КОНСУЛЬТАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТА ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОНСУЛЬТАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТА ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

18.04.2019 20:14

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Черв'як Євгенія Анатоліївна, "Міжрегіональна академія управління персоналом", Навчально-науковий інститут права ім.князя Володимира Великого


Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» одним з видів адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань [1].

Аналіз цієї правової норми свідчить, що законодавець включив на перше місце у переліку видів діяльності адвоката саме консультативну роботу, що є не випадковим, оскільки для адвоката – це важлива складова його професійної діяльності та одна з найпоширеніших форм надання правової допомоги. Водночас, це також і найважчий та найбільш психологізований вид адвокатської діяльності.

Аналіз юридичної літератури свідчить, що питанням, пов’язаним із поняттям та проблемами здійснення консультативної діяльності, присвячувались окремі роботи Л.А. Воскобітової, С.Д. Гусарєва, Я.  Зейкана, О.Д. Святоцького, Д.П. Фіолевського, С.Я. Фурси та інших науковців. Проте досі в юридичній літературі, як й в  законодавстві зустрічається використання різних термінів, а саме: «консультативна робота», «консультування», «консультативна діяльність», що свідчить про  відсутність теоретичної та законодавчої визначеності щодо сутності цих понять. За таких підстав, дослідження даної проблематики є досить актуальним.

Відтак, метою даного дослідження є аналіз сутності поняття «консультативна діяльність», як однієї з основних видів роботи адвоката, її мети та завдання, а також формування новітнього підходу до розуміння адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань в аспекті вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».  

Будучи однією із складових адвокатської професійної діяльності, консультативна діяльність має специфічні властивості, обумовлені функціонуванням права і законності в суспільстві. Так, О.М. Бандурка та О.Ф. Скакун уточнюють, що розумінню і переконаності юриста у верховенстві права сприяють фундаментальні та спеціалізовані знання [2, c. 32-37]. У свою чергу, С.С. Сливка стосовно юридичної праці зазначає, що «вона ґрунтується на теоретичних юридичних знаннях, практичних навичках, духовно-моральних засадах, котрі становлять основу професійної діяльності» [3, c. 67-77]. За таких підстав, все це впливає на побудову процесу консультативної роботи адвоката та обумовлює її специфіку.   

Як показує аналіз юридичній та професійної психологічній літератури, її автори при характеристики даного напрямку діяльності адвоката використовують наступні поняття: «консультація», «консультування», «консультативна діяльність», «консультативна робота». Це дає можливість зробити висновок, що дані поняття не є тотожними, а для розуміння сутності кожного з даних понять необхідно надати їх визначення. 

При цьому слід зазначити, що стосовно визначення поняття консультативної діяльності, автори не мають спільної думки. Так, С.Д. Гусарєв визначає консультативну діяльність як професійну діяльність юристів-фахівців з різних галузей права, основною функцією яких є правове забезпечення різноманітних форм та методів діяльності тієї організаційної структури, яка користується правовими послугами юрисконсульта [4, c. 386]. Інші науковці визначають поняття консультативної діяльності, вказуючи, що консультативна діяльність передбачає усні пояснення або складання спеціалістами за запитами правоохоронних органів, юридичних або фізичних осіб різноманітних письмових матеріалів (довідок, консультативних заключень, оглядів тощо) [5, c. 17]. Проте, не зважаючи на різноманітність підходів до визначення поняття консультативної діяльності, всі науковці є одностайними у тому, що це є одним із видів адвокатської діяльності. При цьому, Н.О. Обловацька визначає адвокатську діяльність як врегульовану законодавством України діяльність особи, яка отримала статус адвоката та має право на надання кваліфікованої юридичної допомоги населенню у вигляді консультацій, складання документів правового характеру, участь у судовому процесі та здійснення іншої юридичної допомоги, не забороненої законодавством України, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів клієнтів [6, c. 48].   

Щодо розмежування понять консультативної діяльності та консультативної роботи, слід зауважити наступне. В тлумачному словнику української мови зазначається, що робота – це коло занять, обов’язків, те, чим зайнятий хто-небудь. Щодо визначення поняття діяльність, то під нею розуміють застосування своєї праці до чого-небудь. З огляду на семантичне тлумачення термінів «консультативна робота» та «консультативна діяльність», можна зробити висновок, що ці поняття не є тотожними. На підставі визначеного, представляється, що консультативна діяльність – це систематична діяльність адвоката щодо надання роз’яснень, рекомендацій, складання письмових матеріалів, тобто є одним із видів адвокатської діяльності в широкому своєму розумінні. У свою чергу консультативна робота – це комплексне явище, яке полягає у застосуванні адвокатом юридичних дій з метою вирішення конкретного правового питання клієнта.   

Також у літературі зустрічаються окремі підходи до визначення поняття консультування, що дозволяє говорити про відмінність цього процесу від консультативної діяльності та консультативної роботи. Так, під консультуванням розуміють вид юридичної діяльності, що полягає у роз’ясненні довірителю способів захисту та реалізації його прав на основі чинного законодавства та правозастосовної практики шляхом формування рекомендацій з вирішення наявних правових проблем. Л. А. Воскобітова надає наступне визначення консультування – це процес взаємодії юриста і клієнта стосовно життєвої проблеми з метою виявлення можливих правових варіантів її вирішення та їх наслідків, з’ясування шляхів і засобів реалізації обраного варіанту. У процесі такої взаємодії відбувається спілкування між юристом і «неюристом» з приводу життєвої проблеми, що має правовий характер [7, c. 181]. Деякі автори визначають консультування як спілкування адвоката з клієнтом з метою інформування останнього про способи вирішення справи, у зв’язку з якою він звернувся до адвоката. Проте, слід зазначити, що такі визначення звужують розуміння консультування, розглядаючи під ним лише вирішення правового конфлікту клієнта.   

З огляду на вищезазначене, можна зробити висновок про те, що поняття «консультативна діяльність», «консультативна робота», «консультування» та «консультація» не є тотожними. Дійсно, ці явища є взаємопов’язаними, проте мають різну природу, мету та завдання. 

Отже, дослідження даної тематиці показало, що під консультативною діяльністю адвоката слід розуміти систематичну професійну діяльність адвоката, що полягає у підготовці роз’яснень, рекомендацій, складанні письмових матеріалів. 

Натомість консультативна робота адвоката – це комплексна діяльність адвоката щодо вирішення правової проблеми клієнта. 

В свою чергу консультування – це безпосередній процес взаємодії адвоката та клієнта з метою знаходження правових методів та засобів вирішення юридичних проблем клієнта. 

Нарешті, під консультацією варто розуміти таке комплексне явище, що являє собою результат спілкування адвоката з клієнтом.   

Варто також зазначити, що в літературі консультативна діяльність розглядається як перший етап взаємодії довірителя та адвоката. Вважається, що таке розуміння даного поняття занадто вузьким, оскільки консультування клієнта відбувається на всіх стадіях взаємодії клієнта та адвоката, за будь-яких контактів з третіми сторонами, при подальшому русі справи. З огляду на вищезазначене, встановлено, що залежно від повторюваності консультування, її змістовної складової та мети, яку вона переслідує, слід виділяти наступні види консультування: первинне, повторне та поточне.   

Первинне консультування відбувається після першої зустрічі адвоката та клієнта. Адвокат вперше знайомиться з правовою проблемою. Метою такого консультування є надання клієнту роз’яснень щодо правового конфлікту та формування можливих шляхів його вирішення. Повторне консультування має місце при повторному зверненні клієнта з однією і тією ж правовою проблемою до адвоката. Має на меті вирішення проблем, що виникли при реалізації правової позиції, виробленої при первинному консультуванні, або при виникненні нових фактичних обставин. Метою ж такого виду консультування як поточне є вирішення поточних правових проблем, що виникають в ході розв’язання юридичного конфлікту клієнта.   

Таким чином, консультативна діяльність адвоката, як один із основних видів його професійної діяльності, є складним комплексним явищем, а тому не треба розуміти її виключно як перший етап безпосередньої взаємодії адвоката з його клієнтом. При цьому необхідно розрізняти поняття консультативної діяльності адвоката, консультативної роботи адвоката, консультування та консультації, оскільки це не є тотожними поняттями. 

Література:

1. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 27. – ст. 282.   

2. Бандурка О.М. Юридична деонтологія: підручник / О. М. Бандурка, О.Ф.  Скакун. – Харків: Вид-во НУВС, 2002. – 336 с.   

3. Сливка С.С. Юридична деонтологія: підручник / С. С. Сливка. – Київ: Атіка, 2013. – 295 с.   

4. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності). Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 655 c.   

5. Судебно-медицинская деятельность в уголовном судопроизводстве: правовые, организационные и методические аспекты / Лобан И.Е., Заславский  Г.И., Попов В.Л. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.   

6. Обловацька Н.О. Поняття адвокатської діяльності в Україні та Росії / Н.О. Обловацька // Адвокат. – 2011. – № 11. – С. 45-48.   

7. Профессиональные навыки юриста: Опыт практического обучения / Воскобитова Л.А., Гутников А.Б., Захаров В.В. и др. – М.: Дело, 2001. – 416 с.   



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота