ПРОБЛЕМА РЕФОРМУВАННЯ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ - Наукова спільнота

Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

ПРОБЛЕМА РЕФОРМУВАННЯ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

10.12.2017 19:38

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Жентичка Яніна Вікторівна, студентка Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Майже 70 років минуло після прийняття Статуту ООН. Зростаючий вплив глобалізації та інтернаціоналізації на розвиток міжнародних відносин і формування міжнародного правопорядку, збільшення кількості держав і зміна геополітичної  ситуації у світі, загострення регіональних конфліктів, - ці та інші чинники призвели до актуалізації проблеми реформування цієї універсальної організації.

Інституційна реформа Ради Безпеки розглядається наразі більшістю теоретиками і практиками як невід’ємна складова частина інституційної реформи ООН, яку можна визначити як нормативне і практичне удосконалення структури, складу, компетенції, організаційно-правових форм і методів діяльності РБ з метою підвищення її ефективності у виконанні своєї статутної функції з підтримання міжнародного миру та безпеки шляхом приведення статутних положень і практики їх застосування у відповідність та адекватність до фактично існуючих сучасних загроз та викликів міжнародному миру та безпеці, а також сучасних політико-правових та соціально-економічних умов, що об’єктивно існують та відображають реальний стан міжнародних відносин та особливості всієї міжнародної системи.

Рада Безпеки ООН - постійно діючий орган Організації Об'єднаних Націй, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. Рада Безпеки входить до 6 головних органів ООН і складається з п’яти постійних членів (Велика Британія, Китай, Російська Федерація, США, Франція), які володіють правом вето, і десяти непостійних (тимчасових) членів. Рішення в ній приймаються двома третинами голосів членів за одностайності всіх постійних членів. Рада Безпеки уповноважена розслідувати будь-які спори або будь-яку ситуацію, що може призвести до виникнення ускладнень в міжнародних відносинах і є єдиним органом у світі, що наділений правом застосування економічних та силових санкцій проти порушників міжнародного правопорядку. 

Серед головних недоліків механізму функціонування РБ ООН, що є безпосереднім чинником, який перешкоджає своєчасному ухваленню необхідних рішень, є право вето постійних членів РБ. Результатом недосконалості процедурної форми діяльності органу стало ігнорування з боку РБ серйозних воєнних конфліктів, які становили реальну загрозу міжнародному миру та безпеці. Ці конфліктні ситуації ніколи не обговорювалися на засіданнях РБ через негативне голосування щонайменше одного постійного члена з причини власних національних інтересів. Сучасна криза в Україні, що є наслідком інтервенції РФ, також вкотре підтверджує неспроможність РБ ООН адекватно реагувати на загрозливі реалії сьогодення.

Слід звернути увагу також на питання необхідності розширення членського складу Ради Безпеки та її реструктуризації, яке постійно наштовхується не тільки на глибоку протидію учасників Ради Безпеки, а й на конкуренцію за гіпотетичні можливості інших країн ООН. Правомірність і необхідність розширення складу Ради Безпеки визнаються переважною більшістю країн. Проте погляди розходяться з практичних питань: на скільки треба збільшити цей орган і хто має отримати статус постійного члена. Відсутня єдина точка зору і щодо права вето. Так, західні країни виступили за незначне збільшення кількості постійних членів (два — ФРН і Японія) і за збереження права вето. Більшість країн, що розвиваються, висловилися за широке представництво у складі постійних членів усіх регіонів світу і обмеження чи ліквідацію права вето.

Проте реформування РБ є доволі складним з точки зору реалізації його на практиці. Корінна проблема полягає в суперечності між правомірним розширенням членського складу цього органу і загрозою втрати його ефективності. Цілком очевидно, що збільшення кількості постійних членів розширило б можливості застосування права вето і створило б додаткові труднощі на шляху до оперативного ухвалення рішень. Позбавлення ж права вето було б дискримінацією відносно нових постійних членів.

Отже, як показує практика, реформа Ради Безпеки є наріжним каменем оновлення ООН і в той же час — найскладнішим елементом її перебудови. Реформування зазначеного органу покликане підвищити ефективність його рішень та рекомендацій.

Зважаючи на все вищесказане, на мою думку, важливо замінити механізми, які ускладнюють процес досягнення консенсусу між суб’єктами міжнародного права. Особливим питанням, що потребує узгодження, є процедура прийняття рішень у Раді Безпеки ООН. Зокрема, такі  її ключові члени як США, Росія та Китай мають абсолютно відмінні позиції з приводу цих питань. Тому необхідно, щоб вирішення зазначених вище проблем не відкладалося на довгострокову перспективу, а держави діяли у відповідності до цілей, вказаних у Статуті ООН, а не зловживали своїм положенням з метою захисту і лобіювання власних національних інтересів.

допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014