ЕВОЛЮЦІЯ КАТЕГОРІЇ «ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА СУДДІ» В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЕВОЛЮЦІЯ КАТЕГОРІЇ «ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА СУДДІ» В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

12.12.2021 22:10

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Боярко Олена Петрівна, здобувач вищої освіти 2 курсу магістратури Центру підготовки магістрів публічної служби і професійних суддів Національного університету «Одеська юридична академія»


Задля комплексного та всестороннього осмислення феномену суддівської етики, слід звернути увагу на те, коли і де вперше було запропоновано розглянути морально-етичний аспект діяльності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, в яких історичних умовах це відбулося, чим була «продиктована» така необхідність. Це дасть змогу більш повно і всестороннє, з врахуванням принципу історизму та інших гносеологічних постулатів, дослідити ґенезис поняття «етика судді», його динаміку та визначення в сучасній науці з позицій окремих її представників. 

Абсолютна більшість авторів сучасних наукових робіт на тему етики судді, як і інших підгалузей юридичної етики, при здійсненні ретроспективного аналізу досліджуваного предмета, як на першоджерело посилаються на видатного юриста А.Ф. Коні, пік наукової та практичної діяльності якого припадає на кінець 19 – початок 20 століття. Варто сказати, що є також значна група вчених, які вважають «точкою відліку» дослідження етики судді праці ще античних філософів, які були засновниками загального поняття етики. І лише поодинокими можна назвати випадки, коли під початком розвитку досліджень судової етики розуміють США в середині 19 століття.

Часто при ознайомленні з науковими працями на тему суддівської етики в Україні можна зустрітися з розмірковуваннями на тему відповідальності суддів у зв’язку із порушенням етичних норм: її характер, межі та сутність. Однією з перших на це звертає увагу А. Музиченко у 2011 році [1]. Встановивши дефініцію поняття суддівської етики, А. Музиченко, ще до прийняття нового Кодексу суддівської етики у 2013 році, звертає увагу на те, що в законодавстві мають місце певні розбіжності та просто прогалини, що стосуються відповідальності за невиконання його положень.

С. Бойко [2; С. 17–21] і В. Косенко [3] в своїх публікаціях на прикладі практики розгляду звернень громадян до ВККСУ та з власного практичного досвіду також висвітлюють центральні непорозуміння, що виникають при вирішенні питання про недотримання суддями правил професійної етики – відсутність чітко визначених у вигляді приписів понять, які дали б змогу оцінити відповідність діяльності судді етичним вимогам та нерозуміння громадянами меж відповідальності суддів за ті чи інші їх вчинки.

Свій погляд на проблеми суддівської етики висловив також В. Чорнобук, запропонувавши тим самим ряд цікавих нововведень, які могли би слугувати факторами позитивних трансформацій в організації судової влади [4; С. 79–92].

Загалом, можна так коротко описати шлях формування сучасних наукових досліджень питань професійної етики судді: спочатку вони існували у формі філософських концепцій, які стосувалися питань природи людини та її ролі у світі (античне походження «етики»), згодом, співпавши за часом із певними трансформаційними природними трансформаціями у суспільстві (політичні революції, реформи судочинства тощо), вони набувають ознак теоретичної бази для гуманізації правових процесів, як шлях якісного покращення повноцінного розуміння цінності людини як особистості. Специфічною для України є та стадія наукових досліджень етики суддів, у якій вона ототожнюється з поняттям модельної «людини».

Як показує історія, такий підхід є протиприродним по відношенню до поняття моралі суспільства – намагання нав’язування «плановості» у всіх сферах публічного та приватного життя, на думку багатьох, стало одним з найсуттєвіших факторів, який спричинив ліквідацію СРСР як державного утворення. Іншими словами, мораль, як неоднозначне та неуніверсальне за своєю суттю мірило правильності діяльності суб’єкта, не може на даному еволюційному етапі розвитку людства бути обґрунтовано тими аргументами, яким обґрунтовується право – як, наприклад, імператив та монополія на примус. Якщо людина не хоче діяти в рамках визначеної суспільством моралі – вона може так не діяти і, при цьому, не відчувати жодних наслідків, притаманних для відповідальності юридичної (як, наприклад, обмеження волі).

Література:

1. Музиченко А. Порушення правил суддівської етики – підстава дисциплінарної відповідальності судді: межі застосування / А. Музиченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2011. - Вип. 87. - С. 84-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Yur_2011_87_25.]

2. Аналіз розгляду скарг щодо поведінки суддів. Порушення правил суддівської етики. // Вісник ВККСУ. – 2012. – №4. – С. 17–21.

3. Бойко С. Суддівська етика: проблеми регулювання / С. Бойко // Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. - 2012. - № 4. - С. 25-26. - Режим доступу: https://vkksu.gov.ua/vkksu_announcer/vkksu_announc er_2012_4.pdf.] 

4. Чорнобук В. Етика суддівського корпусу – необхідна умова захисту єдності та незалежності судової системи України / В. Чорнобук. // Слово Національної школи суддів України. – 2013. – №3. – С. 79–92



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота