МІСЦЕ ВИПРАВНИХ ЦЕНТРІВ У СИСТЕМІ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ І НАСЛІДКИ ЇХ МОЖЛИВОЇ ЛІКВІДАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МІСЦЕ ВИПРАВНИХ ЦЕНТРІВ У СИСТЕМІ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ І НАСЛІДКИ ЇХ МОЖЛИВОЇ ЛІКВІДАЦІЇ

24.06.2021 20:10

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Грищенко Максим Віталійович, кандидат юридичних наук, Харківський національний університет внутрішніх справ


12.04.2021 року до Верховної Ради України надійшли законопроекти, якими передбачається скасування покарання у виді обмеження волі та ліквідацію виправних центрів [1; 2]. Подібна ініціатива Міністерства юстиції України викликає певне здивування, з приводу мети законопроектів визначеної у пояснювальних записках, як-то: «Індивідуалізація системи покарань та розширення переліку видів покарань, альтернативних позбавленню волі, що сприятиме зменшенню кількості осіб у місцях несвободи» й намаганням, у той же час, скасувати кримінальне покарання не пов’язане з позбавленням волі. Невідповідність заявленої мети законопроектів їх практичним цілям, зумовлює більш ґрунтовний аналіз можливих суспільно-юридичних наслідків скасування покарання у вигляді обмеження волі.

З моменту запровадження в Україні покарання у вигляді обмеження волі можливо казати про певний прорив у кримінальної юстиції. Завдяки цьому виду покарання вдалося досягнути одразу декілька цілей, як збоку забезпечення ефективності кримінального судочинства, так й удосконалення процесу ресоціалізації засудженого. Відбулась певна гуманізація кримінальної відповідальності, оскільки утримання засуджених до обмеження волі відбувається без тотальної соціальної ізоляції: засуджені мають право відвідувати крамниці, мати при собі мобільні телефони, гроші, лікуватися на загальних підставах, отримувати відпустки до дому, проживати з сім’ями за межами установи, працювати за межами установи з правом постійного проживання та ін. 

Виправні центри – є установами виконання покарань відкритого типу. Завдяки пом’якшеним умовам відбування покарання відбувається більш активне відвідування цих установ родичами засуджених, у зв’язку з дозволом засудженим на користування мобільними телефонами відбувається більш вільне контактування засуджених із навколишнім середовищем. Подібне становище центрів зумовлює більш відповідальне дотримання законодавства і прав засуджених персоналом установи.

Українська система здійснення кримінальних покарань, має свою логічну конструкцію, заохочувальною правовою нормою якої є ст. 82 КК України. Її реалізація передбачає поступове пом’якшення репресивного впливу на злочинця. Наприклад, за тяжкі злочини особа отримує покарання у вигляді позбавлення волі, далі у залежності від поведінки і ступеня виправлення засуджений переводиться на пом’якшений режим тримання у вигляді обмеження волі, далі за рішенням суду засуджений спрямовується до органів пробації. Якщо ініціатива міністра юстиції Дениса Малюськи буде реалізована, система відбування кримінального покарання залишиться без свого центрального компонента – обмеження волі, саме який є своєрідним містком між утриманням правопорушників в умовах суспільної ізоляції та пробацією.

Значна частина засуджених до потрапляння в центр вели асоціальний спосіб життя й завдяки соціальної маргіналізації просто випали із суспільного життя, поступово втратили елементарні корисні навички та звички. Завдяки положенням ст.ст. 59, 60 КВК України засуджені до обмеження волі обов’язково залучаються до праці, додержуються елементарного розпорядку дня установи, проходять первинне медичне, психологічне обстеження й лікування, отримують необхідний виховний вплив. В умовах обмеження волі засуджені позбавляються можливості до систематичного зловживання алкогольними та наркотичними речовинами. Для багатьох осіб залежних на наркоманію та алкоголізм з’являється хоч якась надія на майбутнє. Ліквідація виправних центрів як своєрідного реабілітаційного центру залишить цих людей напризволяще. 

За останні роки в Україні погіршились усі основні соціально-економічні показники, що призводить до втрати громадянами житла, роботи та засобів існування, стрімко зростає кількість людей, що існують за межею бідності. Не знаходячи стабільних джерел існування таки особи вдаються до дрібних крадіжок, торгівлі наркотичними речовинами та ін., заробляють на життя у спосіб, що має окремі кваліфікації у кримінальному законі. Тимчасове переміщення таких осіб до виправного центру надає змогу розірвати існуючи кримінальні зв’язки та забезпечувати постійний вплив правоохоронної системи на дрібну злочинність. З втратою покарання у вигляді обмеження волі буде утрачений існуючий важіль впливу держави на низову злочинність.

На конференції «Наркотична й алкогольна залежність: безпека суспільства, захист неповнолітніх, психічне здоров'я» заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко зазначив, що держава повинна фінансувати лікування і реабілітацію осіб, які страждають на алкогольну чи наркотичну залежність, в спеціальних центрах. Це дозволить знизити злочинність залежних осіб в 4-5 разів. «На сьогоднішній момент поліція затримує людину, яка в десятий або п'ятнадцятий раз вкрала щось з полиці в супермаркеті, або пограбувала якийсь дачний будиночок, або вкрала велосипед». Далі, за його словами, поліція направляє таку людину в суд, і суддя обирає йому запобіжний захід. «Як правило, ця запобіжний захід не пов'язаний з утриманням під вартою: це особисте зобов'язання або арешт, або якісь інші дрібні заходи». Після цього особа, яка все одно хоче вживати наркотики, йде і знову й скоює злочин. Таким чином, каральна система держави абсолютно не вирішує проблему залежності, вона абсолютно не знижує злочинності. На думку заступника міністра, якщо особа вчинила правопорушення і встановлюється факт, що злочин скоєно через те, що така особа психологічно залежна від вживання алкоголю або наркотиків, то суд може, крім запобіжного заходу, направити її на обов'язкову соціально-психологічну реабілітацію в систему центрів, які відповідали би державним стандартам, і в яких би люди, які вже мають досвід такої залежності подолали її [4]. 

Промова заступника міністра внутрішніх справ наочно демонструє чудову картину, де з одного боку Мінюст намагається закрити останні функціонуючи залишки мережі виправних центрів куди потрапляють особи засуджені по «наркотичним» статтям: 309 ч.1, 310 ч.1, 311 ч.1, 312 ч.1, 313 ч.1, 315 ч.1, 316 ч.1, 318 ч.1, 319 ч.1, 320 ч.1, 322 ч.1, 323 ч.2,3, 324 ч.1 КК України, а з іншого національна поліція нарешті зрозуміла, що нічого подіяти із затриманими розповсюджувачами, закладниками, виготовлювачами наркотичних речовин не може, так як після вироку суду про умовне покарання, перебуваючи на іспитовому строці, засуджені знову опиняються на волі та продовжують вести делінквентний спосіб життя.

Виправні центри займають окрему нішу в системі установ виконання покарань, в яких утримується певна кількість засуджених. З ліквідацією виправних центрів правопорушники – постійні клієнти центрів, нікуди не подінуться. За задумом міністра юстиції вони поповнять ряди клієнтів пробації збільшуючи без того немаленьке навантаження на її працівників.

Підсумовуючи сказане вище можна зробити висновок, що в умовах падіння соціально-економічних показників держави, стрімкого зубожіння населення, суперечливими державними реформами, пандемією та бойовими діями на сході країни з одного боку, приведенням вітчизняного законодавства до європейських стандартів й гуманізацією кримінальної юстиції з іншого, набувають особливого значення подальше нормативне та організаційне удосконалення функціонування виправних центрів. Дев’ятирічний строк існування виправних центрів довів їх спроможність виконувати поставлені кримінально-виконавчим законодавством завдань. 

Література:

1. Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності. Проект Закону від 12.04.2021 № 5360. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=5360&skl=10

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності. Проект Закону від 12.04.2021 № 5359. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71628

3. Кримінально-виконавчий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4. Ст. 21

4. Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26. Ст. 131

5. В МВД представили законопроект, который позволит снизить преступность на почве наркозависимости в 4-5 раз. URL: https://censor.net/ru/news/3265326/v_mvd_predstavili_zakonoproekt_kotoryyi_pozvolit_snizit_prest upnost_na_pochve_narkozavisimosti_v_45



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота