ЗМІНА ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ 10-11 РОКІВ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФУТБОЛОМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗМІНА ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ 10-11 РОКІВ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФУТБОЛОМ

20.12.2023 02:50

[16. Фізичне виховання та спорт]

Автор: Помпа Ольга Василівна, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання, Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради; Петричук Ліза Анатоліївна, магістрантка факультету фізичного виховання та мистецтв, Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради


Розвиток фізичних якостей у юних спортсменів відбувається під впливом вікових особливостей і систематичних занять фізичними вправами, що відповідають віку спортсмена. Такий розвиток покращує функціонування всіх органів і систем організму, втому числі і фізичних якостей. Вибір засобів і методів у процесі розвитку фізичних якостей визначається правильним педагогічним підходом. Оскільки організм –  це цілісна система, то і підхід до фізичного виховання повинно бути комплексним: вік 10-11 років є сенситивним періодом для розвитку швидкості, спритності та гнучкості. Швидкість – це здатність футболіста виконувати рух за мінімальний проміжок часу в за даних умовах [1]. Ефективним засобом розвитку фізичних якостей є фізичні вправи, що виконуються в парах, з інтервалами відпочинку міжними,які повинні бути оптимальними, щоб дати можливість організму відновити свою роботу. Ці ж засоби можна використовувати для розвитку швидкісних якостей витривалості, але інтервали відпочинку повинні бути обмеженими.

Важливим засобом розвитку швидкісних якостей є вправи, "що виконуються з максимальною інтенсивністю (граничною) за короткий час (близько 15хвилин)". Аналіз роботи В. Н. Власова, В. П. Філіна (2015) показує, що для розвитку швидкості фахівці використовують засоби, "спрямовані на збільшення частоти виконання вправ". Видно, що вони рекомендують наступне. Приділяти увагу розігріву опорно-рухового апарату, щоб запобігти розривам і надривам м'язових волокон. Такі вправи слід виконувати на початку основної частини тренування, після чого слідують вправи на розвиток витривалості та м'язової сили [2].

Цікаво зазначити, що футбол на прикінці 19 століття не був таким популярним, але це не було пов'язано з низькою фізичною підготовкою гравців. Того часне спортивне взуття "бутси" було  повністю виготовлене зі шкіри (вагою приблизно500 г). Вони також вбирали воду у вологу погоду, що робило їх ще важчими [3].

Стартова швидкість бігу (наявність м'яча і суперників, часта зміна ігрової ситуаціїі напрямку руху, що вимагає правильної техніки бігу). Швидкість оцінки (гравець "бачить" поле). Швидкість роботи з м'ячем (застосування техніки гравця в ігровій ситуації). Швидкість тактичного мислення.

Зі збільшенням кількості полів зі штучним покриттям шипи є ергономічним інструментом для забезпечення належного тертя між підошвою футбольного взуття та поверхнею поля. Шипи бувають круглі та плоскі. Якщо покриття тверде, використовують бутси з короткими пласкими шипами по всій підошві. Для штучних покриттів використовуються конічні шипи, з приблизно 20-40 шипами; таке взуття називається сороконожки. На трав'яному покритті кількість шипів в середньому становить від 8 до 13 [2, 3].

Іншими словами, спортивне взуття у футболі є одним з основних ергономічних інструментів. За спостереженнями, професійні гравці повинні мати кілька пар спортивного взуття з відповідним маркуванням для забезпечення належної швидкості під час матчу. Таке взуття дуже зручне, а шипи можна замінити самостійно, пристосувавши їх доповерхні, а іноді і до металевих шипів. Для змагань у приміщенні підійдуть футбольні бутси на плоскій гумовій або поліуретановій підошві з рельєфною поверхнею. Для змагань на відкритому повітрі потрібне футбольне взуття з шипами на підошві. Таке взуття називається бутси, або шиповки, якщо вони з шипами. На м'якому або вологому ґрунті кількість шипів повинна бути обмежена шістьма-восьми. На твердому ґрунті шипи не проникають у землю, а ковзають поній, створюючи ризик травмування гравця. Тренувальні заняття слід планувати послідовно, включаючи оптимальні періоди відпочинку. Фізичні вправи як засіб підвищення швидкості можуть поєднуватися з різними підходами, але відпочинок для відновлення повиненбути пріоритетним (Віхров, 2000).

Спритність Л.П.Сергієнко описує спритність як "здатність до швидкого  засвоєння нових рухів (здатністьдошвидкого навчання) і здатність до швидкої перебудови рухової діяльності у відповідь на раптово мінливі ситуації"[1].

З фізіологічної точки зору, в основі спритності лежать "моторно-нервові процеси, які тісно пов'язані з координаційними можливостями центральної нервової системита її пластичністю". Цей організований процес роботи тіла сприяє формуванню складних рухів і швидкому переключенню біокінетичного ланцюга, що є надзвичайно поширеним під час футбольних матчів[4].

Спритність дуже важлива у футболі, оскільки під час гри часто виникають нестандартні ситуації і гравцям потрібно швидко перебудовуватися; 8-9та11-12 років є сенситивними періодами і ці якості  потрібно розвивати,збільшуючи навантаження за допомогою спеціальних засобів.

Розвитку спритності сприяють біологічні передумови. Спорт має пряму мету вдосконалення здатності швидко визначати і виконувати необхідні рухові дії в потрібному місці і впотрібний спосіб,залежно від ситуації, що склалася вданий період часу. Ефективними засобами є рухливі та спортивні ігри, ураження мішеней, спеціальні акробатичні та гімнастичні вправи, стрибки всіх видів і метання в ціль.

Гнучкість – це здатність організму виконувати амплітудні рухи в суглобах, сенситивними періодами якої є 9-11та14-16 років [5]; 8-9, 12-14 та 16-17 років- несприятливі для розвитку гнучкості. Вважається, що гнучкість впливає на всі фізичні якості (швидкість, витривалість, силу та спритність). Форма суглобів, сухожиль, зв'язок і м'язів безпосередньо впливають на гнучкість як фізичну якість. Засобами розвитку цих фізичних якостей є загально-розвиваючі вправи  та спеціальні вправи для  всіх суглобів опорно-рухового апарату [6].

Залежно від режиму роботи м'язів можуть використовуватися динамічні  та статичні вправи: розтягування, щочергуєтьсязрозслабленням або скороченням, та фіксація певного біокінетичного ланцюга у вихідному положенні (20-25 с), залежно від максимальної амплітуди руху[7].

М'язова сила визначається як "здатність організму долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язової сили" [8]. У футболі велику роль відіграє динаміка її розвитку, а також вікові особливості. Для гравців дуже важливо протистояти атаці суперника, бігати, стрибати за м'ячем, швидко зупинятися і змінювати траєкторію руху, влучно бити пом'ячу на відстані 30-40 метрів, розробляти тактичний план з урахуванням ігрової ситуації і матчу в цілому. Легке, економне і технічно правильне пересування на ігровому полі є передумовою розвитку м'язової сили, що є сенситивним періодом у віці 8-9, 10-11 і 14-15 років.

Засобами розвитку м'язової сили є стрибки , акробатика та динамічні вправи з гімнастичними снарядами. Інтенсивні вправи повинні супроводжуватися коротким відпочинком 20-30секунд.

Удосконалення фізичних якостей на ранній стадії призводить до високого рівня фізичної підготовленості. При виборі засобів фізичних вправ слід ретельно дотримуватися спрямованості вправ. Важливо стежити за тим, щоб навантаження рівномірно розподілялося повсьому тілу. Слід чергувати вправи на зміцнення м'язів і розслаблення.

Особливу актуальність для футболу мають вправи, щозміцнюють м'язи попереку  і нижніх кінцівок. Інтенсивність силових вправ повинна бути різноманітною, а рухи повинні включати складні координаційні вправи з широкою амплітудою рухів [8; 9].

Витривалість – це здатність молодого організму виявляти стійкість до фізичних навантажень; найкраще розвивається впродовж усього періоду навчання в школі,з а винятком 12-13 і 15-16 років. Витривалість розвивається до появивтоми. Для розвитку витривалості вчені рекомендують повільний біг (10-30хвилин) і "спортивні ігри" (30-60 хвилин). Функціональні можливості організму (дихальної та серцево-судинної систем) визначають відповідні умови для розвитку витривалості. Періоди відпочинку на коротких дистанціях (30-80 м) становлять 1-1,5 хвилини, тоді як довші дистанції, наприклад, 150-250 м, вимагають більш тривалих періодів відпочинку - 3-4 хвилини.

Вивчення зміни показників розвитку фізичних якостей у школярів віком 10-11 років під час занять футболом важливо для розуміння впливу цього виду фізичної активності на їх загальний розвиток та здоров'я. На підставі проведених досліджень можна зробити кілька висновків:

Заняття футболом сприяють загальному фізичному розвитку школярів. Це включає розвиток м'язово-скелетної системи, збільшення гнучкості та координації рухів. Регулярні тренування сприяють формуванню фізичної підготовки та покращенню аеробних та анаеробних фізичних якостей.

У висновку можна сказати, що заняття футболом націлені не лише на фізичний розвиток, а й на формування соціальних та психологічних навичок. Правильно організовані тренування можуть сприяти здоров'ю та загальному розвитку школярів у віці 10-11 років.

Список використаної літератури

1. Сергієнко Л. П. Тестування рухових здібностей школярів : монографія. Київ : Олімпійська література. 2001. 430 с. 

2. Журід С. М. Визначення сенситивних періодів розвитку фізичних якостей юних футболістів. // Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків. – 2001. – №4. – С.44–46. 

3. Коваль С. С. Дослідження взаємозв’язку показників витривалості та техніко-тактичних дій юних футболістів 8-12 років. Слобожанський науково-спортивний вісник, № 1. Харків. 2010. С. 88–93.

4. Чекас В. Д., Блещак І. М., Чекас В. Д Основні аспекти вдосконалення фізичної підготовленості футболістів. Актуальні питання підготовки футболістів : матеріали I Всеукр. наук.- практ. конф. Київ. 2000. С. 26–29.

5. Круцевич  Т. Ю., Пангелова Н. Є., Кривчикова О. Д. Теорія і методика фізичного виховання. Київ : Олімпійська література, 2017. Т. 2. 448 с.

6. Волков Л. В. Теорія та методика дитячого та юнацького спорту: навч.посіб. Київ: Олімпійська література. 2002. 267 с. 

7. Бондар Т. С. Спортивні та рухливі ігри на уроках фізичної культури в початковій школі. Харків: Ранок, 2018. 192 с.

8. Романюк В. Вплив занять футболом в умовах додаткового уроку на фізичну підготовленість школярів. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. Луцьк. 2005. С. 352–356.

9. Романюк В. Додатковий урок футболу в процесі фізичного виховання школярів молодших класів. Фізична культура спорт та здоров’я : матеріали ІV міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів. Харків: ХДАФК, 2002. С.10–12.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота