АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

11.02.2020 12:26

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Ногас Назар Ігорович, аспірант кафедри конституційного адміністративного та фінансового права, Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль, Україна


Адміністративно-правове регулювання державної політики у сфері освіти України є важливою складовою загального правового регулювання у цій сфері і відбувається сьогодні в надзвичайно складних умовах зовнішньої внутрішньополітичної нестабільності держави реформування соціально культурної сфери, інтеграції вітчизняної освіти до європейського і світового освітніх просторів, а це вимагає постійного вдосконалення адміністративно-правового регулювання, врахування всіх позитивних і негативних факторів і тенденцій розвитку освітньої галузі з метою забезпечення в процесі такого регулювання формування і реалізації ефективної державної освітньої політики задля прогресивного розвитку особистості, суспільства, нації і держави, захисту національних інтересів України. Адже освіта, згідно Закону України «Про освіту», є «основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави» [1].

Саме тому існує нагальна потреба у виваженій, розумній, далекоглядній, прозорій і відповідальній державній політиці в галузі освіти України, яка у великій мірі залежить від досконалого і ефективного адміністративно-правового регулювання. 

Дослідженню адміністративно-правового регулювання, його змісту і сутності у різних сферах життєдіяльності суспільства і держави, в тому числі і у сфері освіти, присвятили свої праці багато вітчизняних і зарубіжних вчених – В.Б. Авер’янов, А.І. Берлач, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, В.В. Галунько, В.М. Гаращук, І.А. Городецька, І.С. Гриценко, Т.О. Губанова, Є.В. Додін, І.В. Зозуля, Р.А. Калюжний, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, та інші, але враховуючи, що освітня галузь України стрімко розвивається і реформується, інтегрується в європейський і світовий освітній простір, це потребує зміни та коригування державної політики у сфері освіти [2, с.181]. 

Реформа освітньої галузі є надзвичайно важливою. Сьогодні українська освіта не відповідає сучасним запитам з боку особистості та суспільства потребам економіки, та світовим тенденціям. Саме тому розпочато системну трансформацію сфери освіти, головна мета якої – нова висока якість освіти на всіх рівнях: від початкової школи – до закладів вищої освіти. Масштабне реформування освіти в Україні стало можливим завдяки прийняттю Закону України «Про освіту». Він визначив метою освіти всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації  виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян для забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

У науковій сфері реформа покликана зупинити ізоляцію і стагнацію у сфері досліджень, сформувати запит на якісну підготовку дослідників та якісні розробки в галузі фундаментальних і прикладних наук, скоротити розрив між дослідженнями та впровадженням їх результатів, інтегрувати вищу освіту й науку України в освітній та дослідницький простір Європейського Союзу. Сьогодні розвиток української держави характеризують процеси інтеграції, які проявляються у поступовій адаптації України до європейських стандартів, зокрема й в освітній сфері. Передусім така адаптація вимагає європейських підходів до освітніх стандартів модернізації змісту освіти, забезпечення якості освіти, впровадження нових методик тощо. Науковці дійшли висновку, що знання є вирішальним чинником забезпечення зростання продуктивності праці, тобто освітній рівень працівників зумовлює рівень розвитку виробництва і забезпечує стабільність економічної системи та сталий розвиток суспільства. Так, лауреат Нобелівської премії Гаррі-Стенлі Беккер на прикладі Сполучених Штатів Америки обґрунтував тезу щодо високої ефективності інвестування в освіту, рентабельність від якого на 10–15% перевищує рентабельність інших видів комерційної діяльності [3, c. 124-128].

Натомість необхідно враховувати той факт, що процедури запровадження освітньої політики значно ускладнюються внаслідок високої і достатньо тривалої латентності відображення її результатів. Адже реально оцінити ефективність системи освіти можливо тільки за результатами вкладу в суспільний розвиток покоління, яке здобуде освіту та вступить у доросле життя, покоління, яке нині навчається в школі. Тобто віддаленість подібних результатів у часі може сягати десяти, а то й більше років. Зазначена проблема потребує розважливого, поміркованого, науково обґрунтованого та практично апробованого реформування освітньої сфери в будь-яких її аспектах, до них, безумовно, належить і адміністративно правове регулювання освітньої галузі та формування державної політики у сфері освіти.

Враховуючи євроінтеграційні прагнення України і те, що наша держава підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, приєдналася до Болонського процесу, дуже важливими в адміністративно-правовому регулюванні державної політики у сфері освіти є міжнародні правові акти, що регулюють відносини у сфері освіти – Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода), а також Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти», яка започаткувала Болонський процес. Зазначена Угода юридично закріпила європейський вибір України і необхідність виконання ряду зобов’язань у сфері вищої освіти, зокрема, реформування та модернізації системи вищої освіти; сприяння зближенню у сфері вищої освіти, що відбувається в рамках Болонського процесу; підвищення якості та важливості вищої освіти тощо.

Отже, освіта слугує основним із основних джерел розвитку людини упродовж усього її життя та виступає найміцнішим фундаментом для розвитку особистості, а значить, сприяє і розвитку суспільства, нації та держави, є надійною запорукою майбутнього України. На даний момент освіта в Україні інтегрується в світовий і європейський освітній простір, а це потребує зміни та коригування державної політики у сфері освіти за допомогою адміністративно-правового регулювання, яке повинно базуватись на науковій основі, а це вимагає додаткових досліджень науковцями даної проблематики з метою вироблення необхідних рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання державної освітньої політики.

Список використаних джерел:

1. Бевзенко В.М. Сутність та поняття адміністративно-правового регулювання / В.М. Бевзенко // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 3. – С. 162-167.

2. Комзюк В.Т. Адміністративно- правове регулювання державної політики у сфері освіти України / В.Т. Комзюк // Форум права. – 2017. – № 5. – С. 181-188.

3. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 № 2145–VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота