КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

26.11.2020 17:53

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Пристінська Катерина Олександрівна, викладач кафедри адміністративного, кримінального права і процесу, Міжнародного університету бізнесу і права, м. Херсон


Актуальність теми дослідження пов’язана  з критичною ситуацією, яка склалася в сфері обороту наркотичних засобів. Наркоманія є однією з форм девіантної поведінки, яка набула в Україні загрозливого масштабу та впливає на стан національної безпеки, сприяє стрімкому розповсюдження ВІЧ-інфекцій, СПІДу, гепатиту та інших небезпечних для здоров’я людей захворювань. Серед засобів протидії  незаконному обігу наркотичних речовин важливе місце займає адміністративно-правове регулювання, яке є дієвим інструментом боротьби з цим небезпечним явищем. Вирішення цього завдання потребує розгляду адміністративної діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади, які приймають нормативно-правові акти у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів.

Викладення матеріалів дослідження необхідно розпочати з того, що адміністративне право в сфері протидії незаконному бігу наркотичних засобів, складається зі значної кількості правових норм, різноманітних за своїм змістом, цільним призначенням і способом правого впливу. Зовнішньою формою норм адміністративного права виступають джерела адміністративного права, які являють собою засіб оформлення адміністративних правових норм, направлених на протидію боротьби з наркотичними засобами. У цій системі вихідну роль відіграє Конституція України, яка є основним законом української держави. Процес поширення та використання наркотичних засобів пов’язан з впливом таких речовин на фізичний стан та здоров’я населення. Виходячи з цього, такі дії порушують ст. 49 Конституції України, в якій вказано, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. 

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-правові акти, які являють собою письмовий документ компетентного суб’єкта власних повноважень, який містить формально-обов’язкове правило поведінки загального характеру. Серед нормативно-правових актів у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів основну частину становлять закони, які регулюють найважливіші суспільні відносини. До їх числа відносяться, прийняті у 1995 р. ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та ЗУ «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», на яких сьогодні базується процес боротьби з наркозлочинністю. Прийняття цих законів було пов’язано з розумінням суспільства про необхідність системної боротьби з незаконним вживанням таких засобів, а також проведення ефективної профілактики наркоманії та заходів з реабілітації наркозалежних осіб. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (КМУ), адміністративно-правовий статус якого реалізується через політичні та адміністративні повноваження. Як вказує С.В. Осауленко, зміст політичних повноважень КМУ полягає у здійснені ним державної політики, а змістом адміністративних повноважень КМУ є виконавчо-розпорядча діяльність щодо керівництва економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами [1, с. 10]. Виходячи з такого підходу, здійснення КМУ державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів можна дослідити на прикладі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 56-р  від 06.02.2019 р. «Про затвердження плану заходів на 2019-2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року». Даний документ визначав стратегію, напрямки і механізми скорочення незаконної пропозиції наркотиків, попиту на них і повинен був забезпечити стабільну життєдіяльність нації, збереження її фізичного здоров’я та морального стану. Державна політика щодо наркотиків базувалася на таких основних принципах: законність; дотримання прав людини; дієвість і системність боротьби з наркобізнесом і контрабандою; профілактика та лікування наркоманії; виконання взятих міжнародних зобов’язань. Виконавчо-розпорядча діяльність КМУ у цій сфері ґрунтується на системі Постанов КМУ, направлених на реалізацію різних напрямки протидії незаконному обігу наркотичних засобів. Наприклад, 10 жовтня 2007 р. була прийнята Постанова КМ України № 1203 «Про затвердження гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах». Цей акт мав важливе практичне значення, згідно якого визначалася кількість наркотичних речовин, в наслідок чого наступала кримінальна чи адміністративна відповідальність. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів передбачає проведення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою досягнення  конкретного результату. Так, враховуючи складність боротьби з наркозлочинністю, наявність значної кількості організацій, які займаються протидією такої діяльності від 12 серпня 2015 р. була прийнята Постанова КМ України № 647 «Про затвердження Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками». Дана організаційна структура є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується КМ України через Міністра охорони здоров’я, до числа завдань належать наступні: реалізація державної політики; ліцензування господарської діяльності; здійснення державного регулювання та контролю за наркотиками.

До числа органів державної влади, які займаються протидією незаконному обігу наркотичних речовин, належить Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ). Як вказує З. Гладун, серед правових норм, які регулюють відносини у сфері громадського здоров’я центральне місце належить нормам адміністративного права, що дозволяє говорити про адміністративно-правову охорону здоров’я [2, с. 106]. Адміністративно-правовий режим відносин у сфері охорони здоров’я полягає у встановленні для учасників цих відносин обов’язкових правил, які стосуються профілактики, діагностики захворювань та реабілітації осіб. З цієї точки зору у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, необхідно відмітити Наказ МОЗ України № 188 від 01.08.2000 р. «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», згідно якого введено три рівня градації та покладена визначена добова доза споживання наркотичних засобів: 1) невеликий; 2) великий; 3) особливо великий. На додаток до цього, дієвим інструментом боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів є Наказ МОЗ України № 490 від 17.08.2007 р. «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів», яким встановлювалося завдання здійснювати постійний контроль за видачею, передачею до торгівельної мережі та органів охорони здоров’я таких речовин. До числа мір, які повинні підвищити ефективність антинаркотичного законодавства відноситься встановлення граничної кількості наркотичних речовин, за зберігання якої наступає кримінальна або адміністративна відповідальність. Таким актом є Наказ МОЗ України № 188 від 01.08.2000 р. «Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу». Згідно цих даних, граничні норми наркотичних речовин, які регламентуються даним нормативно-правовим актом, значно занижені та потребують своїх змін до встановлених Міжнародних законодавством стандартів. У сфері виконавчо-розпорядчої діяльності до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься упорядкування структур, які займаються незаконним обігом наркотичних речовин. Тому, 12 серпня 2015 р. була прийнята Постанова КМ України № 647 «Про затвердження Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками». Дана організаційна структура є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується КМ України через Міністра охорони здоров’я,  до числа завдань належать наступні: реалізація державної політики; ліцензування господарської діяльності; здійснення державного регулювання та контролю за наркотиками.

Значний обсяг повноважень у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, згідно ЗУ «Про Національну поліцію» та Положенням «Про Національну поліцію» покладено на цей правоохоронний орган. З метою систематизації адміністративних повноважень Національної поліції доцільно виділити наступні напрямки її діяльності: охоронні заходи; видача дозволів; протидія незаконному обігу наркотичних речовин; превентивна діяльність; виявлення причин та умов, які сприяють обігу таких речовин. До числа підрозділів, які цілеспрямовано займаються протидією наркозлочинністю відносься Департамент протидії наркозлочинності (на теперішній час – Управління боротьби з наркозлочинністю), якій постійно реформується, що значно зменшує ефективність його діяльності. 

Література:

1. Осауленко С.В. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Нац. ун.-т "Одеська юридична академія".  Одеса, 2010. 19 с.

2. Гладун З. Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері охорони здоров’я за законодавством України. Вісник Національної академії правових наук України. 2014, № 1(76). С. 103-111.




 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота