РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ. - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

27.10.2022 14:01

[5. Historical sciences]

Author: Патлачук Василь Никифорович, доктор юридичних наук, професор кафедри теоретико-правових дисциплін, ННІ права Державного податкового університету


Початок ХХ ст. відзначився новим сплеском конституційної активності в державі Польщі.

Розглянемо чотири етапи Польського конституціоналізму першої половини ХХ ст., у яких викладено особливості конституцій Польщі 1919, 1921, 1935 та 1952 рр.

Причиною підготовки Основного Закону стало правове забезпечення відродження польської держави. Підготовці Конституції 1919 р., яка отримала назву Малої Конституції, передували складні суспільно-політичні події та війна з більшовицькою Росією. Так,  11 листопада 1918 р. Регентська Рада приймає декрет про передачу військової влади Ю. Пілсудському, згідно з яким цьому політичному діячеві для підтримки та встановлення порядку в країні передається вся повнота державної влади. Одночасно з цим створюється  конституційна комісія у складі 30 осіб, де було представлено основні політичні сили країни. Регентська Рада саморозпустилася у 1918 р. та передала владу Ю. Пілсудському з правом видавати закони, створювати уряд, скликати Парламент. Відповідно, процес відновлення польської державності пройшов чотири етапи: від генерал-губернаторств до Тимчасової ради, потім Регентська Рада і до створення Сейму з посадою Начальника держави.

Установчий  Сейм 20 лютого 1919 р. прийняв Малу Конституцію, яка визначала форму державного правління, суспільний лад, територіальний устрій. Документ складався з двох розділів та п’яти підрозділів. Згідно з першим із них, Сейм затвердив статус Ю. Пілсудського як глави держави, верховного головнокомандувача із правом призначати міністрів та інших керівників, при цьому вказувалося про його відповідальність перед Сеймом за долю нації.

Зазначемо, що Мала Конституція 1919 р. не відповідала суспільно-політичним реаліям, тому на початку 20-х років почались розробки проєктів нової конституції.

Особливості побудови та зміст інститутів Конституції Республіки Польщі 1921 р. показує зміст її розділів, повноважень різних гілок влади та проведені розрахунки кількісних показників.

Конституція Республіки Польщі 1921 р. мала особливе значення, бо її прийняття відбувалося в умовах відродження країни, яка постала перед значною кількістю суспільно-політичних, економічних та соціальних проблем. До процесу підготовки Конституції 1921 р. було залучено найбільш відомих у той історичний період юристів, науковців – представників трьох різних шкіл: а) краківської – Станіслав Естрейхер; б) американської – Юзеф Бузик; в) французької – В. Врублевський. на підставі обговорення цих проєктів, компромісів, домовленостей між різними парламентськими фракціями було сформовано текст Конституції, яку 17 березня 1921 р. затвердив Сейм. На зміст документа вплинуло бажання тодішніх політиків обмежити владу Президента на користь Парламента, з метою недопущення на цю посаду Ю. Пілсудського. Встановлено, що у змісті Конституції Польщі 1921 р. було враховано положення французької Конституції 1875 р., пов’язане з багатолітньою підтримкою цієї держави та наявністю прихильників французької теорії конституціоналізму.

Конституція 1921 р. мала дворівневу структуру «розділ – стаття»: сім розділів, 126 статей загальною кількістю знаків 31 905. Найбільша кількість знаків припадає на повноваження Сейму – 18,8 %, Президента – 14 %, Сенату – 4,9 %. Одночасно, Сейм мав достатньо широкі права у правотворчій діяльності, до яких входили контроль за діяльністю всіх гілок влади, право відсторонення та призначення міністрів за згодою Президента. 

Досвід реалізації положень Конституції 1921 р. показує, що надання Сейму значного обсягу повноважень та неврахування принципу рівноваги гілок влади призвело до негативних кризових явищ у суспільно-політичному житті Польщі. Боротьба партій у польському парламенті стала причиною постійного гальмування розвитку країни, створення несприятливого середовища у сфері прийняття ефективних законів та розвитку економіки, сільського господарства і соціального життя. 

Розглянемо основні положення та характерні риси Конституції РП 1935 р. Причиною прийняття Конституції 1935 р. була стабілізація суспільно-політичної ситуації в країні, вихід з економічної кризи та встановлення правопорядку. На відміну від Конституції 1921 р. цей Основний Закон  базувався на доктрині  концентрації влади в руках Президента, зменшенням обсягу повноважень Парламенту, обмеженням прав та свобод населення. Основним завданням Конституції було бажання політичної верхівки створити в країні  умови для введення диктатури Юзефа Пілсудського з метою укріплення держави та протидії агресії з боку фашистської Німеччини, більшовицької Росії та придушення революційного руху.

Розгляд змісту Конституції 1935 р. показує, що за формою правління в країні встановлювалася президентсько-парламентська республіка, в якій Президентові надавався значний обсяг повноважень: затвердження прийнятих законів; рішення про введення стану війни та заключення миру; керування збройними силами; прийняття представників іноземних держав; призначення послів; проведення відкриття та закриття сесій Сейму та Сенату;  призначення Голови Ради Міністрів та міністрів, Голови Верховного Суду, Генерального інспектора збройних сил; призначення суддів Державного трибуналу; скликання та розпуск Сейму та Сенату.

Інститут парламентаризму складався із закріплених у Конституції Польщі повноважень Сейму і Сенату. До повноважень Сейму належало: законодавчі функції; контроль за діяльністю уряду; вимога відставки уряду чи міністра; затвердження бюджету; контроль за боргами країни; притягнення Голови Ради міністрів чи міністра до конституційної відповідальності; встановлення розміру податків. Недоліками Конституції є відсутність інститутів референдуму, місцевого самоврядування, суду присяжних та інституту прав і свобод людини, що призводило до зловживань з боку влади, розправ з опонентами режиму та з українцями, які боролися за збереження своїх прав.

Причинами підготовки та правові передумови прийняття Конституція Польської Народної Республіки 1952 р. є: забезпечення легітимізації радянського панування; закріплення влади польських комуністів; проведення реформ, спрямованих на націоналізацію промисловості та соціалізацію села.

Комуністична влада СРСР бажала створити систему прорадянських держав у Східній Європі. З метою правового закріплення соціалістичної влади в цих країнах розпочалась кампанія з підготовки конституцій, які було прийнято в Болгарії 1947 р., Румунії 1948 р., Чехословаччині 1948 р., Угорщині та Німецькій Демократичній Республіці 1949 р. Водночас у Польщі після виборів до Сейму в лютому 1947 р., сфальсифікованих комуністами, загострилась суспільно-політична ситуація, яка могла призвести до антикомуністичного повстання. З метою підготовки Конституції  у 1949 р. було створено Комітет під керівництвом міністра юстиції Генріха Святковського, а головою комісії з прийняття Конституції було призначено тодішнього президента Польщі Болеслава Берута. Після закінчення підготовчих робіт 22 липня 1952 р. Сеймом було прийнято Конституцію за своїм змістом подібну до Конституції СРСР 1936 р., що доводиться розташуванням статей, їх змістом та порядком викладення матеріалу. Основний закон характеризувався наявністю подвійних стандартів стосовно прав та свобод населення та відсутністю у нього реальних засобів впливу на діяльність державних органів, а також закріпленням положень, стосовно яких завданням судів та прокуратури був захист соціалістичного устрою та боротьба з експлуататорськими класами.

Конституційно-правове забезпечення прав і свобод населення ґрунтувалось на декларативних положеннях стосовно недоторканості конкретної особи та свободи слова й друку, які не мали своєї практичної реалізації.

Радянська модель конституційних правовідносин знайшла відображення в Конституції Польської Народної Республіки 1952 р. у вигляді права Державної Ради видавати Укази, які мають силу закону у міжсесійний період Парламенту за аналогією з Президією Верховної Ради СРСР. При цьому в Конституції закріплювалися положення стосовно обов’язку кожного громадянина Польської Народної Республіки зміцнювати і захищати суспільну власність як основу розвитку соціалістичної держави, а особи, що вчиняють саботаж, диверсії та інші посягання на неї, повинні каратися з усією «суворістю» закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Боєчко В. Ф. Скликання законодавчого Сейму та розробка попередніх проектів Конституції Польської Республіки (січень-червень 1919 р.). Гуржіївські історичні читання. 2013. Вип. 6. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gurit_2013_6_139.

2. Булавіна С. Конституції Польщі 1921 р. та 1935 р. в українській та польській історіографії. Історико-правовий часопис. 2014. № 1(3).

3. Kaczmarczyk-Klak Katarzyna. System rzdow w Polsce w Latach 1918–1922. URL: https://DOI.ORG/10.31743/SP.633.

4. Кульчицький В. С. Центральні органи державної влади і управління за Конституцією Польщі 1935 р. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 1999. № 34.

5. Патлачук В.Н. Польський конституціоналізм: історико-правовий дискурс. Дис. – Національна академія внутрішніх справ, Харків, 2021. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота