ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД: ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД: ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

22.11.2021 20:27

[Section 7. Tax system. Budget system]

Author: Мамчак Наталія Вікторівна, студентка 2 курсу магістратури, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Перехід до програмно-цільового методу планування та виконання бюджетів в Україні, як і в інших країнах обумовлений необхідністю зміщення акцентів при впровадженні бюджетної політики з аналізу лише відповідності цільовому використанню бюджетних коштів на пріоритизацію заходів публічної політики та оцінку кінцевих результатів від впровадження таких заходів щодо відповідності темпам соціально-економічного розвитку.

Позитивний світовий досвід показує, що впровадження програмно-цільового методу планування та виконання бюджетів, як правило, відбувалось у комплексі із заходами з реформування публічного управління, покликаного посилити результативність публічної політики в умовах обмежених фінансових ресурсів. Саме тому важливою умовою використання всіх потенційних позитивів програмно-цільового методу бюджетування є логічна послідовність та взаємоузгодженість стратегічних цілей і бюджетних програм. З цією метою генеральна стратегія держави має узгоджуватись з регіональними стратегіями та стратегіями розвитку окремих територій. Така система компліментарності стратегій різних рівнів дозволить визначити пріоритетні напрямки соціально-економічного розвитку, а значить, і напрямки витрачання бюджетних коштів.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, що регламентують використання програмно-цільового методу на сучасному етапі в Україні, можна зробити висновок, що необхідна їх систематизація та групування. Наприклад, гендерний аналіз бюджетних програм (наказ Мінфіну від 02.01.2019 № 1[2]) варто додати як окремий елемент до оцінки ефективності бюджетних програм (наказ Мінфіну від 17.05.2011№ 608 [3]). Нормативно-правові акти не містять норм щодо необхідності відповідності напрямків та самої бюджетної програми стратегії розвитку. Не містить цих норм ані Бюджетний кодекс України, ані накази Мінфіну від 17.07.2015 № 648[4] (згадується тільки відповідність цілям державної політики) та від 17.05.2011 № 608 [3].

Потребує вдосконалення і сама процедура оприлюднення й обговорення результатів реалізації бюджетних програм, а саме: спосіб і термін публічного представлення інформації, процедура звітування, механізм публічного звітування, порядок надання пропозицій щодо внесення змін громадськістю тощо. Так, Наказ Мінфіну від 26.08.2014№ 836[1] містить лише норму щодо оприлюднення паспортів бюджетних програм на поточний бюджетний період (включаючи зміни до паспортів бюджетних програм) у 3-денний строк із дня затвердження таких документів. У цьому контексті доречно застосовувати процедури, передбачені законодавством про засади державної регуляторної політики. 

Існує необхідність і в посиленні відповідальності безпосереднього виконавця програми, а саме відповідального виконавця – «власника» бюджетної програми (розпорядник нижчого рівня, одержувач бюджетних коштів). Існує також потреба в розумінні самої суті процесу планування та виконання бюджету із застосуванням програмно-цільового методу учасниками бюджетного процесу, а саме в переході від планування мети бюджетної програми під її заходи до, навпаки, визначення мети програми та проблеми, яку планується вирішити за її допомогою, і далі – планування відповідних заходів. 

Застосування програмно-цільового методу на рівні громад має закріпити результати реформи децентралізації, адже впливає на ефективність, прозорість та результативність бюджетного процесу на місцевому рівні. Однак, внесення змін до законодавства, що тягне за собою зміну структури видатків на рівні місцевих бюджетів, перерозподіл видатків між програмами протягом бюджетного періоду, недофінансування окремих програм негативно впливають на практичне застосування програмно-цільового методу та середньострокове бюджетування на рівні місцевих бюджетів. 

Встановлення джерелом фінансування коштів місцевих бюджетів для видатків, рішення щодо обсягу яких приймається на рівні Верховної Ради або Кабінету Міністрів України (наприклад інші пільги, соціальні послуги), призводить до неможливості завчасно запланувати такі видатки, впливати на них та має наслідком брак коштів на фінансування цих видатків. Саме тому необхідний системний планомірний підхід, що починається з якісного формування та беззаперечного слідування цілям генеральної стратегії держави, відображеної в регіональних стратегіях, а далі – в бюджетних програмах. Такий підхід зведе до мінімуму прийняття законодавчих рішень, що потребують внесення змін до бюджету протягом бюджетного періоду, а також має чітко або визначити межі передачі повноважень щодо прийняття рішень за окремими напрямками, що фінансуються з місцевих бюджетів, на місця, або забезпечити фінансування видатків відповідно до рішень, прийнятих на центральному рівні, з державного бюджету. 

Крім того, обсяги заходів, що потребують співфінансування з різних бюджетів (державного чи місцевих) необхідно планувати заздалегідь, а не вишукувати ресурси на ці цілі протягом бюджетного періоду. Таким чином, можна, наприклад, здійснити заходи щодо забезпечення енергоефективності будівель соціальної сфери та переведення їх на відновлювані джерела енергії, що в довгостроковій перспективі зменшить бюджетні витрати та призведе до покращення якості публічних послуг для населення.

Враховуючи викладене, саме програмно-цільовий метод надає можливість в умовах обмеженості бюджетних коштів проаналізувати ефективність заходів публічної політики, виявити випадки неефективного та нерезультативного використання ресурсів і надає можливість здійснення коригувань. Проте слід пам’ятати, що програмно-цільовий метод є лише одним з інструментів бюджетної політики, хоч потенційно і дуже дієвим. Тому обов’язковою умовою результативного його застосування є комплексний, системний підхід. 

Література:

1. Про деякі питання запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів. Наказ Міністерства фінансів Українивід 26.08.2014№ 836, зі змінами та доповненнями. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1103-14#Text(дата звернення: 15.10.2021).

2. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі.Наказ Міністерства фінансів України від 02.01.2019№ 1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0001201-19#Text(дата звернення: 15.10.2021).

3. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення оцінки ефективності бюджетних програм. Наказ Міністерства фінансів Українивід 17.05.2011 № 608, зі змінами та доповненнями. URL:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0608201-11#Text(дата звернення: 15.10.2021).

4. Про затвердження типових форм бюджетних запитів для формування місцевих бюджетів. Наказ Міністерства фінансів України від17.07.2015№ 648, зі змінами та доповненнями. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-15#Text(дата звернення: 15.10.2021).

________________ 

Науковий керівник: Балдич Наталія Іванівна, кандидат наук з державного управління, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота