ОСОБЛИВОСТІ ВИЛУЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ З УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ВИЛУЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ З УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

21.12.2020 20:57

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Костів Олександр, аспірант Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака, Національна академія правових наук України


Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» [1], що прийнятий 15 травня 2018 року, вперше в історії України на рівні окремого нормативно-правового акту визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Вказаний закон деталізував і значно розширив норми розділу IV Закону України «Про авторське право і суміжні права» [2]. Серед нововведень прийнятого закону є:

- заміна системи уповноважування організацій колективного управління правами на систему акредитації;

- введення понять «добровільне», «обов’язкове» та «розширене» колективне управління, яких не існувало раніше;

- зміна розуміння поняття «незапитаних коштів»;

- деталізоване регулювання повноважень Установи щодо здійснення державного нагляду за діяльністю організацій колективного управління;

- нововведені нормативні вимоги щодо забезпечення прозорості діяльності організацій колективного управління та багато іншого.

Цікавим з позицій договірного права є дослідження питання щодо вилучення майнових прав з управління організації колективного управління, оскільки раніше інституту вилучення у подібного роду договорах не передбачалось. 

Перш ніж перейти до безпосереднього вивчення механізму вилучення, проаналізуємо норми закону. Отож, п. 8 ст. 13 встановлює: «Правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об’єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об’єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об’єкти» [1].

Аналізуючи наведену вище норму зазначимо, що, зважаючи на норми ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [2] суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, окрім інших способів, через організації колективного управління правами. Вказане управління здійснюється завдяки договорам представницького характеру, зокрема договорам доручення. І якщо до вступу в дію Закону про ефективне управління договори доручення укладались і мали змогу лише розриватись, зараз окремі майнові права правовласника чи окремі твори можуть вилучатись з управління, не розриваючи представницького договору в цілому. То ж йдеться про запровадження певного гнучкого механізму представництва, який враховує особливості майнових прав правовласника.

Звернення із відповідною письмовою заявою щодо вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об’єктів авторського права і (або) суміжних прав дає змогу правовласнику здійснювати насправді ефективне управління правами. Так, майнові права, управляти якими правовласник бажає самостійно або завдяки патентним повіреним, можуть бути вилученими із загального договору про управління, тоді як всі інші залишаються в управлінні організації. Вказане розмежування можливостей управління цілком відповідає, на нашу думку, особливостям укладення невиключних ліцензій щодо самих об’єктів авторського права та (або) суміжних прав. Відтак інтереси правовласників за наявності механізму відкликання є краще дотримані.

Норми п. 9 ст. 13 Закону встановлюють механізм подальших дій організації після поступлення вказаної заяви, зокрема, організація зобов’язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об’єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення [1]. Тож законодавець чітко прописує юридичні наслідки дій щодо звернення із заявою про вилучення. Проте конструкція п. 9 ст. 13 викликає у нас певні зауваження. 

Йдеться про те, що п. 8 дозволяє вилучати свої майнові права з управління та вказувати перелік об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Відтак складається враження, що правовласник може вилучати окремі об’єкти з управління, залишаючи інші, або ж вилучати окремі майнові права на конкретні об’єкти, залишаючи інші права для подальшого управління. І такий механізм цілком зрозумілий і прийнятний. Конструкція ж п. 9 наводить на думку, що норма «…припинити управління щодо відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об’єктів тощо)» розглядає вилучення із управління лише об’єктів авторського права чи суміжних прав, але аж ніяк не окремих майнових прав. У зв’язку з цим, вона має бути змінена та доповнена. Зокрема, можна було б доповнити п. 9 ст. 13 Закону абзацом наступного змісту: У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення їхніх майнових прав організація зобов’язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних майнових прав на об’єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав в межах відповідних майнових прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо визначених майнових прав тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком майнових прав щодо визначених об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Із загальних правил щодо вилучення є передбачені законом і винятки. Зокрема, вказується, що подання заяви про вилучення не допускається, а колективне управління є обов’язковим у разі здійснення обов’язкового колективного управління відповідно до цього Закону. Нагадаємо, що обов’язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах [1]. Обов’язкове управління поширюється лише на чотири виключних сфери і за практикою, що склалася в Україні практично неможливе до здійснення в індивідуальному порядку. Саме тому ці сфери і названі як винятки із правила.   

Отож, завдяки уточненню, що запропоноване нами вище, механізм вилучення майнових прав з управління можна буде вважати повноцінним й завершеним, а розпорядження майновими авторськими та суміжними правами - ефективним.  

Література:

1. Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»  від  15 травня 2018 року № 2415-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 32, ст.242.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 13, ст.64.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота