ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА МАЙНА ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА МАЙНА ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ

13.02.2021 10:20

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Румпа Яна Сергіївна, аспірантка кафедри цивільного та трудового права, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»


Правовий режим майна осіб, які проживають однією сім’єю, проте не знаходяться в зареєстрованому шлюбі визначено положеннями статті 74 Сімейного кодексу України (надалі СК, СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними [1].

За змістом положень Сімейного кодексу України, проживання осіб без реєстрації шлюбу не тягне за собою шлюбно-сімейних правових, крім прямо передбачених ст. 74 СК, що знайшло відображення на практиці вирішення набули поширення спори про поділ майна осіб, які знаходяться у фактичному шлюбі. 

Розглядаючи поняття «фактичних шлюбних відносин» варто зупинитися, насамперед, на актуальних питаннях правової кваліфікації так званих «фактичних шлюбних відносин». Відсутність систем правового регулювання «фактичних шлюбних відносин» ускладнює формування однакової судової практики вирішення пов’язаних із цим спорів. Додаткова актуальність цих питань зумовлена тим, що ухвалений 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України не надав вичерпних відповідей на спірні правові питання «фактичних шлюбних відносин». Методологічна вада положень СК з цього питання зумовлена правовою невизначеністю законодавця щодо режиму майна осіб, які перебувають у «фактичному шлюбі», з огляду на те, що ст. 74 СК хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого.

Отже, погоджуючись на «фактичний шлюб», фізичні особи допускають певну невизначеність подальших відносин у юридичному розумінні, оскільки їх зміст становлять взаємні права та обов’язки. Останні перебувають під захистом закону лише в зареєстрованому шлюбі (ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України) [1]. При цьому, такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з поважних причин (навчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо) не проживають спільно.

Як правило, відносини в незареєстрованому шлюбі будуються виключно на почуттях та усному договорі. Фактичне спільне проживання не вважається шлюбом, а тривалість «фактичних шлюбних відносин» і характер подружніх зв’язків між їх учасниками (були вони серйозними чи випадковими) не мають правового значення.

У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання цього конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика свідчить, що зробити це не завжди просто [2].

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказування є показання свідків. Так, доказами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо в зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним [3].

Щоб уникнути такого становища, можна порадити все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними [4]. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу» [3].

Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт.

Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї [5].

Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя щодо спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується). Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що, в свою чергу, породжує складності щодо процедури обчислення строків позовної давності.

Правові позиції Верховного Суду щодо так званого «цивільного шлюбу» розкриваються, зокрема, в рішеннях у справах №490/6060/15-ц від 17.04.2018 року [6], №759/4596/18 від 25.04.2019 року [7], №357/6408/17 від 18.03.2019 року [8]. У зазначених справах, Верховний Суд дійшов до висновку, що проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, законною підставою для виникнення у них окремих прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно, отже майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачене письмовим договором між ними. 

Спеціальної підставою для встановлення режиму спільності майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, є встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків. Також обов’язковою умовою є наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт та інші обставини, що підтверджують реальність сімейних відносин. 

Для вирішення питання щодо встановлення правового режиму такого майна суди зобов’язані встановити: 

- факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці;

- ведення спільного господарства, побуту;

- виконання взаємних прав та обов’язків;

- з’ясовати час придбання, джерело набуття;

- мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий режим спільної сумісної власності. 

Крім того зазначається, що неможливе встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу у відповідний період, у який останній перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, оскільки подібне може призвести до порушення принципу одношлюбності, передбаченого ст. 25 Сімейного Кодексу України [7].

Проведений аналіз особливостей майна осіб, які проживають однією сім’єю, дає підстави для таких висновків: 

1. Майно осіб, які проживають однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу, створює правові наслідки. Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (фактичний шлюб), не оспорюючи шлюбно-сімейних правових наслідків, є спеціальною, законною підставою для виникнення в осіб, які перебувають у фактичному шлюбі, права спільної сумісної власності на майно, набутого ними за час спільного проживання, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.  

2. Для повного і цілісного регулювання майна осіб, які проживають однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу, потрібно з’ясувати та вирішити питання щодо джерела, часу та мети придбання майна, а також врахувати наявність у сторін ведення спільного господарства та взаємних прав та обов’язків.

3. На сьогодні, одним із кращих способів регулювання майна між фактичним подружжям є договірний спосіб, який захищає права та інтереси обох його учасників, а також виконує превентивну функцію при регулюванні таких відносин.

4. Регулювання майна осіб, які проживають однією сім’єю, проте не знаходяться в зареєстрованому шлюбі, хоча і визначені на рівні законодавства, проте, виходячи зі своєї правової природи та проблем пов’язаних з захистом прав та обов’язків суб’єктів цих відносин, потребують більш детально визначених механізмів для регулювання данного виду відносин.

Література:

1. Сімейний кодекс України із змінами та доповненнями від 28.08.2018 року №2947-ІІІ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.

2. Сурженко О.А. Деякі питання, що постають при здійсненні прав на спільне майно.// О.А. Сурженко // Теорія і практика правознавства. - 2018.  - Вип. 1 (13). - С. 1 – 10.

3. Фолошня Д.І. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя за законодавством України. // Д.І. Фолошня // Право України.  - 2017. - 10. - С. 73 – 86.

4. Цивільний кодекс України із змінами та доповненнями від 31.03.2019 року №435-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

5. Рябоконь Є. Інститут права спільної сумісної власності за цивільним законодавством України : поняття та особливості правового регулювання. // Є. Рябоконь // Нотаріат для вас. - 2010. - 1 – 2. - С. 40 – 49.

6. Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81360409

7. Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховоного суду від 25 квітня 2019 року у справі №759/4596/18. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81436661

8. Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 18 березня 2019 року у справі №357/6408/17. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80622567



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота