СУСПІЛЬНЕ ТА ПРАВОВЕ ЗАСУДЖЕННЯ РЕПРЕСІЙ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ В УРСР (1990-ТІ РР.) - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СУСПІЛЬНЕ ТА ПРАВОВЕ ЗАСУДЖЕННЯ РЕПРЕСІЙ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ В УРСР (1990-ТІ РР.)

21.12.2020 17:58

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Караулов Олександр Олексійович, аспірант кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка


Початок 1990-х років у політичному житті України ознаменувався бурхливим розвитком національно-визвольних рухів. Серед іншого, це пов’язувалось з політикою гласності, яку проводив Горбачов М.С. у другій половині 1980-х років у СРСР.

Політика гласності являла собою цілеспрямовану діяльність по досягненню максимальної відкритості у роботі державних установ і свободи інформації. Гласність істотно зруйнувала ідеологічну заанґажованість радянських засобів масової інформації. Її впровадження виражалось в обговоренні існуючих у суспільстві проблем, поглибленні політики критики і самокритики керівництва, заохоченні критики і пропозицій «знизу», реабілітації несправедливо засуджених, визнання помилок попередніх десятиліть радянської влади. Це був процес, який почався і поширювався з Москви, більш повільними темпами розгортався у республіках. На території УРСР він мав свої особливості [1, с. 7]. 

Реабілітація репресованих, ліквідація «білих плям» української історії у республіці не була таємницею, але і не піддавалася широкому розголосу [2, с. 54]. На урочистому засіданні 2 листопада 1987 р., присвяченому 70-річчю Жовтневої революції Горбачов М.С. заявив, що: «Процес відновлення справедливості не був доведений до кінця і фактично призупинений в середині 60-х років. Зараз відповідно до рішень жовтневого (1987 р.) Пленуму ЦК доводиться знову повертатися до цього» [3, с. 22]. За оцінкою дослідників О. С. Рубльова та Р. Ю. Подкура, цією заявою був наданий політичний дозвіл на проведення дослідження політичних репресій і реабілітаційних заходів [4, с. 11].

На початку 90-х років ХХ ст. правда про криваві жахи комуністичних репресій почала відкриватись завдяки публіцистиці. Публіцистика, в свою чергу, виконала два своїх основних призначення, а саме, утворила громадську думку про необхідність переосмислення позицій щодо національних питань та викликала прагнення до змін, до  пошуків історичної правди.

Поряд з публіцистичними з’являється низка наукових матеріалів, які розкривали репресії комуністичного тоталітарного режиму. В 90-х роках ХХ ст. з’являються перші фундаментальні роботи вітчизняних науковців Д.Табачника, Ю.Шаповала, В.Барана, О. Яковлєва, В. Наумова та інших. Фактично у цей період відбувся перехід від публіцистичного висвітлення проблеми до наукового.

Відкриття шокуючих фактів щодо репресій комуністичного режиму викликало суспільне обурення, стало каталізатором популяризації в маси ідей щодо незалежності України, утворення в подальшому правозахисних організацій, політичних партій і т.д. Значна частина інтелігенції переосмислила свою політичну та громадянську позицію у національному питанні.

17.04.1991 р. в радянській Україні був прийнятий Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Хоча даний закон і ознаменував спробу з боку влади відновити довіру людей до держави, але його аж ніяк не можна назвати таким, що міг би забезпечити всеохоплюючу реабілітацію несправедливо засуджених. Цей закон мав купу недоліків, адже фактично не існувало ні механізму його втілення, ні достатньої економічної бази для відшкодування матеріальної шкоди, завданої репресією. У більшості країн Центрально-Східної Європи та колишнього СРСР законодавство про реабілітацію було прийнято на початку 1990-х років, але воно було явно недосконалим. Варто погодитись з думкою судді Конституційного суду РФ у відставці А. Кононовим, який у своєму інтерв’ю відмітив, що реабілітаційні процеси, що відбувались в 1990 рр. це була скоріш спроба вибачитись перед репресованими. Даючи оцінку процесам реабілітації того періоду А. Кононов зазначив, що: «Держава повинна була вибачитися і вона це зробила» [5]. Крім того, варто погодитись з О.Г. Путіловою, яка відмічала, що реалізувати свої права постраждалим від репресій громадянам у той період заважала всеохоплююча правова безграмотність населення, відсутність досвіду у реалізації своїх прав законними процесуальними засобами, психічна пригніченість громадян, які довгі роки знаходились в становищі вигнанців суспільства, вимушених постійно приховувати своє минуле [6, с. 22].

Отже, перша половина 1990-х рр. ХХ ст. є примітною з огляду на прорив інформаційної блокади письменниками, публіцистами, науковцями, які почали давати об’єктивні оцінки репресивним подіям, що мали місце у комуністичній тоталітарній державі та формувати громадську думку. Це в свою чергу сприяло переосмисленню ставлення до радянської влади у населення, формуванню самостійницького світогляду в політичній свідомості громадян Української РСР та сприяло моральному очищенню суспільства, яке дізналось правду. Аналізуючи 1990-ті рр. ХХ ст. у контексті розглядуваної теми можна чітко прослідкувати взаємодію моралі з правом, де викрита правда призвела до суспільного обурення, а потім і до прийняття фундаментальних нормативно-правових актів українського законодавства щодо засудження репресій, що здійснювалися комуністичним тоталітарним режимом та його репресивними органами протягом 1917-1991 років на території України.

Список використаної літератури:

1. Вплив політики гласності на формування настроїв населення УРСР (1986-1991) / Н. Гордіна // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2010. – Вип. 100. – С. 6-10. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ist_2010_100_4

2. Бойко О.Д. Нариси з новітньої історії України (1985-1991). – К., 2004. – 357 с.

3. Горбачев М.С. Октябрь и перестройка: революция продолжается. Доклад на совместном торжественном заседании ЦК КПСС, Верховного Совета СССР и Верховного Совета РСФСР, посвященном 70-летию Великой Октябрьской социалистической революции, 2 ноября 1987 года. – М.: Политиздат, 1987. 

4. Подкур Р. Ю., Рубльов О. С. Історіографія політичних репресій в Україні (друга половина 1980-х – 1990-ті рр). // Політичні репресії в Україні (1917 – 1980-ті рр.). – К., 2007.

5. Інформаційний портал MEDUZA: «Государство должно было извиниться» Закон о реабилитации жертв политических репрессий работает уже четверть века. Что он дал?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://meduza.io/feature/2016/10/18/gosudarstvo-dolzhno-bylo-izvinitsya

6. Проблема восстановления в правах жертв политических репрессий в России (1990-е гг.) / Е.Г.Путилова // Вестник ЮУрГУ. – 2008. – Вип.№18. – С.22-26. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота