ПРОБЛЕМА ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНОК У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ: ПРАВОВІ ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ДОСВІД УСПІШНИХ КРАЇН - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМА ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНОК У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ: ПРАВОВІ ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ДОСВІД УСПІШНИХ КРАЇН

18.04.2019 15:40

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Попович Марія Євгеніївна, студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


У сучасному цивілізованому світі, що розвивається і невпинно йде вперед, останньою тенденцією є прагнення до зрівняння економічних, політичних та інших прав жінок і чоловіків. Не є секретом для світової спільноти й те, що не всі ці права реалізуються належним чином. Жінок часто дискримінують щодо рівних можливостей стосовно кар'єрного просування, жінки періодично стають жертвами сексуальних домагань керівників покликаний та стосуються колег або зважаючи на різноманітні упередження, взагалі не мають доступу до роботи. жінок Норми Жінок чинного пакт законодавства жодноїрізноманітних чоловічої країн декларація світу та міжнародно-правові акти міждержавних інституцій будьдозволяють нерівності надати проголосив жінкам певні служба можливості промисловості питань захищатись початку від Міжнародної таких департамент проявів цінності дискримінації.

Перші історично зафіксовані спроби протидії дискримінаційним практикам щодо жінок мали місце на початку минулого сторіччя. Після Першої світової війни департамент США з питань праці створив Службу у справах жінки в промисловості для вирішення питань, що стосуються усіх аспектів та проблем працюючих жінок, а також задля  привернення уваги влади до прав працівниць. Саме ця служба була попередницею нинішнього Бюро праці жінок США.

Першим і вкрай важливим європейським актом, що був покликаний забезпечити захист від дискримінації була Загальна декларація прав людини, яку Генеральна Асамблея ООН ухвалила 10 грудня 1948 року. У ст. 23 вказано, що кожна людина має право без жодної дискримінації на рівну оплату за рівну працю. Вже через три державами-членами Міжнародної організації праці було прийнято Конвенцію № 100 «про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності», яка у ст.2 зобов'язує застосовувати щодо всіх працівників принципу рівної винагороди  незалежно від статі за працю рівної цінності.

У наступному вирішенню відповідної проблеми мало слугувати укладення державами Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права (далі - Пакт), який Генеральна Асамблея ООН ухвалила 16 грудня 1966 року. Даний Пакт проголосив право на рівну оплату праці однакової цінності без будь-якої дискримінації, зазначивши невідчужуваним елементом правá кожної людини на справедливі та сприятливі умови праці. Задля цього у ст. 7 Пакту, зокрема, зазначено,: «...жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю [2]. На момент прийняття цього Пакту, згідно з дослідженням Аластера Маколея «Gender, wages and discrimination in the USSR», рівень жіночої дискримінації, наприклад, у Чехословаччині, сягав 33.8%, у Польщі 33,5%, у Франції 37%, у Великобританії 48% і у середньому 32% по Радянському Союзу [3].  

Одним із ключових міжнародних договорів що був ратифікований Україною і був спрямований на захист прав жінок є Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок [4]. У ст. 11 Конвенції закріплено обов'язок держав-сторін, по-перше, гарантувати право на рівні умови при прийомі на роботу; по-друге, право на рівну винагороду, включаючи одержання пільг, на рівні умови щодо рівноцінної праці, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи; по-третє, право на соціальне забезпечення і захист репродуктивної функції.

Взагалі, значна кількість людей переконана, що дискримінація - це міф та домисли, тому одним з наглядних способів встановити наявність необґрунтованої відмінності у поводженні є порівняння показників грошової винагороди, яку отримують жінки й чоловіки, за виконання рівноцінної роботи. Розрив у оплаті праці - це різниця між середнім рівнем заробітку чоловіків і жінок, зазвичай зазначається або як співвідношення заробітку між чоловіками і жінками або як фактичний розрив у оплаті праці. Наприклад, у 2017 році середня річна заробітна плата в США жінок та чоловіків, які працювали повний робочий день та цілий рік, складали відповідно 41 977 доларів США та 52 146 доларів США [5]. 

Розрив в оплаті праці між чоловіками і жінками може бути проблемою з точки зору проведення державної політики, оскільки він знижує економічні показники і означає, що жінки з більшою ймовірністю залежать від соціальних виплат, особливо в літньому віці. Відповідно до даних Організації економічного співробітництва та розвитку [6] розрив у оплаті праці станом на 2015 рік по країнам станвить: Канада - 18.63%, Німеччина - 17.08%, Мексика - 16.67%, Сполучене Королівство - 16.93%, Японія - 25.87%, Північна Корея - 36.65%, Естонія - 26.60%. Для України ця позначка досягає 25.04% Найбільш зразкові дані, що не перевищують 10%  ми можемо спостерігати у Норвегії, Угощині, Італії, Литві, Люксембурзі, Бельгії, Данії та Франції. 

Країни-лідери цього та багатьох інших авторитетних рейтингів пройшли досить складний шлях, на власному досвіді здатні продемонструвати світу кроки, які можуть допомогли подолати різницю в оплаті праці та інші дискримінаційні практики стосовно жінок. По-перше, зростання ділової активності жінок є ще одним кроком, який може сприяти процесу забезпечення рівності. За сприяння держави, батьки можуть брати спільну декретну відпустку, забезпечуючи гнучкість щодо виконання трудових обов'язків. У таких країнах, як Швеція (з 1974 року) та Великобританія (з 2015 року), ідея вже була впроваджена та заохочена. По-друге, прозорість заробітної плати та статистичних даних є ключовим для подолання гендерного розриву в оплаті праці. Знаючи свої показники, роботодавці матимуть необхідні знання, щоб докорінно змінити ситуацію і розвиватись у напрямку його зменшення. У вересні минулого року Паламент Франції прийняв закон «Професійне майбутнє», відповідно до якого компанії, де зайняті від 250 чоловік, з 1 січня 2019 року публікують на своїх сайтах інформацію не тільки про заробітки своїх службовців обох статей, але й про заходи, які вживаються для їх вирівнювання. По-третє, сприяння жіночому підприємництву у вигляді політики, яка зменшуватиме бар'єри, які перешкоджають жінкам починати і розвивати власний бізнес допоможе скоротити різноманітні ґендерні розриви. 

Тож, світ у особі держав та міжнародних організацій став на шлях подолання гендерного розриву оплати праці та виробив механізми, що спрямовані на забезпечення ефективного вирішення відповідних проблем як шляхом укладення спеціальних міжнародно-правових актів та запровадження профільних міждержавних інституцій, так і завдяки обмінові та поширенню найбільш конструктивних практик, що запроваджуються на національному рівні, між зацікавленими країнами.

Література:

1.Загальна декларація прав людини https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042

3. McAuley, A. (1981) Women's Work and Wages in the Soviet Union, (p. 21)

4. Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207

5. AAUW Educational Foundation. (2007). Behind the pay gap, by J. G. Dey & C. Hill. Washington, DC: Author.

6. OECD Employment Outlook 2008 – Statistical Annex  December 6, 2008, at the Wayback Machine. OECD, Paris, 2008, p. 358.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота