РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

12.05.2023 14:23

[16. Physical education and sports]

Author: Заїка Олег Анатолійович, кандидат технічних наук, доцент, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», м. Харків, Україна


Вступ. Сучасні темпи зниження фізичного розвитку, підготовленості та тренованості української студентської молоді стають критичними. Стає цілком реальною перспектива різкого зниження рухової активності української нації до небезпечних меж із супутньою фізичною, розумовою та моральною деградацією.

Причиною низької фізичної підготовленості та погіршення стану здоров’я молоді є недостатня увага фізичному вихованню. Як наслідок, понад 80% дітей і підлітків мають різні відхилення у фізичному розвитку. [2].

Питання зниженої рухової активності набуло ще більшої актуальності в умовах воєнного стану та переходу на дистанційне навчання, що призвело до кардинальних змін у повсякденному житті учасників освітнього процесу. Навчання, робота, повсякденне життя, стосунки з колегами та друзями — усі ці сфери життя зазнають серйозних змін [3].

Особливості навчальної діяльності здобувачів вищої освіти в умовах дистанційного навчання проявляються в тому, що вони змушені більше займатися самостійно, виконувати великий обсяг індивідуальних завдань, в результаті, – проводячи за комп’ютером та з підручниками набагато більше часу, ніж зазвичай [1].

Тому виникає необхідність пошуку шляхів раціональної організації рухової активності здобувачів вищої освіти для запобігання погіршення їх фізичного стану, розумової працездатності, профілактики захворювань.

Виклад основного матеріалу дослідження. Емпіричні дані свідчать про те, що студенти вищих навчальних закладів страждають від нестачі фізичної активності. Протягом 5 років навчання вони:

- сидять за партою 5000–6000 годин;

- беруть участь у практичних заняттях з дисциплін навчального процесу 2000–3000 годин;

- займаються самостійно 3000–4000 години;

- готуються до екзаменів та заліків 800–1000 годин;

- пишуть курсові та дипломні роботи 300–400 годин;

- перебувають на канікулах до 1200 годин;

- займаються фізичною підготовкою (обов’язковою) 350 годин.

Таким чином, загальний руховий (програмний) режим з фізичної підготовки складає 2,2–2,8% (обов’язковий від загального обсягу годин).

В практиці фізичного виховання склалися різноманітні форми занять: урочні форми, характерні, наприклад, для занять із фізичного виховання у навчальних закладах; змагальні форми фізкультурно-спортивної діяльності, різні форми організації самостійних занять. Зрозуміло, за роллю і місцем у системі фізичного виховання вони далеко не рівнозначні.

В умовах воєнного стану перехід здобувачів вищої освіти на технології дистанційного навчання може викликати несприятливі зміни функціонального стану через низький руховий компонент та значне психічне напруження. Така ситуація вимагає вдосконалення раціональної організації рухової діяльності здобувачів вищої освіти при дистанційному навчанні. І тут основним напрямом фізичної активності стають самостійні заняття [4].

Один із принципів тренувальних занять фізичними вправами – це принцип систематичності. Залежно від режиму дня необхідно скласти план занять фізичними вправами. У цьому плані слід передбачити час занять (ранок, вечір), тривалість, місце занять, інвентар, гігієнічні заходи і т. д.

Навчальна програма спортивних занять може варіюватися залежно від індивідуальних особливостей і спортивних уподобань. Однак гімнастика має бути включена в кожне заняття з фізичного виховання. Для одних це можуть бути базові вправи, для інших – підготовчі.

Індивідуальні, самостійні заняття з єдиноборств є однією з форм вивчення та вдосконалення фізичних вправ. Тривалість занять – 40–50 хвилин. У заняття необхідно включати фізичні вправи, спрямовані на розвиток загальних і спеціальних якостей, вправи, що імітують базові рухи виду спорту, та вправи на розтягування м’язів.

При самостійних заняттях з розділу плавання необхідно пам’ятати про те, що заняття повинні проходити в спеціально обладнаних місцях. Такими є плавальні басейни, водні станції, спеціально обладнані місця на водоймах, де за безпекою спостерігають інструктори з плавання або рятувальна служба.

Плавання дає менше навантаження на опорно-руховий апарат, тіло перебуває горизонтальному положенні, що створює сприятливі умови для серцево-судинної системи.

Найбільш універсальним засобом підвищення дієздатності серцево-судинної та дихальної систем, збереження професійного довголіття є заняття бігом.

Практика оздоровчого бігу показує, що цей вид вправ найбільше підходить для включення в індивідуальне фізичне тренування. Біг не потребує спеціального спорядження, і фізичні навантаження легко дозуються як за самопочуттям, так і за параметрами тривалості та швидкості.

Силова та швидкісно-силова підготовленість є фундаментом для освоєння спеціальних умінь та навичок для різних видів фізичної активності.

Силову підготовку слід будувати за принципом загальної силової підготовки. Це сприятиме перенесенню силових і швидкісно-силових якостей у такі види спорту, як рукопашний бій, самбо, легка атлетика, метання та ін.

Спортивні ігри поряд зі спортивною спрямованістю мають велике оздоровчо-гігієнічне значення. Вони є гарним засобом активного відпочинку, особливо для осіб, профіль роботи яких пов’язаний з малою рухливістю. У процесі занять спортивними іграми розвиваються такі якості, як сила, спритність, швидкість.

Проте не можна розглядати заняття спортивними іграми як універсальний засіб фізичного виховання. Тільки в органічному зв’язку з іншими видами спорту, такими як єдиноборства, легка атлетика, плавання, гімнастика, силова підготовка заняття зі спортивних ігор успішно вирішуватимуть завдання різнобічного фізичного виховання здобувачів вищої освіти.

Для того, щоб самостійні заняття здобувачів вищої освіти мали найбільший позитивний ефект, вони повинні проводитись під контролем викладачів. При цьому викладач повинен використовувати всі методи педагогічної та психологічної мотивації, он-лайн та офф-лайн контролю студентів, які в нього навчаються.

Висновки. Перехід здобувачів вищої освіти на дистанційне навчання вимагає вдосконалення раціональної організації рухової діяльності. Для вирішення даної проблеми рекомендується: до програми самостійних занять включити гімнастику, єдиноборства, плавання, біг, силову підготовку та спортивні ігри за рекомендаціями та під контролем викладачів.

Список використаної літератури 

1. Грибан Г.П. Життєдіяльність та рухова активність студентів : монографія. Житомир : Вид-во Рута, 2009. 593 с.

2. Єжова О. О. Здоровий спосіб життя : навч. посіб. Суми : Університет. кн., 2011. 127 с.

3. Петренко Ю. І., Махонін Ю. М. Фізична активність студентів в умовах вимушеного дистанційного навчання з використанням інформаційних технологій. Науково-методичні основи використання інформаційних технологій в галузі фізичної культури та спорту. 2020. № 4. С. 60–63.

4. Фізична самопідготовка студентів : метод. рек. для студ. усіх спец. академії / уклад. : О. К. Камаєва. Харків : ХНАМГ, 2008. 55 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота