КУЛЬТУРА І КАТАСТРОФА: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КУЛЬТУРА І КАТАСТРОФА: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

22.02.2023 19:28

[6. Культурологія]

Автор: Семененко Анжеліка Андріївна, кандидат філософських наук, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури


Уявлення про світ як боротьбу двох начал, сил руйнації і єднання, було сформовано ще у добу давніх міфологій. Воно раціоналізувалося протягом тисячоліть людської історії: від античних  мислителів (Фалеса, Геракліта) до філософії Гегеля з його ідеями боротьби суперечностей як рушія розвитку і ідеєю «абсолютного духу» як єдності двох начал – буття і ніщо. Природна  основа цього універсального закону перманентного катастрофізму з нетривалими періодами рівноваги формулюється людською думкою як принцип руйнування як умови виникнення (розвитку, еволюції) нових систем. Приклади, коли в результаті катастроф утворюється нова форма органічного чи неорганічного життя, численні: від еволюції зірок і планет які здатні призвести до випадкового і щасливого збігу умов виникнення нового життя до загибелі певних видів живих організмів що призводять до можливостей розвиватись новим (як це відбулося з гігантськими рептиліями та пращурами приматів).    

У смисловому полі культури неминучість катастроф втілюється в есхатологічних ідеях, які протистоять традиції абсолютизації прогресу та сподіванням на векторну або, як мінімум, спиралеподібну траєкторію розвитку. Численні інтелектуальні розвідки фіксують цю боротьбу двох начал у культурі – сил поступального руху (зростання благополуччя, зменшення насильства, розширення присутності у бутті) та сил ентропії, спрощення та руйнації. При цьому цікавим є те, що накопичування складності в культурі своїм наслідком має розширення кола її акторів, допущених до знання, творення, обговорення. А демократизація кульуротворення призводить періодично до вимог спростити цю складність, адже не всім співмірним є такий високий інтелектуальний «поріг входу», яким він є у постмодерній культурі ХХІ ст. Звідси численні ностальгії за минувщиною, традицією і простотою, яка забезпечувалась унормованістю традиційних суспільств. Сучасні інтелектуали цілком свідомі крихкості благополуччя культури і потужності небезпек, що здатні зірвати покров культури і цивілізованості,  перевантажений складністю, здобути простоту, що буде ефективна для кермачів та керованих, але буде вбивчою для тих цінностей, які є органічними сьогодні для європейської цивілізації. 

Війна в Україні, що сьогодні набула масштабів культурної катастрофи, є черговим циклом такого протистояння. І творення і руйнація набувають  як матеріальних так і символічних форм, наприклад: знищення чи рятування пам’яток, переоцінка або  переміщення цінностей, створення і переписування текстів, інтерпретація творів, критика и переосмислення ідей і персоналій. Віталій Кулік фіксує, що «війна за право давати свої імена подіям та явищам», як метавійна/семантична війна («рівень, який й не снився Наполеону») – стає центром російської державної політики національної пам’яті».[1] Заявлена опозиція цивілізованому світу та «демілітарізація/ десоціалізація/ денацифікація» українців реалізовуються як геноцид і ліквідація української держави та культури цинічно замасковані у публічній риториці під «вивільнення» та «порятунок».  

Політики та інтелектуали Заходу усвідомлюють сьогодні потребу зміни оптики на сталість світової цивілізації. Виклики війни крім всіх інших загроз, унаочніють колізію коли саме технологічні досягнення, інформаційні технології, постмодерністський світогляд західної цивілізації використовуються як зброя і ресурс країнами полярних цінностних парадигм у боротьбі з Заходом (у даному випадку Росією, але у майбутньому це може бути Китай чи арабський світ). Так російська політична модель означається як посттоталітарна (В. Пастухов) і війна для неї форма і умова існування, заснована на парадоксальній імплементації у імперську свідомість ХІХ ст. постмодерністської з її стилістичною еклектикою, девальвацією переконань, тотальним глумом,  пересмішництвом та кічовістю. 

Для України війна є катастрофою за масштабами екзистенцій них загроз та матеріальних, людських та культурних втрат (за даними міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченко пошкоджено 1200 об’єктів культурної інфраструктури, серед них – понад 500 пам‘яток культури). Катастрофічність ситуації вивела Україну з ціннісного пограниччя постмодерну та повернула у модерн, з його визначеністю слів і дій. Перевага українства в чіткій візії свого майбутнього, адже парадигмальну війну можно виграти тільки апелюючі до майбутнього, а не минулого. Якщо це катастрофа буде пережита як виклик та подолана, то вона є для України можливістю нарешті реформуватись політично та економічно і здобути суб’єктність у міжнародній політиці. 

Росія ж залишається культурою постмодерна з тотальністю мімікрії та маніпуляцій, размитістю ідентичностей та переконань і війна для неї віртуальна, не усвідомлена як катастрофа. Саме це й маштабує розміри цієї катастрофи й на тлі повної дискредитації ядра культури - гуманітарного змісту – унеможливлює сценарії виходу з неї в осяжній перспективі. 

Рефлексії щодо катастроф є тестом на зрілість для світової культури, адже у просторі культури вони є частково керованими й кожна виступає як можливість. Пояснення причин, аналітика механізмів, робота над помилками й реальна корегування світогляду – запорука дорослішання людства і зменшення ризиків наступних катастроф. Головний висновок сьогодні: долання цієї катастрофи для світу буде означати усвідомлення реальності існування зла, неминучості боротьби з ним й формування нових засад конвенціональності на основі цього досвіду. 

Література:

1. Кулік В. Парадигмальна війна і авторитарний постмодернізм. [Електронний ресурс]. - 2021 р. Режим доступу: http://surl.li/ezhrj

2. Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія, смисл : монографія – Київ : НІСД, 2019.  – 560 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота