НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ ЯК УЧАСНИК ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ ЯК УЧАСНИК ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

27.01.2021 15:34

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Гецко Юлія Михайлівна, студентка Центру післядипломної освіти, заочного і дистанційного навчання, Львівський державний університет внутрішніх справ


Національна поліція України може виступати учасником цивільних правовідносин [с. 17]. У той же час, цивільно-правові відносини за участю органів Національної поліції України дещо нетипові для більшості «звичайних» учасників цивільного обігу і відповідно мають свою специфіку.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція – це державний правоохоронний орган, діяльність якого спрямована на реалізацію державної політики у сфері: захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства (надалі – громадян, осіб); захисту об’єктів права власності; протидії злочинності; охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки [2].

Національна поліція України – це сукупність структурних одиниць, таких, як департаменти, управління, відділи, територіальні органи, інші установи, більшість з яких, володіючи сукупністю встановлених законом ознак, наділені правами і обов’язками юридичної особи. Національна поліція України є юридичною особою публічного права [3].

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Організаційна єдність є одною з ключових ознак юридичної особи, під якою розуміють наявність певної структури і системи внутрішніх зв’язків, наявністю, наявність установчих документів. Дана ознака забезпечує можливість виступати юридичній особі як єдиного цілого. Організаційна єдність органу Національної поліціє забезпечується, насамперед, тим, що на чолі відповідного органу стоїть керівник, наділений визначеною компетенцією. Керівник здійснює внутрішнє управління органом і діє від його імені.

Територіальні органи поліції мають певну внутрішню структуру (відділи, відділення, підрозділи і т.д.), виступають у цивільних правовідносинах як єдине ціле. Вони володіють закріпленим на їх балансі майном на праві оперативного управління (приміщення, транспортні засоби, комп’ютерна техніка, і т.д.), необхідним для забезпечення нормальної роботи і відокремленим від майна інших органів Національної поліції. Вищеназвані органи, мають здатність самостійно, від свого імені, виступати в цивільних правовідносинах і нести самостійну майнову відповідальність за рахунок відокремленого майна.

Органи Національної поліції не є власниками майна, переданого їм в користування державою. Основним джерелом майна державних установ є фінансування їх власником-засновником за кошторисом, яка і характеризує їх майнову відокремленість. Кошторис виступає юридичною основою, на якій виникають майнові правовідносини юридичної особи публічного права.

Органи Національної поліції України вступають у цивільно-правові відносини завдяки наділення їх цивільною правосуб’єктністю, яка в повній мірі залежить від основної діяльності даного підрозділу. У межах правосуб’єктності органів (закладів, установ) виділяють правоздатність та дієздатність. У науці цивільного права прийнято розрізняти загальну і спеціальну правоздатність. Юридичні особи публічного права, в силу своїх особливостей, мають спеціальну правоздатність, тобто обсяг їх цивільної правоздатності значно вужчий правоздатності юридичних осіб приватного права і відповідає меті їх створення.

Отож, можемо визначити особливості правоздатності органів Національної поліції, до якої входить обмежене коло правомочностей. Серед них можна виділити: здатність мати майно на праві оперативного управління, використовувати його відповідно до цілей створення і діяльності; здатність використовувати землі та інші природні ресурси на праві постійного чи тимчасового користування відповідно до чинного законодавства; здатність витрачати грошові кошти, які передбачені у кошторисі, виключно за цільовим призначенням (виплата грошового забезпечення, оплата господарських послуг (оренда приміщень, комунальні послуги, послуги зв’язку), придбання транспортних засобів, спеціальних і технічних засобів, меблів, канцтоварів та ін.; здатність укладати не заборонені законом і установчими документами договори і брати участь у зобов’язаннях; здатність займатися діяльністю, що приносить дохід (якщо це передбачено установчими документами органу поліції). 

Література:

1. Падалка О.А. Адміністративно-правовий статус Національної поліції України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07, Х.: ХНУВС, 2016. 23 с.

2. Про Національну поліцію: Закон України від 2.05.2015 р.: за станом на 6.02.2018 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19

3. Цивільний кодекс України від 16.01.20013 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15

________________ 

Науковий керівник: Кучер Віталій Орестович, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський державний університет внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота