СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ХАРКІВЩИНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ХАРКІВЩИНІ

18.11.2014 19:04

[Section 2. Management]

Author: Золотухіна Інна Василівна, кандидат технічних наук, доцент, Харківський державний університет харчування та торгівлі, м. Харків; Сергієнко Артем Олександрович, студент, Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова, м. Харків


Для України стратегічно важливо швидко подолати відставання у сфері сільського зеленого туризму, що може відіграти роль каталізатора структурної перебудови економіки, забезпечити демографічну стабільність та розв’язання нагальних соціально-економічних проблем у сільській місцевості, а також в прискореному темпі реалізувати наявний багатий туристичний потенціал шляхом проведення виваженої політики державного регулювання, зокрема і на регіональному рівні.

Сільський зелений туризм - необхідний як для відпочиваючих, так і для господарів - селян, сільських громад, регіонів і держави в цілому, сприяє розвитку багатьох пов'язаних з ним галузей економіки.

Темпи зростання сільського зеленого туризму оцінюються від 10 - 20% до 30% на рік (для пригодницького туризму, до складу якого він входить за статистикою ВТО), а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10 - 15%. Ринок сільського туризму в нашій державі знаходиться на стадії становлення. Кількість господарств, що працюють на цьому ринку, зовсім незначна. На сьогоднішній день - це в основному райони, що мають для цього соціально-економічні передумови, - Українські Карпати, Слобожанщина, Полісся, Поділля.

Можливість використання природного, матеріального і культурного потенціалу певних регіонів та діяльності сільської родини, яка надає житло, забезпечує харчуванням і знайомить гостей з особливостями сільської місцевості та господарюванням на землі впливає на покращення умов і якості життя селян, розширює сферу зайнятості сільського населення, дає додатковий заробіток, розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочиваючих з’являється потреба у задоволенні їх різноманітних запитів, а це, у свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших. Наукові дослідження свідчать про те, що сільський туризм здатний забезпечити економічну та демографічну стабільність у сільських місцевостях та вирішити їхні соціально-економічні проблеми. Також справляє позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини.

На сьогоднішній день туризм, зокрема сільський зелений, - галузь, яка найбільш стрімко розвивається у світі. Приблизно 10 % світового валового продукту приносить міжнародна туристична індустрія, близько 500 млрд. дол. США становлять щорічні надходження від світової туристичної галузі.

Україна тільки розпочала свій рух до світових стандартів сільського туризму, що існують у розвинених країнах світу, та надає пріоритетне значення розвитку в'їзного і внутрішнього туризму як важливих чинників підвищення якості життя населення.

Сільський зелений туризм - це саме той сектор економіки, який заслуговує на найбільшу увагу в Україні. Він потенційно може забезпечити значний внесок в економіку сільських територій у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, поповнення державного бюджету через сплату податків, сприяє зниженню імпорту та інтенсифікує використання місцевих сировинних ресурсів.

Існує широке коло різновидів туризму - культурний та пізнавальний, оздоровчий та спортивний, екологічний та навчальний, сільський та агротуризм (в сільських місцевостях), зелений (на ландшафтних територіях) та ін. Основні види сільського туризму - екологічний туризм та агротуризм. Синонімами поняття «екотуризм» є зелений та природничий туризм. Від традиційного туризму відрізняється такими ознаками:

- перевага природних, а не культурних об'єктів туризму;

- стійке природокористування;

- менша ресурсоємність;

- особиста участь у соціально-економічному розвитку територій;

- екологічна освіта туристів.

Сільський туризм - це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає розвиток туристичних шляхів, місць відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами.

Екологічний туризм - це пізнавальний і відпочинковий вид туризму, зосереджений на природних (малозмінених людиною) територіях, який передбачає заняття різними формами активної рекреації у природних ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу.

Провівши аналіз сільського зеленого туризму, можна виділити його наступні слабкі сторони:

- несприятливе правове та економічне середовище для діяльності сільського населення;

- недостатньо використовується досвід сусідніх країн;

- неузгодженість дій центральних органів виконавчої влади у сфері туризму та аграрної політики, інших;

- перекоси в розумінні суті сільського туризму;

- відсутність привабливих кредитних ресурсів для сільського населення та сприятливих умов для інвестицій;

- на всеукраїнському рівні відсутня реклама сільського туризму;

- проблеми в отриманні гарантованих та якісних послуг, недостатня можливість захисту прав сторін;

- недостатня кількість високоякісних об'єктів розміщення в центрі та на сході країни;

- складність доступу до інформації щодо невикористаних туристичних можливостей села;

- відсутні навчальні центри для підготовки та перепідготовки менеджерів та сільського населення.

Якість послуг в Україні значно нижча від європейської, тому іноземна клієнтура становить наразі не більше 20 % від числа всіх відпочиваючих.

До сильних сторін функціонування підприємств зеленого туризму можна віднести наступні переваги прямого продажу власного продукту без посередництва:

- відносна простота контакту зі споживачем;

- гнучкість, тобто наявність важливої для певних категорій туристів можливості самостійно розробляти та змінювати програму свого відпочинку в сільській місцевості;

- високий прибуток із розрахунку на одного туриста, оскільки зникає потреба ділити цей прибуток із посередниками;

- можливість особистого контролю за процесом продажу.

Проаналізувавши ринок, можна виділити такі моделі сільського зеленого туризму:

- розвиток сільського туризму на базі домогосподарства або особистого селянського господарства, яке поставляє на ринок не більше 9 ліжко-місць. Ця модель успішно реалізується в сільській місцевості, яка у більшості не відноситься до туристичної, але є потенційно привабливою та має відповідні ресурси;

- будівництво приватних туристичних об’єктів в сільській місцевості. Ця модель успішно реалізується у формі стилізованих агротуристичних хуторів, культурно-етнографічних центрів (наприклад, «Бессарабське село «Фрумушика-Нова» на Одещині, «Соколиний хутір» на Чернігівщині);

- перспективною вважається модель, яка включає сільськогосподарські тематичні парки, центри. Концепція такої моделі - популяризація нових технологій у сільському господарстві, альтернативних джерел енергії, ознайомлення з традиційним сільськогосподарським виробництвом, пов’язаними з ним святами та традиціями, надання послуг з дорадництва та гостинності.

Щоб закріпити такі позитивні тенденції і надати відчутний поштовх розвитку сільського туризму потрібно вирішити низку невідкладних завдань. Це перш за все розробити нормативно-правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг з сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства; надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочиваючих; впровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського туризму; сформувати пропозиції щодо елементів фірмового стилю для ідентифікації українського сільського туризму; створити інформаційні засоби та технології з даними щодо клієнтської бази та інформуванням клієнтів про пропозиції з послуг відпочинку в селі; створити державну інституцію для просування за кордоном в’їзного туризму в Україну в цілому, в тому числі сільського зеленого туризму; продовжити підготовку профільних фахівців, навчання й перекваліфікацію сільських господарів, незайнятого сільського населення для роботи в секторі сільського зеленого туризму; створити на рівні країни та областей комп’ютеризовану систему бронювання та резервування місць в домогосподарствах та послуг. 

Даний напрямок туристичної діяльності є новим для Харківського регіону, тобто потребує додаткового вивчення та вдосконалення. На сьогоднішній день в Харкові та Харківському регіоні функціонують такі підприємства як приміський ресторанно-готельний комплекс «Купава» на 18 місць, готельно-ресторанний комплекс «Традиція» на 22 місця, готельно-ресторанний комплекс «Баден-Баден» на 52 місця, що можна опосередковано віднести до сектору зеленого туризму. Дані підприємства досить успішно функціонують на ринку, задовольняючи як місцевих жителів, так і інших туристів, в тому числі іноземців. Проте, на нашу думку, загальна кількість місць, що надається даними підприємствами, не може задовольнити попит Харківського регіону.

Таким чином, проектування екологічних готельно-ресторанних комплексів у Харківському регіоні є актуальним та своєчасним.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота