СЕКСУАЛЬНІ ДОМАГАННЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СЕКСУАЛЬНІ ДОМАГАННЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

18.12.2023 11:03

[13. Sociological sciences]

Author: Зубарєв Олександр Сергійович, кандидат соціологічних наук, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна



Професійне та освітнє середовища – це місця, де людина часто зустрічає іншу людину, з якою хоче мати стосунки. Вісім годин у будній день витрачається на працю, ще дві години – на шлях із роботи і додому. Сексуальні домагання – це передусім форма дискримінації за ознакою статі, яка включає образливу, небажану поведінку сексуального характеру. Тому було б неправильно стигматизувати абсолютно всі стосунки, які виникають між дорослими людьми на роботі. Проте професійне та освітнє середовище з точки зору сексуальних домагань є ризикованими просторами. Домагання не завжди відбувається в очевидній формі quid pro quo, тобто якось на зразок «Переспи зі мною, або будеш звільнена», чи створенні ворожого середовища шляхом комбінації фізичних, словесних і візуальних дії [1]. Той, хто домагається, може мімікріювати, видаючи себе за людину, яка має щирі почуття. До жінок розуміння того, що їх домагалися, інколи приходить дуже пізно, вони часто говорять, що були наївними, а тепер – відчувають провину [2]. Інколи усвідомлення людиною себе як потерпілої від домагань приходить після того, як вона більше дізнається про це явище й може точніше категоризувати свій досвід [2]. 

Проблема сексуальних домагань знову вийшла на перший план у 2017 році, коли понад десятка актрис висунули звинувачення у сексуальних домаганнях проти відомого американського режисера Гарві Вайнштайна, після чого він був звільнений із компанії, де був співголовою, а пізніше засуджений. Після цього прокотилася хвиля подібних обвинувачень та звільнень серед високопосадовців, медійних осіб, політиків, що інколи називають «Ефектом Вайнштайна». Це був переломний момент у ставленні до сексуальних домагань на робочому місці, певне пробудження, яке означало усвідомлення того, що величезна кількість жінок зазнають домагань на роботі, але мовчать про це, і що так немає бути, бо кожен заслуговує на безпеку там, де працює. Багато країн почали вирішувати проблему сексуальних домагань на законодавчому рівні: Ізраїль, Індія, Сполучене Королівство, Франція. Все це було б неможливе без нових медіа. Того ж року у соціальних медіа з’явився хештег #MeToo (з англ. «Я теж») як пряма реакція на ці події. Використовуючи цей хештег, жінки почали розповідати про свій досвід сексуальних домагань, дізнаватися, що вони не самі [2]. 

Лі Гілмор у книзі «Ефект #MeToo: що відбувається, коли ми віримо жінкам» розглядає #MeToo (справді, краща назва, ніж «Ефект Вайнштайна») як «наративний активізм», який сягає витоками наративів рабів як способу боротьби темношкірих жінок проти зґвалтувань, що набув нового змісту в поєднанні з можливостями соціальних мереж. Лі Гілмор показує, як свідчення виживших «перетворюють досвід на доказ через наратив» і відкривають потенціал наративного активізму для виявлення структур насильства і перетворення мовчання виживших на свідчення [3].

Опитування, проведені після цих подій, показують, що сексуальні домагання на робочому місці досі залишаються проблемою. Незалежне національне опитування Університету Квінніпіак (США), проведене за репрезентативною вибіркою, містило питання «Чи зазнавали ви коли-небудь сексуального насильства, тобто хтось торкався вас у невідповідній сексуальній манері без вашої згоди чи ні?», відповідь на яке дозволяє сформувати уявлення про поширеність сексуальних домагань серед американців. На це питання відповіли «так» 47 % жінок та 17 % чоловіків. Серед тих чоловіків і жінок, які стверджують, що зазнали сексуальних домагань, зазначили, що це сталося в соціальних мережах – 39 %; на роботі – 37 %,  вдома – 27 % ; на вулиці – 20 %, в школі – 19 %. Американське суспільство у більшості своїй нелояльне до домагань з боку високопосадовців. За даними цього опитування, на думку 66 % американців, якщо кілька людей звинуватили обраного посадовця в сексуальних домаганнях або насильстві, цей чиновник повинен піти у відставку, і тільки 24 % вважають, що не повинен [4]. 

В. Ярбер та Б. Саяд вказують на те, що сексуальні домагання є найпоширенішими в тих професійних спільнотах, де переважають чоловіки, це, зокрема, правоохоронні органи, армія, будівництво тощо. В Україні останніми роками спостерігалося зростання представництва жінок в усіх сферах суспільного життя, зокрема в армії. Але оскільки ці інститути створювалися чоловіками і довгий час участь у їхньому функціонування для жінок була лімітованою, то проблема сексуальних домагань у цих сферах може бути особливо гострою. Зважаючи на реалії війни, Україні потрібно взяти до уваги досвід інших країн, де вивченню та протидії зґвалтуванням, сексуальному насильству та домаганням в армії приділяється особлива увага. Наприклад, Міністерство оборони США регулярно звітує про сексуальне насильство в армії. Звіт 2016 року показав, що 21 % жінок активної служби та 6 % чоловіків активної служби вказали, що зазнали сексуального домагання в попередньому році до проведення опитування. Серед представників ЛГБТQ+ цей відсоток вищий: 28 % жінок і 20 % чоловіків, що ідентифікували себе як ЛГБТQ+, вказали, що зазнали сексуального домагань [2]. Проблема забезпечення безпечного середовища для військових актуалізувалася у зв’язку з епізодом із закритою групою Marines United у Фейсбук, в якій відбувалося несанкціоноване поширення зображень жінок із Корпусу морської піхоти США із образливими коментарями [2]. Коли йдеться про злочини, такі як зґвалтування, то виникає проблема їхнього належного розслідування. Все це неабияк актуально для України.

Література:

1. Grossman, J. Sexual Harassment. In The Oxford Companion to American Law: Oxford University Press. URL: https://www-oxfordreference-com.proxyiub.uits.iu.edu/view/10.1093/acref/9780195088786.001.0001/acref-9780195088786-e-0839 (Last accessed 21.09.2023). 

2. Yarber W. L., Sayad B. W. Human Sexuality: Diversity in Contemporary Society. Tenth ed. McGraw-Hill Education. 2018. P. 506–507. 

3. Gilmore L. The #MeToo Effect: What Happens When We Believe Women. New York Chichester, West Sussex: Columbia University Press. 2023. https://doi-org.proxyiub.uits.iu.edu/10.7312/gilm19420

4. Quinnipiac University National Pollh. URL: https://poll.qu.edu/Poll-Release-Legacy?releaseid=2505 (Last accessed 21.09.2023).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота