УКРАЇНА ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ У ВІДРОДЖЕННІ РОСІЄЮ «МОГУЧОГО СОЮЗУ» - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

УКРАЇНА ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ У ВІДРОДЖЕННІ РОСІЄЮ «МОГУЧОГО СОЮЗУ»

08.12.2022 02:52

[10. Політичні науки]

Автор: Костюк Вєроніка Сергіївна, студентка, Державний торговельно-економічний університет


З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російські війська зрівняли з землею велику кількість українських міст та сел, вбиваючи, ґвалтуючи, піддаючи тортурам, депортуючи і тероризуючи цивільне населення. За цими актами насильства криється моторошна путінська логіка «демілітарізації та денацифікації», спрямована на знищення української національної ідентичності та руйнування сучасної України як незалежної країни.

Протягом багатьох років президент держави-спонсора тероризму заперечував самостійно визначену сепарацію України від радянського минулого, наполягаючи на тому, що українці насправді є росіянами («один народ»). Такий ступінь одержимості був висвітлений в статті диктатора «Про історичну єдність росіян та українців», опублікованій в липні 2021 року, всього за сім місяців до початку війни. Путін зручно проігнорував століття імперського гніту, перш ніж висловити свою впевненість у тому, що «справжній суверенітет України можливий тільки в партнерстві з Росією», адже, на його думку, самостійна Україна – це штучний винахід, створений зовнішніми силами, які прагнуть послабити Росію зсередини [1].  

Україна була настільки життєво важливою у складі СРСР, що її рішення розірвати зв'язки в 1991 році трактується державним переворотом для російської недоімперії. Поступаючись лише Росії, вона була другою за чисельністю населення з п'ятнадцяти радянських республік, де була зосереджена більша частина сільськогосподарського виробництва Союзу, оборонної промисловості та Збройних сил, включаючи Чорноморський флот та частину ядерного арсеналу. 

На превеликий жаль Путіна, непідкорена Україна давно не поділяє його поглядів. За три десятиліття своєї незалежності Україна прагнула прокласти свій власний шлях як суверенної держави, навпаки прагнучи при цьому більш тісно взаємодіяти із західними інституціями, включаючи ЄС і НАТО. Ще у грудні 1991 року українці взяли участь у загальнонаціональному референдумі про незалежність від Радянського Союзу, на якому понад 90% виборців підтримали створення незалежної України. Вкрай важливо підкреслити той факт, що явна більшість підтримала незалежність в кожному окремому українському регіоні, включаючи Крим (54%) і два регіони, які складають окупований Росією Донбас – Луганська і Донецька області (83% кожна) [2]. Таким чином, голосування встановило демократичний стандарт, який в подальшому став основою української незалежності.  

Протягом століть Росія вважала себе однією з великих світових держав. Цей статус наддержави був дещо затьмарений приниженнями, спричиненими розпадом СРСР у 1991 році, але пострадянська Росія наполегливо працювала за Володимира Путіна, щоб повернути собі позиції серед провідних країн на світовій арені після такого «інциденту», окреслюючи крах союзу, як «найбільшу геополітичну катастрофу 20-го століття». Саме тому, метою реваншистської держави є прагнення повернути собі колишню міць та статус «великої держави» в Північній Євразії. Вже зараз Москва рухається до історичної поразки, яка матиме глибокі наслідки для того, як росіяни сприймають свою державу і самих себе. Це підірве імперську ідентичність та змусить російську громадськість занадто пізно протистояти десятиліттям пропагандистської міфотворчості її власних правлячих верхівок. 

Загалом, рух України в бік західного блоку в ім'я створення демократичної держави змусив Кремлівське правління відчути себе зрадженим. За останні кілька місяців це відчуття посилилося, як ніколи. Мужність і цілеспрямованість, продемонстровані мільйонами українців перед обличчям рашистського вторгнення, наочно підтвердили правомірність українського устрою. Величезна кількість людей добровільно вступили в ряди захисників та захисниць з ціллю оборони своєї Батьківщини. Це чудовий прояв єдності і стійкості, за яким спостерігає увесь світ, розділяючи з нами муки боротьби та одночасно з цим висміюючи абсурдність шизоїдних висловлювань Путіна. 

Очевидно, що Путін хоче повернути те, що було втрачено більше 30-ти років тому. Все ж, можемо бачити, що досі його діяльність в Україні була не дуже успішною. Розпочата ним війна призвела до величезної невдачі Київського бліцкригу за три дні та анексії чотирьох районів, які він не повністю контролює. Для людини, якій приписують «відновлення радянської імперії» – це явна поразка. Президент сусідньої держави добре обізнаний про те, що його плани давно провалилися. Він також усвідомлює ті ризики, що якщо Україна стане на шлях розвитку і процвітання – це, швидше за все, дасть поштовх росіянам прагнути до аналогічних змін у своїй країні. Іншими словами, він розглядає існування процвітаючої та демократичної України як феноменальну загрозу для майбутнього автократичного режиму Російської Федерації. Цим легко можна пояснити, чому Путін вирішив віддати все для знищення української держави. З точки зору російського правителя, незалежна Україна є постійним нагадуванням про те, що підзвітність, демократичність та змінність влади є абсолютно можливими в самому центрі колишнього комуністичного режиму. 

Література:

1. The Putin puzzle: Why is the Russian dictator so obsessed with Ukraine? [Electronic resource] // Atlantic Council. – URL: https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/the-putin-puzzle-why-is-the-russian-dictator-so-obsessed-with-ukraine/

2. Кагуй П. 30 років тому. Референдум 1991 року про незалежність України і розпад СРСР / Петро Кагуй // Радіо Свобода. – URL: https://www.radiosvoboda.org/a/referendum-pershoho-hrudnia-1991-roku-pro-nezalezhnist-ukrayiny-arkhivni-foto/30287132.html



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота