ВПЛИВ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РЕГІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РЕГІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ

17.03.2020 16:05

[Секція 8. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка]

Автор: Медвідь Ганна Сергіївна, асистент кафедри регіоналістики і туризму, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


Формування в Україні ринкової економіки та процесів, що відбуваються на ринку праці країни, ставлять першочергове завдання – це вивчення процесу міграції, як невід’ємної частини регіонального ринку праці та країни зокрема. 

У сучасній економіці, коли кордони регіонів і країн стають все більш відкритими для переміщення людей, мобільність населення знаходиться в пошуку кращих умов проживання та працевлаштування постійно зростає. Так, з 2017 року отримали змогу Набуття громадянами України права на вільне переміщення за кордон у «пошуках кращого життя» співпало у часі із всебічними структурними змінами економіки, що супроводжувалися зниженням рівня життя та зростанням безробіття. Міграційні процеси громадян України до пошуку роботи за кордоном негативно впливають на регіональний ринок праці, який щороку втрачає висококваліфікованих фахівців.

У найближчі роки за оцінками експертів міграційні процеси з України навіть посиляться за рахунок високого попиту на кваліфіковану робочу силу в країнах Східної Європи та окремих країнах Західної Європи. Основу міграційного потоку складають висококваліфіковані робітники, інженерно-технічний персонал, які не мають можливості працевлаштування на українських підприємствах з належним рівнем оплати праці [2].

Насамперед необхідно дати визначення терміну «міграція» – походить від латинського «migration», що означає «переселення». У науково-довідковій літературі воно визначається як «переміщення населення в межах однієї країни або з однієї країни в іншу» [3].

Оскільки міграція є складним і багатогранним процесом, необхідно визначити її види. Класифікувати можна за різними ознаками, наприклад: переселення (безповоротна, стаціонарна міграція), маятникова, сезонна, епізодична [1].

Залежно від характеру меж, які перетинають мігранти, виділяють два типи міграції: внутрішня і зовнішня. По відношенню до конкретної країни зовнішню міграцію поділяють на: еміграцію (виїзд із однієї країни в іншу на постійне місце проживання), імміграцію (в’їзд в країну іноземних громадян з метою постійного в ній проживання чи тривалого перебування) та рееміграцію (добровільне самостійне повернення емігрантів на батьківщину) [4]. 

Станом на сьогоднішній день міграцію можна охарактеризувати такими ознаками:

– залучення до міграції всіх країн світу;

– реагування потоків міграції на зміни у світовій економіці та виникнення кращих умов праці і її оплати, ніж в країні перебування працівника;

– зростання нелегальної міграції;

– вимушена трудова міграція;

– збільшення значущості притоку мігрантів для країни-реципієнта;

– розширення масштабів трудової міграції.

На нашу думку, основним негативним наслідком трудової міграції населення – це втрата частини трудового та кадрового потенціалу, причому найціннішою його частини кваліфікованості населення, що знаходиться в працездатному віці. Частково цей негативний момент компенсується зниженням напруженості на регіональному ринку праці та пом'якшенням природного спаду населення. Міграційна політика повинна бути одним з основних елементів економічної, соціальної і демографічної стратегії держави. Зміни чисельності зовнішніх і внутрішніх трудових мігрантів необхідно враховувати при формуванні прогнозів і програм розвитку регіонів України. 

Регулювання міграційних процесів на рівні регіонів має носити комплексний і систематичний характер і здійснюватися за двома основними напрямками. Перший напрямок має бути пов'язаний із підвищенням рівня соціально-економічного розвитку регіону і полягати в збереженні та створенні робочих місць з високою якістю оплати праці, також необхідно забезпечити в регіоні комфортні умови проживання населення.

Другий напрямок повинен полягати в ухваленні наступних заходів щодо упорядкуванню процесів міграції в регіоні:

– соціально-економічних паспортів територій та розміщення відповідної інформації на порталах міграційних служб;

– організація функціонування регіональних міграційних аналітичних центрів, необхідних для здійснення моніторингу про локальні ринки праці та вжиття необхідних заходів щодо формування міграційних потоків в інтересах регіонів.

Отже, ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.

Література:

1. Денисенко М.Б. Миграциология / М.Б. Денисенко, В.А. Ионцев, Б.С. Хорев. – М. : Изд-во МГУ, 1989. – С. 7.

2. Касич А.О., Медвідь Г.С. Управління кадровою безпекою на українських підприємствах через призму макроекономічних процесів. Ефективна економіка: електрон. наук. фахове вид., 2019. № 1. [Електронний ресурс]. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6824. DOI: 10.32702/2307-2105-2019.1.9.

3. Новий словник іншомовних слів: близько 40000 слів. / за ред. Л.І.Шевченко. – К.: АРІЙ, 2008. – С.384.

4. Юдина Т.Н. Миграция: словарь основных терминов: Учеб.пособие [Електронний ресурс] / Т.Н. Юдина. – М: Из-во РГСУ; Академический Проект, 2007. — 472 с. – Режим доступу: http://voluntary.ru/dictionary/949/word/klasifikacija-migracii



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота