ДО ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ ТА КІБЕРПРОСТОРУ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ ТА КІБЕРПРОСТОРУ

26.04.2023 22:33

[3. Philosophical sciences]

Author: Трофименко Володимир Анатолійович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри філософії, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Кальницький Едуард Анатолійович, кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


ORCID: 0000-0003-2240-3727  Volodymyr Trofymenko

ORCID: 0000-0002-1777-9992 Eduard Kalnytskyi 

Кіберпростір створений людиною для самої людини. Але рівень користувача вже в перших кроків у кіберпросторі відкрив людині усі його можливості. В ньому відтворюються практично усі соціальні інститути з притаманними їм позитивними та негативними рисами. 

Тому вже сьогодні виділяють:

«-Поверхневий, або видимий інтернет (з англійської Surface Web): та частина глобальної мережі, яка індексується пошуковими системами на кшталт Google або Bing.

- Глибокий інтернет, або «невидима мережа» (з англійської Deep Web): повна протилежність «поверхневому інтернету». У глибокій павутині знаходяться веб-сторінки, не пов'язані з іншими гіперпосиланнями, а також сайти, доступ до яких відкритий тільки для зареєстрованих користувачів, та інтернет-сторінки, доступні тільки за паролем.

- Даркнет, «темний інтернет» (з англійської Darknet): повністю анонімна, нерегульована і нікому не підконтрольна частина інтернету. Він не доступний для звичайних користувачів. Доступ в нього можна отримати тільки за допомогою спеціальних програм…Темна сторона «даркнета» готова запропонувати весь спектр протизаконних послуг: кібершахрайство, виробництво шок-контенту, вимагання, послуги хакерів, продаж наркотиків або зброї, схеми афер і багато іншого [1]».

Як можна побачити, якщо перші два шари кіберпростору використовуються для досягнення законних цілей, то даркнет надає прихисток та необхідні можливості кіберзлочинцям. Таким чином, їм ніхто і ніщо не заважає скоювати свої злочинні дії. Тому необхідно піти шляхом виховання захищеного законослухняного користувача. Складність такої виховної роботи постає в необхідності врахування багатьох сторін життя людини: вік, стать, рівень освіти, забезпеченість приладдям, доступ до інтернету та його швидкість, її бажання і цілі, емоційний стан тощо. І цим вже активно займається наукова спільнота.

Так змінювати поведінку людини через кіберпростір пропонує група науковців Ч. Пайндер, Дж. Вермелен,  Б. Коуен та Р. Біль [2]. Цифрові втручання, пишуть вони, спрямовані на зміну поведінки, особливо ті, що використовують поширені обчислювальні технології, мають великі надії на підтримку користувачів у зміні їхньої поведінки. Однак більшість втручань не враховують звичну поведінку, обмежуючи їх потенційний вплив. Ця невдача, відмічають автори, частково спричинена великою кількістю теорій зміни поведінки, що збігаються, і пов’язаних з ними стратегій, які не враховують роль звичок. Вони підкреслюють потенціал теорії подвійних процесів, сучасної теорії звичок і теорії постановки цілей, які разом моделюють те, як користувачі формують та позбавляються звичок, щоб стимулювати ефективне цифрове втручання. З цього вони формулюють власну модель зміни звички. Таким чином, науковці доводять можливість кіберпростору впливати в тому числі і на формування законослухняного користувача, позбавлення користувача «поганих» звичок.

Водночас вже висловлюються певні побоювання щодо негативного впливу втручання кіберпростору на поведінку людини та формування цифрової нерівності. Про це пишуть тайванські вчені Т.-К. Ю, М.-Л. Лін, Й.-К. Ляо [3]. Цифрова нерівність, відмічають вони, є однією з найбільш критичних проблем в «інформаційну епоху», небагато досліджень вивчали соціальну нерівність в інформаційних ресурсах і моделях цифрового використання. У сільській місцевості засоби інформаційно-комунікаційних технологій не можуть гарантувати, що користувачі зможуть легко отримати доступ до інформаційних технологій і подолати так званий «цифровий розрив». Автори стверджують, що психологічні чинники впливають на поведінку щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, сповільнюючи їхній ефект. Виходом є навчання елементам інформаційної грамотності та формування цифрових навичок через систему освіти. Соціалізація, яка відбувається в процесі освіти, покращує також рівень медіа-насиченості, медіа-досвіду і медіа-технічного стресу, що, у свою чергу, покращує поведінку щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Такий підхід, підбивають підсумок науквоці, повинен стати елементом державної політики. На провідну роль освіти та політики звертає увагу і бразильська вчена К. Ачутті [4]. Цифрова ера, пише вона, породила численні форми грамотності: цифрову грамотність і технологічну грамотність, наприклад. Це означає, що нинішні педагоги повинні переходити від традиційної навчальної програми до більш інноваційної, не маючи належного керівництва. Кожен повинен піклуватись про розвиток цифрової та технологічної грамотності покоління, що навчається. Виходячи з розвитку суспільства, продовжує вчена, необхідно змінювати мислення політиків та освітян. Вони здатні спричинити величезну трансформацію в освітній системі.

На негативні психологічні аспекти поведінки споживачів у кіберпросторі звертають увагу і словацькі науковиці Дж. Рібанська, І. Косічарова та Л. Негова [5]. Сьогодні, відмічають вони, людство вже знає, який величезний вплив на його життя має цифровізація суспільства. Існує кілька ключів до виявлення процесів споживчої поведінки та прийняття рішень. Якщо необхідно зрозуміти, як споживачі приймають рішення на цифровому ринку, по-перше, потрібно зрозуміти самого споживача – споживача як емоційну людину зі специфічними емоціями та потребами. Як і на ринку товарів і послуг, зазначають авторки, на цифрових ринках споживачі зустрічаються з тими ж інструментами маркетингової комунікації, але в різних формах, в основному з електронною рекламою в різних формах. Незважаючи на відому високу ефективність електронної комерції, науковиці виявили багато негативів і небезпек цього інструменту в цифровому середовищі. Цифрова реклама, особливо спливаюча, викликає значні негативні емоції. Вчені стверджують, що особистість споживача є значущим предикатором реакції споживачів на цифровому ринку. Таким чином, цифрове середовище приносить не тільки переваги, але й нові проблеми, недовіру, стрес і відразу споживачів.

На прикладі Ізраїлю ще на одну небезпеку у кіберпросторі – нерівність у цифрових навичках – звертають увагу вчений з Уругваю М. Додел та ізраїльський вчений Дж. Меш [6]. Поведінка з точки зору кібербезпеки, відмічають вони, є важливою для запобігання втраті цифрових активів особи та забезпечення безпеки важливих щоденних дій в Інтернеті. Кібербезпека окремих людей також має вирішальне значення для національної кібербезпеки. Це питання дуже актуальне для Ізраїлю, країни, яка покладається на цифрові можливості своїх працівників у своїх основних технологічних галузях, а також часто стає об’єктом кібервійни та атак кіберзлочинців. Для дослідників метою цього дослідження є виявлення детермінантів кібербезпекової поведінки. До таких вони відносять вік, стать, рівень освіти та їхній вплив на цифрові навички, пов’язані із безпекою. Автори виводять чіткий зв’язок між цима детермінантами та якістю доступу до інтернету з рівнем навичок цифрової безпеки користувачів. Як висновок, вони розширюють розуміння кібербезпеки, показуючи, що соціальна та цифрова диспропорції відтворюються у використанні заходів для запобігання онлайн-загрозам, піддаючи цифровим незаможним особам більший ризик стати жертвами онлайн-загроз.

Зважаючи на викладене вище не дарма висловлюється позиція про необхідність розвитку цифрових навичок у користувачів. На важливість та необхідність розвитку цифрових навичок звертають увагу німецькі вчені Е. Остмейєр та М. Стробел [7]. Цифрова трансформація, звертають увагу вони, змінює навички працівників, необхідні організаціям для успіху. У цьому контексті для працівників стає дедалі важливішим активно розвивати свої навички. Автори відмічають, що нові дослідження про проактивний розвиток навичок співробітників значною мірою ігнорували можливу роль сприйняття співробітниками широкомасштабних змін в організаційному середовищі в їх мотивації брати участь у такій цінній поведінці. Вони усувають цю прогалину за допомогою впровадження теорії когнітивно-афективної системи особистості, щоб пояснити, як розвиток макрорівня впливає на поведінку працівників. Результати підтверджують гіпотезу про позитивний непрямий вплив цифрової зрілості галузі на проактивний розвиток навичок через інтерпретацію співробітниками цифровізації як контрольованої та можливості для їхньої організації.

Всі наведені вище приклади свідчать необхідність впровадження всеосяжної та всеохоплюючої системи цифрової грамотності. Але вже на рівні її розуміння ставиться питання: вона повинна бути локальною чи універсальною? Це питання ставить колектив науковців Л. Пангазіо, А.Гудх, Л. Ледесма та А. Гонсалез [8]. Багато вчених у всьому світі, пишуть вони, вивчали знання, навички та схильності, необхідні для використання цифрових медіа. Проте, оскільки цифрові тексти поширювалися та розвивалися, було багато припущень щодо того, що означає бути «цифровою грамотністю». Як дослідники грамотності з Австралії, Швеції та Аргентини, автори стурбовані прагненням стандартизувати визначення «цифрової грамотності», незважаючи на помітні відмінності в культурній політиці освіти в кожній країні. Вони аналізують, як термін цифрова грамотність був концептуалізований і застосований вченими в цих трьох мовних контекстах. Для цього вони досліджують найбільш цитовані публікації з цифрової грамотності в англомовних, скандинавських та іспаномовних наукових публікаціях. Вчені роблять висновок про різноманітність визначень у кожному контексті та всередині кожного контексту, основні суперечності та проблеми, що виникають, а також наслідки для навчання цифровій грамотності. Вони відзначають, що подібні напруження та виклики існують у всіх трьох контекстах, однак шлях до розв’язання залежить від контекстуальних відмінностей. Як висновок, вчені визнають і відстоюють необхідність локальних концептуалізацій цифрової грамотності в освітніх системах, що все більше глобалізуються.

Незважаючи на концептуальні проблеми в рамках цифрової грамотності пропонується вирішення певного кола проблем, які виникають у користувачів кіберпростору. Однією з таких проблем є дезінформація, яка поширюється через кіберпростір. Її піднімають малазійські вчені Л. Антонісамі та П. Сівакумар [9]. Вони звертають увагу, що останніми роками занепокоєння щодо дезінформації викликало відновлення інтересу до аспекту цифрової грамотності. Багато молодих людей у Малайзії не можуть відрізнити справжні новини від фейкових. Хоча є багато досліджень, які вивчають фейкові новини, дослідження, які вивчають пом’якшення дезінформації через призму цифрової грамотності, все ще є рудиментарними. В призмі впливу дезінформації на користувачів вчені звертаються до розгляду складових цифрової грамотності: технічної, когнітивної грамотності та соціально-емоційної грамотності. Як результат вони стверджують, що дві з трьох областей компетенції цифрової грамотності, технічна грамотність і когнітивна грамотність, мають позитивний зв’язок у зниженні дезінформації серед студентів університетів; однак соціально-емоційна грамотність має протилежний ефект. Крім того, твердять вчені, гедонічна мотивація допомагає пом’якшити дезінформацію, тоді як звичка – ні. Таким чином, на їхню думку, цифрова грамотність може допомогти у виявленні дезінформації, яка маскується під достовірну інформацію, шляхом належної перевірки та аналізу, особливо в епоху цифрових технологій, коли кожен сприйнятливий до дезінформації. У свою чергу, це потребую розробки нової основи самої цифрової грамотності.

Взаємовплив цифрової грамотності та психологічної вразливості англійські вчені Е. Хелспер та Д Смахел [10]. Вчені поєднують клінічно-психологічну та цифрову грамотність, щоб пролити нове світло на пояснення надмірного використання Інтернету (EIU). Поєднання цих протилежних підходів, на їхню думку, призводить до більш повного пояснення інтенсивного використання з негативними наслідками. Автори показують, що між змінними психологічної та цифрової грамотності та EIU існують взаємозалежні та непрямі зв’язки. Психологічно вразливі діти з вищим рівнем цифрової залученості мають найбільш негативні наслідки, тоді як найменш ризиковані невразливі діти з високим рівнем грамотності (взаємовідносини). Насправді, твердять дослідники, ризик негативних наслідків для психологічно вразливих дітей посилюється їхньою схильністю проводити більше часу в Інтернеті, але протистоїть їх нижчому рівню грамотності (що суперечить прямим і непрямим стосункам). Серед тих, хто не є вразливим, цифрова грамотність слабко пов’язана з негативними результатами. Наслідки цих результатів, на думку англійців, для майбутніх досліджень полягають у тому, що пояснення щодо EIU мають включати психологічні показники та показники цифрової грамотності. Практичні наслідки полягають у тому, що клінічні психологи, які працюють з EIU, повинні враховувати цифрову грамотність при розробці втручань, а втручання з цифрового залучення повинні враховувати потенційний негативний вплив збільшення використання Інтернету на вразливу молодь. 

Включити вивчення психології в освіту з кібербезпеки пропонує англо-австралійська група вчених Дж. Тейлор-Джексон, Дж. Мак Аланей, Дж. Фостер, А. Белло, А. Марушат та Д. Дейл [11]. Роль людини в кібербезпеці констатують вони, добре визнана. Багато інцидентів кібербезпеки залежать від цілей, які виконують певні поведінкові дії, наприклад відкривають посилання у фішинговому електронному листі. Самими кіберсупротивниками керують такі психологічні процеси, як мотивація, групова динаміка та соціальна ідентичність. Крім того, як навмисні, так і ненавмисні внутрішні загрози пов’язані, на думку авторів, з рядом психологічних факторів, включаючи когнітивне навантаження, психічне благополуччя, довіру та міжособистісні стосунки. Включивши психологію в освіту з кібербезпеки, фахівці-практики отримають навички, необхідні для вирішення проблем кібербезпеки. Однак вчені вважають, що є і певні труднощі. Психологія є широкою дисципліною, і багато теорій, підходів і методів можуть мати незначне практичне значення для кібербезпеки. Необхідно переглянути літературу, щоб визначити, що можна застосувати до кібербезпеки. Вчені відмічають, що існують також педагогічні відмінності в тому, як викладають психологію та кібербезпеку, а також психологічні відмінності в типах студентів, які зазвичай можуть вивчати психологію та кібербезпеку. Щоб спілкуватися зі студентами з кібербезпеки, важливо, щоб ці відмінності були виявлені та позитивно розглянуті. Суттєвим для цих зусиль, як висновок дослідників, є необхідність обговорення та співпраці між двома дисциплінами. 

Проблема старіння населення нашої планети стає все серйознішою [12]. То ж не дарма науковці вже звертаються до вивчення ставлення людей похилого віку до кіберпростору. Цю проблему розглядають китайські дослідники К. Лі та І. Лаксімон [13]. У наш час, констатують вони, зі старіючим суспільством, зростає кількість людей похилого віку, які є поточними або потенційними користувачами цифрових технологій. Проте те, як люди похилого віку сприймають і використовують цифрові технології, не приділяє достатньої уваги дослідникам. Предметом їхнього дослідження є відчуття, сприйняття літніми людьми цифрових технологій і їх поведінка в Гонконзі та досвід щоденного використання цифрових технологій. В результаті автори показали, що люди похилого віку позитивно ставляться до використання цифрових технологій, але менше впевнені у своїх власних можливостях вивчення цих технологій. Більшість таких людей мають труднощі під час використання та вивчення цифрових технологій, особливо проблеми з навігацією. Крім того, серед літніх людей спостерігається тенденція використання мобільних комп’ютерів замість комп’ютерів. Тому вони пропонують: враховуючи особливі потреби та обмеження людей похилого віку в майбутньому проектуванні цифрових технологій, можна забезпечити кращий досвід користувача. Ще на одну цікаву демографічну проблему – залежність щастя сільського населення з низьким забезпеченням від цифрової грамотності – звертають увагу інші китайські вчені:  Дж. Ванг, Л. Чанг та Ж. Каі [14]. Підвищення рівня щастя сільського населення, стверджують вони, є важливою ознакою ефективності управління відносною бідністю. У контексті сучасної цифрової економіки оцінка зв’язку між цифровою грамотністю та суб’єктивним щастям малозабезпечених сільських груп є дуже практичною. Вченими був виявлений значний ефект щастя цифрової грамотності для сільських груп з низьким доходом. Цифрова грамотність, на їхню думку, сприяє суб’єктивному щастю груп із низькими доходами в сільській місцевості через збільшення доходу та зростання споживання. Спостережуваний ефект щастя неоднорідний серед різних характерних груп, і цифрова грамотність значно позитивно впливає на суб’єктивне щастя груп із низькими доходами в сільській місцевості. Декомпозиція суб’єктивного щастя на задоволеність життям і задоволеність роботою, доводять автори, показує, що цифрова грамотність суттєво позитивно впливає на роботу та задоволеність життям у сільській місцевості з низькими доходами. Для подальшого посилення суб’єктивного впливу цифрової грамотності на добробут у будівництві цифрових сіл вчені пропонують уряду зосередитися на розвитку цифрової грамотності серед груп із низькими доходами з боку попиту. Побудова цифрової інфраструктури повинна активно спиратися на пропозицію.

Але навчання цифровій грамотності, вирішення окремих проблем користувачів у кіберпросторі, з кібербезпеки, зокрема, не є кінцевими. Для їхнього ефективного використання користувачі повинні займатись кібергігієною. Але і самій кібергігієні потрібно навчатись. Свій підхід до цього процесу пропонує група американських вчених А. Нейгел, В. Клейпул, Г. Велдфогл, С. Ахрайя, Г. Хенкок [15]. Кібербезпека, пишуть вчені, має першорядне значення в сучасному кіберзахисті. Одним з важливих факторів, пов’язаних зі зменшенням порушень кібербезпеки, спричинених людьми, є кібергігієна. Кібергігієна, за їхнім баченням, – це адаптивні знання та поведінка для пом’якшення ризикованої онлайн-діяльності, яка ставить під загрозу соціальну, фінансову та особисту інформацію людини – небезпека, яка значно посилюється, коли обговорюється ризик для цілих країн, а не для окремої людини. Цікаво, що навіть незважаючи на те, що людина є найбільшою загрозою для кібербезпеки, дуже мало досліджень вивчали приховані індивідуальні відмінності, пов’язані з розвитком знань, ставлень і поведінки, пов’язаних з кібергігієною. Індивідуальні відмінності, такі як довіра до технологій і внутрішня мотивація, вказували на покращення кібергігієни, але залежали від значних статевих відмінностей. Також з’явилися відмінності між академічними спеціальностями, такими як науково-технічні спеціальності. Нарешті, автори визнають важливість розуміння ролі людського фактору в сучасній кібербезпеці та потенційні практичні наслідки, пов’язані з удосконаленням поточних навчальних програм курсів з комп’ютерних та інформаційних наук.

Як висновок, варто сказати, що ефективність взаємодії людини та кіберпростору залежить від наступних факторів:

-бажання самої людини;

-необхідний рівень кіберобізнаності людини;

-наявність технологій та пристроїв для доступу до кіберпростору;

-ефективна система захисту користувачів.

Використана література

1. Що таке даркнет і чи насправді він такий небезпечний. URL: https://suspilne.media/170190-so-take-darknet-i-ci-spravdi-vin-takij-nebezpecnij/ (дата звернення: 25.02.2023 року).

2. Pinder C., Vermeulen J., Cowan B., Beale R. Digital Behaviour Change Interventions to Break and Form Habits. ACM transactions on computer-human interaction. 2018. Vol 25 (3). P. 1– 66.

3. Yu T.-K., Lin M.-L., Liao Y.-K. Understanding factors influencing information communication technology adoption behavior: The moderators of information literacy and digital skills. Computers in Human Behavior, 2017. Vol. 71. P. 196-208.

4. Achutti C. Learning digital and technology literacy in the era of exponential rate of changes. 9 th International conference on education and new learning technologies (edulearn17). Proceedings 9 th International conference on education and new learning technologies (edulearn17). Barcelona, 2017. P. 4778–4785.

5. Rybanska J., Kosiciarova I., Nagyova L. Negative psychological aspects of consumer behaviour in the digital age.  International Scientific Conference on Marketing Identity - Digital Life. Proceedings of the International Scientific Conference on Marketing Identity - Digital Life. Smolenice, 2015. P. 220–232.

6. Dodel M., Mesch G. Inequality in digital skills and the adoption of online safety behaviors. Information communication & society. 2018. Vol. 21 (5). P. 712–728.

7. Ostmeier E., Strobel M. Building skills in the context of digital transformation: How industry digital maturity drives proactive skill development. Journal of business research. 2022. №139. P. 718–730.

8. Pangrazio L.,  Godhe A.-L.,  Ledesma L., Gonzalez А. What is digital literacy? A comparative review of publications across three language contexts. E-learning and digital media. 2020. Vol. 17 (6). P. 442–459.

9. Anthonysamy L., Sivakumar P. A new digital literacy framework to mitigate misinformation in social media infodemic. Global knowledge memory and communication. 2022. URL: https://www.emerald.com/insight/content/doi/10.1108/GKMC-06-2022-0142/full/html (дата звернення: 03.03.2023 року).

10. Helsper E. J., Smahel D. Excessive internet use by young Europeans: psychological vulnerability and digital literacy? Information communication & society. 2020. Vol. 23 (9). P. 1255– 273.

11. Taylor-Jackson J., McAlaney J.,Foster J., Bello A., Maurushat A., Dale J. Incorporating Psychology into Cyber Security Education: A Pedagogical Approach. 24th International Conference on Financial Cryptography and Data Security (FC). Proceedings of the 24th International Conference on Financial Cryptography and Data Security (FC). Kota Kinabalu, 2020. P.207 – 217.

12. Населення Землі швидко старіє, не вистачає працівників. Чи готова до цього світова економіка і що чекає на Україну? URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2022/01/26/681778/ (дата звернення 04.03.2023 року).

13. Li Q., Luximon Y. Older Adults and Digital Technology: A Study of User Perception and Usage Behavior.  International Conference on Physical Ergonomics and Human Factors. Proceedings of the International Conference on Physical Ergonomics and Human Factors. FL, 2016. P. 155–163.

14. Wang J., Liu C., Cai Z. Digital literacy and subjective happiness of low-income groups: Evidence from rural China. Frontiers in psychology. 2022. № 13. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2022.1045187/full (дата звернення: 04.03.2023 року).

15. Neigel A., Claypoole V., Waldfogle G., Acharya S., Hancock G.  Holistic cyber hygiene education: Accounting for the human factors. Computers & security. 2020. Vol. 92. Article 101731.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота