ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МІГРАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ ТА НАСЛІДКИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА МІГРАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ ТА НАСЛІДКИ

29.01.2024 14:39

[10. Political science]

Author: Костенко Віана Олександрівна, аспірантка кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія»



В контексті глобалізації все більшої актуальності набирають процеси міграції між країнами високоосвічених фахівців. Приплив таких іммігрантів спряє розвитку економіки та впровадженню інновацій в приймаючій країні, в  той час як країна-донор зазнає втрат, як економічних, так і демографічних та політичних.

Процеси інтелектуальної міграції викликають проблему «витоку мізків». Сам термін «витік мізків» (brain drain) з’явився на початку 1950-х років, коли подібним чином у Великобританії описали процес масового переїзду англійських учених до США. Енциклопедія Britannica визначає цей термін як «ситуацію, в якій багато освічених або професійних людей залишають певне місце або професію та переходять до іншої, яка дає їм кращу оплату або умови життя» [3].

Існує безліч визначень даного поняття, проте всі вони сходяться в тому, що «витік мізків» розглядається як процес втрати країною інтелектуальних людських ресурсів в результаті виїзду з неї наукових кадрів. Іншими словами, це втрата інтелектуального капіталу – одного з найбільш значних ресурсів у суспільстві.

Стосовно поняття «інтелектуальна міграція» слід зазначити, що існують різні його трактування. Зокрема, її розширене розуміння включає міграцію не тільки науково-технічних фахівців, а й творчої інтелігенції, а найбільш широке трактування має на увазі весь комплекс міграційних потоків кваліфікованих кадрів, що більше одного року працюють за кордоном. 

Виділяють кілька форм інтелектуальної міграції: виїзд вчених на постійне місце проживання за кордон (переважно в Європу та США); «рееміграція» наукових кадрів; «мозковий кровообіг» [4] – виїзд за кордон для навчання та подальшої роботи, а потім повернення на батьківщину та покращення свого професійного становища за рахунок переваг, отриманих під час перебування за кордоном; «електронний відтік мізків», при якому вчені, залишаючись штатними співробітниками державних наукових установ країни-донора, працюють на іноземну державу; «мозковий потік» від однієї компанії до іншої всередині країни.

Перші дві форми передбачають переміщення, що регулюються державними органами, наділеними повноваженнями в сфері міграційної політики. При цьому «рееміграція» (повернення фахівців) оцінюється позитивно в подальшому.

Третя форма передбачає міжнародне співробітництво у сфері науки та освіти, коли переміщення фахівців обумовлено договорами наукових установ та кафедр ЗВО. При цьому країни світу намагаються використовувати знання, досвід і зв’язки представників своєї наукової еліти, які опинилися за кордоном для популяризації власних наукових розробок, формування позитивного іміджу держави та залучення високоосвічених фахівців з-за кордону.

Останні дві форми інтелектуальної міграції передбачать контроль лише через застосування економічних заходів, внаслідок чого вченим може стати невигідно продавати розроблені технології за кордон.

Проблеми, пов’язані з інтелектуальною міграцією, зазвичай розглядаються з погляду їхнього впливу на країну імміграції, країну еміграції і світове співтовариство загалом. Особливостями інтелектуальної міграції в порівнянні з іншими видами міграції є виняткова роль, яку у цьому процесі грають професійний та етнічний чинники.

Професіоналізм мігрантів впливає на прагнення роботодавців ширше залучати висококваліфікованих іноземних працівників [5]. Розвинуті країни та ті, що розвиваються, по-різному відчувають вплив змін інтелектуальної міграції.

Як слушно зазначає Є. Турченко, «Україна на сьогодні є активним учасником процесів міжнародної інтелектуальної міграції, експортером високоосвічених та висококваліфікованих працівників» [2, c. 262].

Інтелектуальна міграція має як позитивні, так і негативні наслідки. До основних негативних наслідків для України можна віднести: зниження інтелектуального потенціал та зміна структури трудових ресурсів, погіршення демографічної ситуації (оскільки емігрують переважно молоді люди з високим рівнем освіти), економічні втрати від потенційної вартості, яку могли виробити інтелектуальні емігранти, якби залишились в країні. Серед позитивних наслідків З. Бараник та І. Римаренко називають: процес «циркуляції мізків» (використання набутих за кордоном знань для соціально-економічного розвитку країни), висококваліфіковані емігранти «сприяють припливу на батьківщину інвестицій, технологій, ідей і більш ефективних стандартів розвитку бізнесу», «тривале перебування у розвинених країнах сприяє формуванню у мігрантів досвіду сучасного господарювання, ринкової свідомості, засвоєнню цінностей і норм цивілізованого суспільства» [1].

До позитивних наслідків інтелектуальної міграції для країн-реципієнтів відносять: менші, в порівнянні з корінним населенням, витрати на оплату праці та соціальне страхування для іммігрантів; економію коштів на навчання майбутнього науковця, як наслідок – зниження рівня витрат на виробництво ВВП та зростання самого виробництва; стрімкий розвиток економіки в цілому та її інноваційної та інтелектуальної сфер тощо.

Отже, в сучасних умовах нашій державі варто скористатися можливостями, створеними процесами глобалізації, для модернізації міграційної політики та державної політики людського розвитку з метою оптимізації інтелектуальної міграції, зокрема зниження рівня інтелектуальної еміграції та зростання показників «рееміграції» високоосвічених фахівців. Особливого значення ці процеси набувають в умовах поствоєнної відбудови, яка вимагатиме значних людських ресурсів в цілому та залучення інтелектуального капіталу задля пришвидшення відновлення економіки. Важливо зазначити, що при спробі регулювати процеси інтелектуальної міграції доцільно враховувати думку суб’єктів цих процесів. 

Література:

1. Бараник З. П., Римаренко І. О. Інтелектуальна міграція як об’єкт статистичного дослідження. Ефективна економіка. 2014. № 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3096 

2. Турченко Є. І. Інтелектуальна міграція як загроза національній безпеці. Прикордонне співробітництво регіонів. Правове забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, безпековий, інтелектуальний простір: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 23 квітня 2019 року) / За ред. О.Г. Турченко. Вінниця, Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2019. С. 262–265.

3. Brain drain. Definition & Meaning. Britannica Dictionary. URL: https://www.britannica.com/dictionary/brain-drain 

4. Johnson J. M., Regets M. International mobility of scientists and engineers to the US : brain drain or brain circulation? NSF Issue Brief. 1998. June 22. URL: https://www.researchgate.net/publication/234738751_International_Mobility_of_Scientists_and_Engineers_to_the_United_States--Brain_Drain_or_Brain_Circulation 

5. Mahroum S. Europe and the Challenge of the Brain Drain, JRC’s Institute for Prospective Technological Studies (IPTS). IPTS Reports. Vol. 29. 1999. P. 


______________________

Науковий керівник: Вітман Костянтин Миколайович, доктор політичних наук, професор, Національний університет «Одеська юридична академія»




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота