ДОВЖИНА ТА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ В ОРИГІНАЛІ І ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОВЖИНА ТА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ В ОРИГІНАЛІ І ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

08.02.2023 13:04

[8. Філологічні науки]

Автор: Кириллова Марина Дмитрівна, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова



Необхідними параметрами речень є їх довжина та структура. «Поєднані одним загальним змістовим спрямуванням, вони служать створенню конкретного підтексту всього твору.» [2, 263] У складі цілого художнього тексту вони неминуче мають додаткове навантаження, створюючи особливий синтаксичний малюнок твору, його ритміку, темп розгортання, інтонаційну структуру. Так, різкі перепади довжини дають нерівний, збитий ритм викладу, який, незалежно від лексичного складу речення, забезпечує ефект динамічної напруженості. І навпаки, розгортання тексту за допомогою приблизно рівновеликих речень, близьких за своїми значеннями до середньої довжини, створює ефект плавності та неспішності викладу.

Як правило, короткі речення мають просту структуру: ускладнення структури викликає зростання довжини речення. Проте, однозначної відповідності «проста структура –невелика довжина», «складна структура – велика довжина» немає. Це дуже важливо, оскільки потрібно пам'ятати, що саме характер будови речення – простота чи ускладненість його структури, характер зв'язку між його складовими, ступінь їх розгортання тощо – все це визначає читацьке відчуття «легкості» чи «важкості» прози та в такий спосіб входить у систему художніх засобів твору. Тому, цікаво простежити, які засоби використовуються у перекладі при передачі зазначених особливостей.  Матеріалом дослідженняєроман Джона Фаулза «TheEbonyTower» та його переклад «Вежа з чорного дерева», здійснений В. Ружицьким та Дм. Стельмахом [6].

Дослідження, проведене методом випадкової вибірки (кожна п'ята сторінка) на одному типі викладу – авторській оповіді, зорієнтованій на норми письмової літературної мови, дозволило отримати такі результати:

Таблиця 1.

Співвідношення структури речення в оригіналі та перекладі






Отримані дані суперечать інтуїтивному враженню, що український переклад завжди більш об'ємний за оригінал. Як видно з кількості слововживань в оригіналі та перекладі (5338 та 4566 відповідно), останній менше першого майже на 15 %. Треба зауважити, що більша об`ємність українського перекладу випливає з відмінностей у довжині слів, яка в середньому значно вища для української, ніж для англійської мови.

Перерозподіл значною мірою пояснюється системними розбіжностями: аналітична англійська мова широко використовує службові слова, що забезпечують функціонування системи дієслівних часів, іменних парадигм, ступенів порівняння, не зважаючи вже на маркери певної (неозначеної) співвіднесеності – артиклі, присвійні і вказівні займенники тощо

Порівн.: Не cameatlasttotheoutskirtsofParis (9 слів) 

Нарешті він досяг передмість Парижа (5 слів);

Не tookatoncetothequietlandscapes(8 слів) 

Його одразу полонили мирні пейзажі (5 слів);

She took a deep breath (5 слів) 

Вона глибоко зітхнула (3 слова).

Отже, скорочення довжини речення випливає насамперед із типологічних невідповідностей досліджуваних мов. Проте, не лише з них.

У практиці перекладу склалася традиція розчленовувати довге англійське речення, забезпечуючи кожну частину самостійним предикативним статусом. Ця тенденція спостерігається і в порівнюваних текстах. Наприклад, у вступному абзаці роману довжина в оригіналі та перекладі розподіляються в такий спосіб:

Таблиця 2.

           Співвідношення довжини речення в оригіналі та перекладі






Виокремлене перекладачем додаткове коротке (чотирислівне) речення виділяє з усієї інформації самостійну синтаксичну одиницю повідомлення про погоду, здійснюючи деякі перестановки у тексті перекладу. Ось друге речення  оригіналу:

That had allowed an enjoyable meander over the remaining distance; a distant view of the spectacular spired dream of Mont. St. Michel, strolls round St. Malo and Dinan, then south in the early splendid September weather and through the new countryside.

Це дозволило йому решту шляху проїхати при світлі дня, помилуватися чарівною, як сновидіння, картиною шпилеподібних скель уздовж віддалених берегів Мон-сен-Мішель, поблукати вулицями Сен-Мало і Дінана; згодом він звернув на південь і вибрався на шосе, що прорізало мальовничу сільську місцевість. Стояла чудова вереснева погода.

Не розглядаючи експлікуючі елементи (типу при світлі дня), емотивні дієслова, дієслівні форми та епітети, різко збільшують суб'єктивну оцінність фрази і не мають відповідностей в оригіналі (вибрався, прорізав, мальовничу), звернемося до синтаксичних показників. Англійське речення має одну суб'єктно-предикатну пару, ланцюжок розгорнутих однорідних додатків та еліптичний локатив. Перекладач зберігає загальний синтаксичний малюнок лише частково, відмовляється від еліпсису, вводить додаткові кваліфікативні предикати та «вирізає» частину англійського речення в самостійну структуру. У жодному випадку не оцінюючи переклад у термінах «поганий – хороший», слід констатувати результати експлікації та перестановок: погода, включена в оригіналі до загального потоку інформації нарівні з іншими дорожніми подробицями, у перекладі виділилася синтаксично, графічно, інтонаційно – зайняла організуюче місце у ланцюгу вражень. Виділення цього  короткого речення призвело і до перерозподілу текстових зв'язків: воно зруйнувало розгорнуту надфразову єдність (НФЄ), що є вступним абзацом, і розділило абзац на дві НФЄ, не увійшовши в жодне з них. Аналогічні явища спостерігаються неодноразово. Ось кінець четвертого абзацу:

Buttheensemblehadcharm; oldandcompact, a warmfaceofcharacter, a goodsolidfeel. Hehadsimplyanticipatedsomethinggrander.

І все ж таки було в цьому будинку щось привабливе. Старовинна, без архітектурних надмірностей, привітна будівля вражала. Справа лише в тому, що Девід гадав побачити щось більш величніше.

Виділення трьох речень замість двох та заміна займенника ім'ям в останньому також руйнує НФЄ. Для синтаксису авторської оповіді роману характерні розгорнуті за обсягом НФЄ, зазвичай, рівні абзацу. З таблиці 1бачимо, що досліджена  частина тексту складається з 264 речень, утворюючих 48 абзаців, усередині яких існує безліч зв'язків, що зорганізовують п'ять-шість речень в одну надфразову єдність.

Подібний тип тісного внутрішньоабзацного зв'язку, мабуть, має служити своєрідною компенсацією різнорідності змістовної інформації, що оформлюється одним абзацом у психологічній та філософській прозі. Тому, зміна в перекладі кількості речень пов'язана з перерозподілом їх довжини та структури, послаблює внутрішньотекстові зв'язки і щонайменше має компенсуватися засобами інших рівнів структури тексту.

Експлікація змісту, як і розподіл довжини речення, є перекладацькою традицією [1, 143]. Для процесу перекладу характерне дешифрування та винесення в поверхневу структуру потенційних граматичних та синтаксичних значень. Перекладач неминуче привносить у текст перекладу елементи власного сприйняття, адже, як відомо, «не можна вивчати дійсний стан речей», не кваліфікуючи, не оцінюючи його...» [5, 123]. Іншими словами, окрім позиції автора, яка організує текст, у перекладі є й оцінна позиція перекладача. Вона вторинна, підпорядкована авторській. Не маючи розбіжностей  з нею в загальному напрямку, вона одночасно і акцентує, висуває або, навпаки, прибирає з авторського тексту елементи різних рівнів, розкриваючи їх потенційний зміст або навіть створюючи новий.

Отже, поряд з перетвореннями, зумовленими системними розбіжностями двох мов, синтаксис оригіналу зазнає значної перебудови в перекладі через інтерферуючий вплив оцінної позиції перекладача.

Література:

1. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. М: ЭТС, 2002. 424 с.

2. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. Підручник. Вінниця: Нова книга, 2008. 512 с.

3. Мамрак А. В. Вступ до теорії перекладу: навчальний посібник. Київ: Ельга, Ніка – Центр, 2002. 240 с.

4. Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) К: Вид-во Укр. фітосоціологічного центру, 1999. 148 с.

5. Venuti, Lawrence. The Translator`s Invisibility. London and New York:  Routlenge, 2003. 353 p.

6. Fowles John. The Ebony Tower. London: Granada publishing, 1974. 115 p.

Фаулз Джон. Вежа з чорного дерева. Київ: Дніпро, 1986. 276 с. (Перекладачі: В. Ружицький, Дм. Стельмах)







Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота