ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ І СУДУ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ І СУДУ

29.11.2022 02:23

[2. Legal sciences]

Author: Наумець Ярослав Максимович, студент, Державний торговельно-економічний університет


У цій статті висвітлено особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Проаналізований порядок відшкодування завданої шкоди.

The article analyzes the features of establishing liability for the damage caused by unlawful actions of the bodies engaged in the operational-search activities, as well as the pre-trial investigation authorities, the Prosecutor’s Office, and the Court. In particular, the procedure for compensation for the damage caused is represented in the article as well.

Актуальність теми. Питання відповідальності держави, її органів та службових осіб за невиконання або за неналежне виконання покладених на неї обов’язків та відшкодування шкоди є дуже актуальним на сьогоднішній час. Оскільки Україна прагне досягти мети побудови демократичної, правової держави та сформувати громадянське суспільство, основною цінністю якого є людина, захист її прав, законних інтересів. 

Метою статті є висвітлення особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також можливостей до визначення розміру такого відшкодування. Відшкодування шкоди відіграє важливу роль щодо захисту прав і свобод людини та її законних інтересів. 

Предметом виступає інститут відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Результати дослідження. Людина її права і свободи, честь, гідність і  недоторканість визнаються Конституцією України найвищою соціальною цінністю. Забезпечення прав і свобод є головним обов’язком держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи держаної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб що передбачені Конституцією та законами України [4].

Статтею 2 КПК України встановлено що одним з пріоритетних завдань кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів осіб які беруть у ньому участь. 

Під визначенням відшкодування шкоди потрібно розуміти обов’язок боржника, який повинен виконати на користь кредитора шляхом відшкодування завданих збитків, які йому завдані порушенням прав і які суперечать Конституції України. Кредитором у зобов’язанні, що виникає із завдання шкоди правоохоронними органами й судом, є фізична особа, до якої застосовані незаконні заходи. Боржником у зобов’язанні з відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами і судом, є держава, оскільки враховуючи свою безпосередню участь у створенні зазначених органів і беручи на себе відповідальність за дії їх службових осіб, держава тим самим усвідомлює свою відповідальність за порушення ними прав громадян і зобов’язується відшкодувати завдану шкоду потерпілому. Протиправними можуть бути не тільки дії органів виконавчої влади, а і їхня бездіяльність,  тобто невчинення ними тих дій, які вони були зобов’язані вчинити і які спричинили заподіяння шкоди.

Положенням статті 130 Кримінально процесуального закону передбачено відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю . В частині першій зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Таким порядком є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 1.12.1994 року № 266/94 -ВР ( далі – Закон № 266/94-ВР) [6].

У першій статті закону № 266/94 -ВР передбачено, що відшкодування підлягає шкода, завдана громадянину внаслідок: - Незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; - Незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Тобто даний закон містить порядок та перелік підстав після настання яких виникає право для відшкодування шкоди. Окрім цього до людини можуть бути незаконно застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи, незаконно проведенні слідчі розшукові дії або негласні слідчі дії, неефективне або тривале досудове розслідування чи судовий розгляд. Шкода, завдана особі внаслідок інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконних рішень вищевказаних органів  відшкодовується на загальних підставах як то встановлено у ч.6 ст.1176 ЦК України.

Перелік підстав відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду під час кримінального провадження відповідно до ст.1176 ЦК України є дещо іншим, а саме: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування запобіжного заходу, незаконне затримання. Тому при застосування відповідних норм цивільного законодавства слід обов’язково керуватися спеціальним законом №266/94-ВР. 

У цьому випадку право на відшкодування з’являється лише у наступних випадках: ухвалення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про визначення нового розгляду).

А право на відшкодування шкоди завданої зазначеними у ст.1 Закону №266/94-ВР виникає у випадках передбачених ст.2 цього закону або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами  таких заходів. 

Не виникає право на відшкодування шкоди якщо кримінальне провадження було закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування. Також не має права на відшкодування шкоди фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала встановленню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню (ч. 3,4 ст.1176 ЦК України). Слід зазначити, що ці положення застосуються лише якщо самообмова була свідомою, добровільною, неправдивою, мала на меті перешкоджати з’ясуванню істини й бути зафіксованою у матеріалах кримінального провадження. Самообмова яка стала наслідком застосування до особи насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди. Факт насильства, погроз або інших незаконних заходів має бути встановлено слідчими органами, прокурором чи судом.[9]

У разі настання підстав зазначених у ст. 1 Закону №266/94-ВР, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Тобто особа звільняється від обов’язку доказування перед судом незаконності дій, бездіяльності та рішень посадових осіб у кримінальному провадженні щодо неї.

Відшкодуванню (поверненню) підлягає: 1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому правової допомоги; 5) моральна шкода. 

Відшкодування матеріальної і моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Майно яке зазначено у п.2 ст.3 цього закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі відшкодовується його вартість за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно.

Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди. У разі ліквідації підприємств, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди, вартість майна відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Відшкодування ж моральної шкоди згідно Закону 266/94-ВР провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, завдані громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (абз. 5 і 6 ст. 4 Закону). Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням справи в межах встановлених цивільним законодавством та відповідно до ст.23 ЦК України. Верховний суд у своєму рішенні зазначив, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості, Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обстави[10]. 

Відшкодування моральної шкоди під час перебування особи під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (абз. 2 і 3 ст. 13 Закону). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що так законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Встановлений законом розмір не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.[11]

Існує два порядки відшкодування шкоди, завданої громадянинові: безспірний та цивільний позовний. 

Безспірний полягає у тому, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, прокурор або суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод відшкодування завданої шкоди. Однак відсутність такого роз’яснення не позбавляє особу права на відшкодування завданої йому шкоди.

Відповідно до закону розмір відшкодування шкоди у вигляді заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, штрафів, стягнутих на виконання вироку суду, судових витрат та інших сплачених ним платежів, у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги, залежно від підслідності органу який провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають, оперативно-розшуковий орган, орган досудового розслідування, прокуратура чи суд, про що виносять постанову, а суд постановляє ухвалу. 

В такому ж порядку суд за заявою громадянина вирішує питання про відшкодування моральної шкоди. Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції ст.ст. 3,12,13 Закону№266/94-ВР [12].

У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду за місцем свого проживання або за місцем відповідного органу, а в разі незгоди з постановленою ухвалою суду – до апеляційного суду ст.ст. 12,14 Закону №266/94-ВР.

Позовний порядок не залежний від наведеного вище, він також застосовує положення ст.1176 ЦК України та Закону №266/94-ВР, а саме- звернення з позовом до суду. Оскільки закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, Велика Палата Верховного Суду висловила власну позицію про те, що таким способом захисту відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України може бути, звернення до суду з відповідною позовною заявою [12].

Відповідачем у цій категорії справ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також повернення конфіскованого або зверненого в доход держави судом, вилученого органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майна, на яке накладено арешт є держава Україна в особі Державної казначейської служби України. Третіми особами на стороні відповідача залучаються відповідні органи незаконними рішеннями яких було завдано шкоду.

Висновок. Отже проаналізувавши викладене вище можемо резюмувати, що національне законодавство достатньою мірою регулює досліджуване питання та містить не двозначний порядок дій щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органи прокуратури та суду.

Список використаних джерел

1. Загальна декларація прав людини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text

3. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують гідність особи, видів поводження і покарання. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text

4. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

5. Цивільний кодекс. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

6. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду».  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80#Text

7. Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду».  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0106-96#Text

8. Боярський О.О Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. Юридичних наук: спец. 12.00.03. Одесса 2008. – 20с.

9. Постанова КЦС ВС від 25 квітня 2019 р. № 704/696/16-ц. URL: http:/reyestr.court.gov.ua/Review/81437446

10. Постанова КЦС ВС від 11.10.2019 р. у справі № 757/53996/17.URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85009068.

11. Постанова КЦС ВС від 20 вересня 2018 р. у справі № 686/23731/15-ц. URL: http//reyestr.court/gov.ua/Review/76860092. 

12. Постанова ВП ВС від 20.09.2018 р. у справі № 686/23731/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76860092.

________________

Науковий керівник: Кононець Олена Миколаївна, кандидат юридичних наук, Державний торговельно-економічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота