КОРУПЦІЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОРУПЦІЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

12.12.2019 20:07

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Клімук Олександра Олександрівна, студентка 1 курсу, юридичний факультет, Національний авіаційний університет, м. Київ


Корупція є однією з найактуальніших та найважливіших соціальних проблем сучасного суспільства, вирішення якої є запорукою політичної стабільності. Корупційні прояви є досить загрозливим та небезпечним механізмом, який підпорядковує собі всі сфери життя суспільства. Боротьба з корупцією вже вийшла за формальні межі й стала предметом пильної уваги інститутів держави, громадських організацій, засобів масової інформації та пересічних громадян.

Перша згадка про корупцію в справах Стародавнього Вавилону, а це 16 століття до н.е., та в Законах царя Хамурапі. Навіть в часи античності сам Аристотель вважав, що має існувати такий устрій, у якому за допомогою законів можна вплинути на посадових осіб, та не дозволити їм незаконно збагачуватись. Стародавні Афіни також мали ряд законів спрямованих на запобігання корупції. В одному з таких законів йшлось про зобов’язання громадян оприлюднювати джерела за рахунок яких вони живуть. Проте потрібно пам’ятати, що поняття «корупція» в Стародавні віки, дещо різнилося з існуючим зараз. Явище корупції мало канонічне значення, під яким розуміли підлабузництво, спокусу диявола. В католицизмі корупція являлася гріхом [1, с.37]. Корупція виникла з появою приватної власності. І це пояснюється тим, що почали з'являтися різні прошарки суспільства, внутрішньо родова нерівність.

Офіційні прояви корупції на території сучасної України зафіксовані у ХІ- ХІІ ст. у Київській Русі, де дружинники, які виконували також функцію бюрократії, зловживали своїми обов’язками. У Стародавній Русі першу згадку про корупцію як «посул», що означало незаконна винагорода знайдено в Двінській установчій грамоті. У період татарської орди хабарництво тимчасово силовими методами усунув Батий [2]. 

У 20 столітті стали детальніше та більше досліджувати корупцію, як явище, і виявили, що вона є абсолютно у всіх країнах, але в різних формах і масштабах. Вона розглядалася як соціальне універсальне явище та має міжнародне значення. Небезпека корупції полягає в тому, що вона суттєво знижує авторитет держави, перешкоджає демократичним основам управління, побудови та функціонування державного апарату; певним способом обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, особливо права малозабезпечених громадян, які найбільше вразливі до проявів корупції; спотворює принципи права і закону та знищує духовні й моральні цінності. Корупція підриває довіру громадськості до діяльності державних службовців, згубно впливає на політичний та економічний розвиток, становить реальну загрозу національній безпеці більшості країн світу. 

Головні фактори, які спричиняють поширення корупції, є збіднілість широких верств населення, погіршення криміногенної ситуації, високі показники нерівності розподілу прибутків в суспільстві, відсутність досконалої системи соціального захисту, процеси економічної трансформації. Корупція в Україні набула характеру системності. Якщо проаналізувати боротьбу з корупцією, то побороти її окремими заходами неможливо [3, с.5].

Ми можемо зробити висновок, що руйнівна сила корупції проявляється в падінні авторитету влади на всіх рівнях, руйнуються моральні основи суспільства. Учені вважають, що корупція в Україні особлива, відрізняється від інших розвинених країн. Корупційні явища завдають значну матеріальну та моральну шкоди великому колу громадян, згубно позначаються на економічній діяльності суб’єктів господарювання, особливо недержавних форм власності. 

Тобто, виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що українцям необхідно якнайшвидше позбутися ганебного і розтлінного явища тотальної корупції у своїй державі. А для цього потрібно створити систему, яка б була орієнтована не на конкретну особистість, а працювала проти корупції, незалежно від того, хто перебуває на даний момент при владі. Процвітати буде тільки та країна, в якій житимуть такі чесні і принципові люди, які не допустять хабарництва. Власне завдяки цьому покращиться і якість наданих послуг, а медицина стане набагато доступніше, університети будуть випускати справжніх професіоналів. Проте поки в житті продовжує панувати корупція, то прогрес зупиниться, розвиток буде стояти на місці, все навколо буде продовжувати деградувати. І тільки чесність, перш за все, по відношенню до самого собі, працелюбність, бажання досягти всього самостійно зможе багато чого в цьому житті змінити.

Література:

1. Сухонос В.В. Правові заходи протидії корупції в Україні в сучасних умовах: науково-теоретичні аспекти: монографія / В.В. Сухонос. – Суми: Університетська книга, 2015. – 74 с.

2. Боковиков Ю.В. Механізм протидії корупції / Ю.В. Боковиков // Теорія та практика державного управління. – 2017. – Вип. 56. – С. 1-7.

3. Гулемюк Л.Й. Теоретико-соціальний аналіз корупції як загрози національній безпеці України / Л.Й. Гулемік // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - № 2. – С. 1-10.

________________ 

Науковий керівник: Головко Світлана Григорівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права, Національний авіаційний університет, м. Київ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота