КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ, ЯК НАСЛІДОК РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ, ЯК НАСЛІДОК РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

30.04.2018 16:57

[Секція 10. Світова економіка та міжнародні економічні відносини]

Автор: Панова Ірина Олексіївна, викладач, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна


Перед усіма країнами світу, незалежно від їх забезпеченості природними ресурсами та геополітичного розташування, з часом постає проблема виснаження природних ресурсів і змінами клімату. З кожним роком помітнішою стає залежність взаємодії між економікою, природним середовищем та якістю життя населення. 

Людська діяльність є одним із факторів, що призводить до кліматичних змін. Найбільшу роль у цьому відіграє емісія газів при згоранні карбонових енергоносіїв та інші процеси, що стають причиною парникового ефекту.

Зважаючи на те, що кліматичні зміни несуть загрозу довкіллю та життю населення, в другій половині ХХ століття ООН ініціювала маштабне співробітництво світової спільноти у сфері протидії змінам клімату та пристосування до них. Його законодавчою базою стала Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) та протоколи до неї. За нею зусилля мають буди спрямовані спрямовані на зниження викидів парникових газів (ПГ) та на їх поглинання. З 1997 року Україна стала Стороною РКЗК, а також підписала (1999 р.) й ратифікувала (2004 р.) Кіотський протокол. Україна однією з перших ратифікувала (2016 р.) Паризьку угоду, де визначено зобов’язання країн у скороченні викидів ПГ до 2030 року та передбачено заходи щодо пристосування клімату, що активно змінюється [1, с. 99]. 

Джерелами викидів парникових газів в Україні є такі сектори економіки:

- енергетика (розвідка та видобуток первинних джерел енергії; їх переробка у більш практичні для використання форми; транспортування, стаціонарне та мобільне використання палива); 

- промисловість (забезпечення потреб господарства в паливі, енергії, сировині, матеріалах, здійснення технічного переозброєння всіх сфер і галузей економіки.);

- сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування (викиди та поглинання CO2 у процесі сільськогосподарської діяльності та при лісокористуванні); 

- доля з відходів (видалення, біологічна обробка, спалювання твердих фор) та очищення стічних вод.

Нафта є найбільш важливим викопним паливом з 1960-х. У 2016 році на нафту припадало 33% світового використання енергії, за нею йшло вугілля (28%), а природній газ на третьому місці(24%). У 1900-му країнами світу спалювалося 50 мільйонів тонн вугілля щороку, а в 2016 році ця цифра сягнула 5,6 мільярдів. Так між 2000-м і 2016-м роками підвищення видобутку становило 60%. Сьогодні світ зацікавлений відновлювальною енергією (вітровою, сонячною, геотермальною та спалювання відходів). Хоча її використання сьогодні лише 4% від світового показника [2].

Крім того, за останні роки показник зниження його використання не змінюється. Хоча у 2013-2015 роках спостерігалося незначне падіння, яке швидко поновилося (2% зросту викиду карбону в 2016 та 2017-му) [2 ].

Споживання викопного палива наразі почало спостерігатися в розвинених країнах. Зокрема, в США його споживання між 2006 та 2016 роками знизилося на 6%, у ЄС – аж на 17%. Але такі тенденції повністю компенсуються імпортом товарів з Китаю, де широко використовуються викопні палива для виробництва товарів. З іншого боку, протягом 10 років споживання викопних палив зросло на 40% в Індонезії, 44% у Бразилії, 43% й у Китаї. Тільки за останній час Китай та Індія побудували багато станцій, що працюють на вугіллі [2].

Важливо відзначити при цьому, що економічне процвітання у цих країнах орієнтується на використання, в першу чергу, викопних палив. Хоча при цьому не слід забувати, що температура на Землі зростає паралельно із зростанням рівню СО2.

Дослідження обсерваторії на Гаваях сьогодні свідчать, що рівень СО2 останнім часом збільшується. Близько половини його йде в атмосферу, а інша кількість поглинається рослинами та океанами. Тенденція до зростання СО2 простежується і далі. Усе це ставить перед людством завдання  вмілого раціонально використання викопних палив, зважаючи при цьому на аморальні розбіжності в плануванні заходів між багатими та бідними країнами [2].

Промисловість України зараз формує понад 20% ВВП. Основою української економіки в 2017 році становили залізорудна і металургійна галузі. В 2017 році, у порівнянні з 2016-м, загальне виробництво сталі в державі зменшилася на 12%, тобто до 21,3 млн тонн; виплавка чавуну на 5% – до 20 млн тонн; виробництво ж загального металопрокату в цей же період скоротилося до 18,4 млн тонн (14%). Серед виробників сталі Україна опустилася на 12-е місце у світі, хоча останні 20 років було в першій десятці. Економічний спад дуже позначається на обсягах промислового виробництва, але цей факт сприяв оздоровленню довкілля, бо спостерігалося при цьому суттєве зниження обсягу викидів парникових газів [3].

Крім того, Світовий банк уже з наступного року не буде підтримувати проекти, направлені на розвиток інфраструктури пов’язаних із видобутком викопних джерел енергії. Зокрема, Канада на початку 2000-х років підрахувала, що варто замінити споживання вугілля для того, щоб не лікувати від тих хвороб, які люди мають від його спалювання. Це призвело до того, що ВВП Канади зріс на 17%. Біль того, країна-експортер сирої нафти №1 Саудівська Аравія до 2030 року має намір побудувати нову енергетичну стратегію, засновану на відновлюваній енергетиці [4]. 

У світі внаслідок змін клімату, спровокованих діяльністю людини, зростає тривалість вегетаційного сезону в рослин. Позитивним фактором у цьому є підвищення врожайності сільськогосподарських культур, а негативним є поява сприятливих умов для шкідників та грибкових атак. Зміни клімату призводять і до пізніх заморозків у таких районах, що прилягають до тропічних, впливаючи на урожайність виноградарства та плодових культур. Так, в Європі у 2017 році через зміни клімату аграрії зазнали збитків лише плодоовочеві культури ≥ 2 млрд. дол. США. Зменшення врожаю спостерігалось, зокрема, в Німеччині: – 50% для яблук та груш, – 40% у вишні, для слив і чорносливу ця цифра дорівнює 60% . Тобто, втрати для плодівництва становили близько 200 млн. євро. Серйозні втрати спостерігалися й у виноградарстві [5].

Наслідки глобальної зміни клімату стають дедалі відчутнішими й в Україні. За останні 20 років середньорічна температура зросла на 0,8С, а середня температура січня та лютого – на 1-2С, через що відбулися зміни ритму сезонних явищ: весняних паводків, початку цвітіння та випадіння снігу. Клімат України досить чутливий до зміни глобального клімату, через що можуть відкритися нові можливості для аграрного сектору. Але це реально лише за умов пристосування сільського виробництва до нового клімату.

За Кіотським протоколом Україна має припустимий обсяг викидів парникових газів у 2020 році на рівні 76% від рівня 1990 року. У рамках Паризької угоди Україна внесла корективи щодо скорочення обмеження викидів парникових газів, утримуючи цей показник на рівні 1990 року. Виконання міжнародних зобов’язань залишається пріоритетним для нашої держави [6].

Кабінетом Міністрів 7 грудня 2016 року було затверджено Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року, мета якої направлена на мінімізацію викидів парникових газів через низьковуглецевий розвиток економіки. Дотримання політики пристосування до змін клімату має посилити систему раннього оповіщення та реагування на небезпечні природні явища та стихійні лиха, які прямо чи опосередковано пов’язані з кліматичними процесами [7].

Крім того, слід стежити за зниженням Необхідно знизити викидів парникових газів, що передбачено міжнародними зобов’язаннями України. Такого результату можна досягнути шляхом підвищення енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії та через активізацію механізмів їх поглинання ПГ). 

Література:

1. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь 2017 / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – 2017. – 176 с.

2. Т. Дайсон Про розвиток, демографію та зміну клмату: кінець того світу, який ми знаємо? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/columns/2018/02/12/7171363/. 

3. Державний служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 

4. Укрінформ [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2441407-ukraina-vze-pidgotuvala-strategiu-z-rozvitku-zelenoi-energetiki-semerak.html.

5. Agronews [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://agronews.ua/node/84351

6. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_801/ 7. Урядовий портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249573705.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота