ЕТИКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР ЕВТАНАЗІЇ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЕТИКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР ЕВТАНАЗІЇ

22.12.2017 16:09

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Терзі Олена Олександрiвна, старший викладач кафедри філософії і біоетики, кандидат юридичних наук, Одеський національний медичний університет


Питання завершення життя є не менш дискусійним ніж початок його. Завершальна фаза життя має декілька вимірів – біологічний, етичний, соціальний, правовий.  Евтаназія і є однією з завершальних стадій життєдіяльності людини. Однозначної етичної чи навіть правової відповіді щодо регулювання евтаназії не існує вже на протязі багатьох років. Етичний вимір евтаназії відображався в філософських ученнях, релігійних канонах. З давніх давен не існувало єдиного підходу до евтаназії. Так, Платон та Аристотель схвалювали евтаназію, як політичну доцільність. А в свою чергу Гіппократ у «Клятві», вимагав від лікаря зобов’язання: «Я ніколи не піддамся на прохання, хоч би хто мене про це просив, дати йому отруту або порадити прийняти її за подібних обставин» [1, с. 565]. 

Термін «евтаназія» має значення як «спокійна смерть», «смерть без страждань». Виокремлюють активну та пасивну евтаназію у залежності від способу її здійснення. Е. Згречча, А. Дж. Спаньйоло, М. Л. П’єтро виокремили наступні типи евтаназії, як евтаназія термінальна (застосовується до «безнадійно хворих» пацієнтів), неонатальна евтаназія (застосовується за тяжких патологій новонародженого), евтаназія соціальна (застосовується до пацієнтів, чиї патології тривають довгий період часу і надто дорого обходяться суспільству) [1, с. 565].

У правовому вимірі евтаназію можна розглядати через призму прав людини, а саме через соматичні права людини, або через призму прав пацієнтів. Основою концепції соматичних прав людини є константа на розпорядження своїм тілом, до якої належить і право на смерть. Проте дана концепція критикується, перш за все, ґрунтуючись на релігійних канонах. Під правами пацієнта слід розуміти основні права людини, потреба медичної допомоги, охорона власного здоров'я з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги [2, с. 37]. Н. В. Хендель виокремлює наступні права пацієнтів: як право на рівний і справедливий доступ до медичної допомоги; право на безпечну та якісну медичну допомогу; право на фізичну і психічну цілісність і недоторканність; право на отримання медичної інформації; право виражати згоду, що заснована на повній медичній інформації; право на вибір і відмову від медичного втручання; право на конфіденційність; право на недоторканність особистого життя пацієнта; право на дотримання норм медичної етики стосовно пацієнта; право на відшкодування шкоди для здоров'я, яка завдана при наданні медичної допомоги; право на подання скарги і захист своїх прав та ін. [2, с. 37]. В класифікації прав пацієнтів Н. В. Хендель не виокремлює право на смерть, як складову прав пацієнтів. Питання ідентифікації права на евтаназію має дискусійний характер та мабуть не буде ніколи вирішено остаточно через культурно-релігійний релятивізм.

Держави та міжнародне співтовариство намагалися знайти компроміс між правом та етикою, правом та релігію в регулюванні евтаназії. Ще у Давньому Римі існували норми, які регламентували добровільну смерть (mors voluntaria), яка дозволялася у двох випадках: перший - щодо солдата, у якого «нестерпне горе, хвороба, скорбота чи інша подібна причина», другий – «втома від життя, безумство чи сором» [3, с. 21]. Дані положення містилися у кодексі імператора Адріана.

Слід зазначити, що питання евтаназію регулюються, як і на національному рівні у деяких державах, так і на міжнародному.

20 травня 1997 році Конституційний суд Колумбії виніс рішення, яким схвалив евтаназію хворих у темпоральній стадії, якщо тільки вони дали на неї свою згоду. У 1995 році парламент австралійського штату Північна Територія прийняв законодавчий акт «Право вирішального третього акту», який набрав чинності 1 червня 1996 року, відповідно до якого евтаназія розглядається, як громадянське право. Проте у 1997 році Федеральний парламент Австралії відмінив законодавчий акт «Право вирішального третього акту», ґрунтуючи позицію на етико-релігійному обґрунтуванні. У 1992 році Парламент Нідерландів прийняв закон, яким звільнив від кримінальної відповідальності лікарів, які заподіяли своїм пацієнтів смерті керуючись кодифікованою практикою.

Щодо міжнародного рівня, необхідно звернути увагу на рекомендацію 779/1976 Асамблеї Ради Європи про права хворих і вмираючих, яка не визнає за лікарем право умисно прискорювати природну смерть навіть щодо безнадійно хворих пацієнтів (ст. 7).

Європейський суд з прав людини у справах «Ламбер та інші проти Франції», а також «Гард та інші проти Сполученого Королівства» зіткнувся зі складними морально-етичними питаннями штучного підтримання життєвих функцій у пацієнтів, які перебувають у вегетативному стані. Європейський Суд з прав людини підкреслив, що в даних випадках питання стояло про припинення штучної підтримки життя, а не про евтаназію, і, отже, повинен був розглядатися з точки зору виконання державами-відповідачами своїх позитивних зобов'язань по ст. 2 Конвенції з прав людини та основоположних свобод [4, с. 30-31].

Література:

1. Згречча Е., Спаньйоло А. Дж., П’єтро М. Л. ді та ін. Біоетика / Переклад з італійської В. Й. Шовкун: Підручник. Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2007.  

2. Хендель Н. В. Биомедицинские права человека: прошлое, настоящее, будущее / Н. В. Хендель / Uniwersalny i regionalny wymiar ochrony praw czlowieka. Nowe wyzwania – nowe rozwiazania. Tom 3. – Warszawa. – 2014. 

3. Капинус О. С. Эвтаназия как социально-правовое явление. Монография. М.: ООО Издательский дом «Буквовед», 2006.

4. Прецеденты Европейского суда по правам человека. права человека и биомедицина. – № 9 [45] сентябрь / september 2017. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота