МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК ЗГІДНО ІЗ КОНВЕНЦІЄЮ ООН ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ЖІНОК - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК ЗГІДНО ІЗ КОНВЕНЦІЄЮ ООН ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ЖІНОК

25.09.2023 17:44

[2. Legal sciences]

Author: Конончук Богданна Ростиславівна, здобувач вищої освіти на бакалаврському рівні юридичного факультету Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова


Проблема прав жінок займає особливе місце в складній структурі прав людини. Хоча вони є важливою складовою прав людини, але залишаються нереалізованими в кожній країні. Ця проблема сьогодні набуває все більшої актуальності у зв’язку зі зростанням участі жінок у різних сферах суспільного життя, а також численними порушеннями їхніх прав. Ці порушення включають недотримання міжнародно-правового принципу гендерної рівності, зокрема щодо участі жінок у національній та міжнародній політиці, неналежний захист від насильства, торгівлі людьми, нерівного ставлення на робочому місці тощо. Визнання того, що права жінок є невід’ємною частиною прав людини, призводить до нового розуміння змісту їхніх прав, необхідності їх забезпечення всіма державами для побудови демократичного суспільства та розвитку механізмів захисту прав жінок. 

Стаття 1 Статуту Організації Об’єднаних Націй вимагає поваги до всіх людей, незалежно від статі. Це служить основою для міжнародної правової системи, спрямованої на захист прав жінок. Невід’ємною частиною цих зусиль є заходи, розроблені Комісією зі становища жінок, функціональною комісією Економічної та соціальної ради ООН. Система ООН запровадила різноманітні міжнародно-правові документи, які перераховують конкретні права жінок. До цих актів належать: Конвенція про політичні права жінок 1952 р. [1]; Конвенція 1957 р. про громадянство заміжніх жінок [2]; Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах і збройних конфліктах 1974 р. [3]; Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. [4] тощо. 

Основною метою цих конвенцій є викорінення гендерної дискримінації щодо жінок, водночас забезпечуючи їм рівне ставлення та можливості, що й чоловіки, під час пошуку державної служби, роботи, освіти та рівної винагороди. Окрім розробки нормативних документів, Організація Об’єднаних Націй розробляє та реалізує спеціальні програми, спрямовані на підвищення статусу жінок. Значний внесок у тлумачення «гендерної рівності» зробила Генеральна конференція зі статусу жінок (1985 р., Найробі, Кенія). Ця концепція більше не обмежується скасуванням дискримінації де-юре, а натомість охоплює рівні права, обов’язки та відчутні перспективи участі жінок у соціальному розвитку.

У грудні 1979 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Відтоді цю конвенцію ратифікували 192 країни. Зокрема, Україна стала членом цієї конвенції 19 грудня 1980 року.

У 1999 році ООН прийняла Факультативний протокол до Конвенції, який дозволяє особам подавати скарги до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Україна ратифікувала цей протокол у 2003 році. У цьому підрозділі подано огляд основного змісту міжнародної угоди в контексті поточної політики України щодо сприяння гендерній рівності. Преамбула та статті Конвенції спрямовані на заохочення держав до вжиття практичних заходів для викорінення дискримінації щодо жінок. Перші шістнадцять статей розкривають цю тему. Конвенція також містить зобов’язання щодо звітування та адміністративні механізми для забезпечення дотримання, які викладені в статті 12. Принцип рівності всіх людей, незалежно від раси, кольору шкіри, національності, релігії чи статі, був встановлений Загальною декларацією прав людини. Подальші документи, такі як Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про соціальні, культурні та економічні права, а також різні конвенції та рекомендації ООН, були створені для подальшого розвитку цього принципу.

Незважаючи на те, що минуло тридцять років після опублікування Загальної декларації прав людини, необхідно було створити окремий документ, присвячений правам жінок. Це було необхідно, оскільки існуючі декларації не призвели до викорінення гендерної нерівності в різних частинах світу. Конвенція підкреслила відповідальність урядів за сприяння гендерній рівності, зробивши її першою міжнародною нормою, яка робить це. У різних випадках Конвенція діє як каталізатор для формулювання державної політики як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Питання про відповідальність влади за дискримінацію вперше було підняте як у державній, так і в приватній сферах, зокрема в сім’ї. Це втілює принцип, якого підтримували філософи та вчені-феміністки середини 20 століття: «Особисте є політичним». Спочатку було окреслено визначення дискримінації щодо жінок. Крім того, уряди країн, які ратифікували Конвенцію, були закликані кожні чотири роки створювати звіти про прогрес у виконанні цього документа. Як наслідок, багато країн були змушені протистояти теоретичним уявленням про права жінок і викорінення дискримінації.

Конвенція базується на трьох фундаментальних принципах, головним з яких є «матеріальна рівність». Цей принцип просуває модель «матеріальної рівності», яка охоплює рівні можливості, рівний доступ до можливостей і рівність результатів. Ця модель визнає, що формальної рівності, яка часто згадується в гендерно нейтральних політиках, програмах і законодавстві, недостатньо для гарантування рівних прав як для чоловіків, так і для жінок. Конвенція наголошує на важливості «рівних можливостей» у контексті доступу жінок до всіх ресурсів країни. Законодавство та державна політика мають гарантувати цю рівність, підкріплену відповідними механізмами та інституціями. Крім того, навіть якщо політичний і законодавчий захист і повага до прав жінок гарантовані, держава зобов'язана усунути будь-які перешкоди жінкам у здійсненні цих прав. Отже, «рівність доступу до можливостей» є ще одним фундаментальним компонентом поняття «рівність». Нарешті, Конвенція розширює сферу дії, підкреслюючи, що дії держави щодо захисту прав чоловіків і жінок повинні забезпечувати «рівність результатів».

Отже, важливість прав людини є вирішальною у формуванні національного та міжнародного права. З правової точки зору процес глобалізації передбачає перенесення питання прав людини загалом і прав жінок і дітей зокрема з суто національного рівня на рівень міжнародного права, що призвело, з одного боку, у прийнятті низки спеціальних конвенцій і міжнародних декларацій, а з іншого боку, визнання особистості незалежно від статі та віку, суб’єктом міжнародного права з усіма правами, обов’язками та можливостями, що з цього випливають.

Література:

1. Конвенція про політичні права жінок : від 20.12.1952 // База даних (БД) «Законодавство України» / Верховна Рада (ВР) України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_156 (дата звернення: 21.09.2023). 

2. Конвенція про громадянство заміжньої жінки : від 29.01.1957 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_158 (дата звернення: 21.09.2023). 

3. Декларація про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів : від 14.12.1974 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_317 (дата звернення: 21.09.2023). 

4. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок : від 06.10.1999 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_207 (дата звернення: 21.09.2023).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота