ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

19.12.2023 16:18

[5. Historical sciences]

Author: Плахотнікова Дарина Олександрівна, студентка, Харківський педагогічний інститут імені Григорія Савича Сковороди



З Тридцятилітньої війни переможцями вийшли Франція та Швеція, які відігравали після цього провідну роль у європейській дипломатії другої половини ХVII – початку ХVIII ст. Німеччина, навпаки, була вкрай ослаблена війною. Крім значних територіальних втрат, Німеччина була надзвичайно розорена тривалою війною, що відбувалася головним чином її території. Вестфальський світ призвів до значних територіальних змін як у самій Німецькій імперії в цілому, так і в окремих князівствах. Голландія та Швейцарія були остаточно визнані незалежними державами. Значно збільшили свої території деякі великі німецькі князівства. Водночас Вестфальський світ остаточно закріпив роздробленість Німеччини.

Таким чином, Вестфальський світ 1648 року закінчив європейську Тридцятилітню війну. Він об'єднав два мирні договори, укладені 24 жовтня 1648 р. - після тривалих (з весни 1645 р.) переговорів - у містах Вестфалії Мюнстері та Оснабрюку: Оснабрюцький (між імператором «Священної Римської імперії» та його союзниками, з одного боку, з одного боку, з одного боку, інший) і Мюнстерський (між імператором із союзниками, з одного боку, і Францією з союзниками - з іншого).

Постанови Вестфальського світу стосувалися територіальних змін, релігійних відносин, політичного устрою імперії. Згідно з Договором, Швеція отримала від імперії, крім контрибуції в 5 млн. талерів, острів Рюген, всю Західну і частину Східної Померанії з м. Штеттіном, м. Вісмар і секуляризовані архієпископство Бремен і єпископство Верден. У володінні Швеції виявилися, таким чином, найважливіші гавані як Балтійського, а й Північного моря, вона як власниця німецьких князівств стала членом імперії з правом посилати своїх депутатів на імперські сейми. Франція отримала колишні володіння Габсбургів в Ельзасі та підтвердження свого суверенітету над лотарингськими єпископствами Мец, Туль та Верден. Франція та Швеція – держави-переможниці – були оголошені головними гарантами виконання Договору. Союзники держав-переможниць - німецькі князівства Бранденбург, Мекленбург-Шверін, Брауншвейг-Люнебург - розширили свої території рахунок секуляризованих єпископств і монастирів, за герцогом Баварії було закріплено Верхній Пфальц і титул курфюрста. Була визнана повна незалежність від імператора німецьких князів у проведенні як внутрішньої, так і зовнішньої політики (вони не могли лише укладати зовнішніх спілок, спрямованих проти імперії та імператора).

У сфері релігійної Договір зрівняв у Німеччині кальвіністів (реформатів) у правах з католиками і лютеранами, узаконив секуляризацію церковних земель, проведену до 1624 р., але позбавив німецьких князів права визначати релігійну приналежність підданих. Договір юридично закріплював політичну роздробленість Німеччини (яка була результатом всього попереднього ходу її соціально-економічного розвитку)[1].

Релігійно-церковні питання не викликали під час укладання миру значних суперечок. По суті, вони були вирішені вже 1635 року.

Кальвіністські князі були зрівняні в правах з лютеранами і католиками, правителі, як і раніше, могли виганяти підданих, які не бажали сповідувати релігію держави. Церковні майна, привласнені протестантськими князями до 1624 р. залишилися у тому розпорядженні, але надалі такі захоплення заборонялися.

У 1649-1650 pp. шведи залишили Чехію, Моравію і Сілезію, а травні 1654 р. війська всіх сторін, що воювали, відійшли за намічені мирним договором кордони.

У ході Тридцятирічної війни поставити супротивника на коліна не вдалося жодній із сторін. Якщо порівняти довоєнне становище учасників війни, а також зіставити їх цілі з досягнутими результатами, то до переможців слід віднести французьку монархію, яка придбала низку важливих територій та заклала фундамент претензій на загальноєвропейську гегемонію. Швеція, яка не досягла цілей, поставлених Густавом Адольфом, все ж таки захопила в Німеччині важливі позиції. Австрійські Габсбурги не стали господарями Центральної Європи, але їх монархія вийшла з війни зміцнілою. Перемогли німецькі князі, які перетворилися на незалежних государів; багато хто з них досяг і територіальних прирощень.

Німеччина опинилася у невигідному становищі стосовно західних сусідів, які, постійно втручаючись у її справи, підтримували внутрішні чвари та заважали об'єднанню країни.

Тридцятирічна війна завершила історичну епоху. Вона вирішила питання, поставлене Реформацією, - питання про місце церкви у державному житті Німеччини та ряду сусідніх країн. Друга найважливіша проблема епохи – створення національних держав на місці середньовічної Священної Римської імперії – вирішена не була. Імперія фактично розпалася, але далеко не всі держави, що виникли на її руїнах, мали національний характер. Навпаки, умови національного розвитку німців, чехів, угорців значно погіршилися. Зросла незалежність князів перешкоджала національному об'єднанню Німеччини, закріпила розкол її на протестантську.

Геополітична епоха, початок якої започаткувала Вестфальська система міжнародних відносин, відображала нові - в порівнянні з середньовіччям реалії.

Мирний договір, укладений у Мюнстері та Оснабрюку, став точкою відліку для сучасної держави як відокремленої територіальної освіти. Вестфальський договір закріпив суверенітет держави у сфері внутрішньої та зовнішньої політики і тим самим – принцип невтручання у внутрішні справи держав. «Вестфальська система» - це система поважають суверенітет один одного і в принципі рівних між собою держав, які самі визначають свою внутрішню політику та вільні у своїх зовнішніх діях[3].

Аналіз літератури показує, що у традиційному розумінні історичне значення Вестфальського світу виражалося у наступному: було подолано етап конфесійної нетерпимості, наприкінці конфесіоналізації народжувався новий світогляд, як Імперія, а й Європа опинилася новому етапі історії, де політика і повсякденність дедалі більше нормами релігійної ортодоксії

Але є й інші погляди на підсумки Тридцятирічної вони. Так, Ф.Прес вважає, що війна зупинила демографічну експансію, редукувала населення, зруйнувала базові виробничі структури багатьох міст і сільських місцевостей, при цьому, проте, залишаючи недоторканими цілі області та великі міста, що стали острівцями благополуччя. У сфері соціальних відносин воєнні роки привнесли сильний струс, дестабілізацію, але при тому стимулювали мобільність, появу нових шансів на підйом окремих груп. Причому в оцінці Вестфальського світу історик конкретизував раніше висунуті їм положення. Вестфальський світ знаменував не так катастрофічні підсумки війни, скільки фіксував становище status quo ante. Його умови вважатимуться «Великою хартією вільності» для вищого імперського дворянство, одержав тепер підтвердження всіх своїх привілеїв. Щодо цього було зроблено крок у бік територіального абсолютизму. Але це спричиняло розпад Імперії деякі суверенні складові, оскільки общеправовые норми міцно пов'язували суспільство у єдину структуру.

Дворянство, наприклад, незважаючи на всі регіональні відмінності, загалом успішно впоралося з кризою війни: економічно, за рахунок форсованого створення вотчинних господарств у східних землях та досягненням аграрного компромісу з селянськими громадами на заході, політично завдяки інтеграції в апарат управління територіальних князівств та службі при дворі (чинник двору як соціального інституту завжди був у центрі уваги Ф.Пресса)[2].

У своїй головній книзі, що вийшла 1991 р. і озаглавлена: «Війни та кризи. Німеччина 1600-1715 рр..» Ф.Прес дає найбільш розгорнуту інтерпретацію причин, ходу та підсумків війни з позиції структуралізму. У всіх найважливіших пунктах Ф.Прес не змінив, лише розгорнув вже накидані раніше ескізи. При аналізі причин він кілька разів згадує загальноєвропейські тенденції кризи (демографічне зростання, збої в економічному розвитку), але ніде не виставляє саму війну лише наслідком абстрактних загальноєвропейських проблем. Навпаки, він цілеспрямовано звужує пошук витоків німецьких ареалом. Тридцятирічна війна стала породженням, насамперед внутрішньонімецьких протиріч.

Вестфальський світ постає у власних очах Ф.Преса у двоякому значенні. Він міг бути досягнутий лише участю іноземних держав, перетворили Німеччину на полі міжнародного конфлікту (зовнішній аспект), але мав першорядне значення лише Імперії у аспекті конфесійного врегулювання і «конституційного» (відновлення камерального суду, рейхстагу та імперських округів). Тим самим історик ставить логічну точку у своєму аналізі: розпочавшись у вигляді внутрішньонімецьких протиріч, війна закінчилася разом із їх вирішенням. Більша частина цього розділу Ф.Прес присвячує проблемі відновлення імперських структур, загалом зберігаючи вірність своїй старій тезі: світ не руйнував, але творив.

Література:

1. Мартенс Ф.Ф. Зібрання трактатів та конвенцій, укладених Росією з іноземними державами. – Т. XI.

2. Прокоп'єв А.Ю. Тридцятирічна війна у сучасній німецькій історіографії. //Альманах «Університетський історик». - СПБ: Вид-во Санкт-Петербурзького університету. 2002. Вип. 1.

3. Шумський І. К. Вестфальська система як виток Новомодерної системи міжнародних відносин. Альманах міжнародного права. 2020. № 23. С. 81–86.

________________________

Науковий керівник: Беззубенко Аліна Володимирівна, кандидат історичних наук, Харківський педагогічний інститут імені Григорія Савича Сковороди



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота