КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ П.4 Ч.2 СТ.115 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ П.4 Ч.2 СТ.115 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

28.06.2022 18:42

[2. Юридичні науки]

Автор: Чарікова Ольга Миколаївна, cтудентка 2-го курсу факультету Право, Інститут післядипломної освіти Імені Тараса Шевченка


Вбивство з давніх часів ввається злочином проти людини і засуджувалося як мораллю, так і системою норм і правил, що мають силу закону. Заборона на вбивство була одним із перших табу в людській культурі. Багато в чому це пояснювалося необхідністю продовження роду та зміцнення суспільства, тому що свобода вбивства загрожувала людству винищенням.

У міру становлення більших людських спільнот, аж до державних об'єднань, табу на вбивство набуло форми закону, обов'язкового для всіх членів спільноти. Відомо, що перші законоукладення (як написані, систематизовані сукупності норм і правил поведінки, а також заборон) формуються на основі загальноприйнятих норм моралі, що формуються та закріплюються в законах. Вбивство сприймається як злочин практично у всіх законодавчих системах - стародавніх та сучасних. Саме тому першою заповіддю Христа, як відомо, була заповідь «не вбивай», тобто не посягай на життя іншої людини.

Вбивство в усіх країнах визнається законодавством найтяжчим злочином. Воно зазіхає на життя людини - благо, яке дається їй лише один раз і вимагає посиленої кримінально-правової охорони, тому й передбачає суворе покарання.

Проголошене ст. 27 Конституції України право кожного життя охороняється державою. Відповідно до цього одним з найважливіших завдань Кримінального кодексу, що ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права визнається саме охорона права і свободи людини і громадянина від злочинних посягань [1], [2].

Актуальність теми полягає в тому, що охорона права на життя є одним з найважливіших завдань держави і кримінального законодавства України, зокрема. Серед злочинів проти життя вбивства займають особливе місце, оскільки відносяться до навмисних і особливо тяжких (крім вбивств за пом'якшувальних обставин) діянь, що посягають на одне з найважливіших благ людини - його життя.

Кримінально - правова характеристика вбивств представляє особливий інтерес для практики та теорії та кримінального права та суміжних наук. Це пояснюється значним зростанням останнім часом кількісних показників цих тяжких злочинів в Україні з низки суб'єктивних та об'єктивних причин, пов'язаних з економічною політикою і, більшою мірою, з падінням загальної моральності.

Розкриття та розслідування, а також судовий розгляд цієї категорії злочинів є важливим фактором. По-перше, це попередження особливо небезпечних суспільству діянь, по-друге, ці заходи є соціально - необхідної реакцією суспільства, що забезпечує справедливу відплату винуватцю у скоєнні вбивства.

Серед усіх злочинів проти життя вбивство є найбільш небезпечним. Тому відповідальність за цей злочин глибоко диференційовано з урахуванням форми вини, обставин, які підвищують чи зменшують ступінь суспільної небезпеки вбивства.

У частині 1 ст. 115 КК України дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст. 119 КК України передбачено відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства можна визначити як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині – це позбавлення її життя [2].

Свого часу Пленум Верховного Суду України у п.8 своєї постанови від 07.02.2003 №2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя  та здоров’я особи» зазначив, що умисне вбивство визначається вчиненим з особливою жорстокістю , якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління, тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винній усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань [3].

Як свідчить практика, найбільш часто умисні вбивства з особливою жорстокістю вчиняються на грунті сімейно-побутових скандалів у присутності дітей.  Присутні близькі потерпілому особи не мають можливості якимось чином перешкодити йому або надати допомогу потерпілому. Особливі психічні страждання  можуть заподіюватися не тільки близьким потерпілому особам, але й самій жертві, наприклад при вбивстві матері на очах у ії малолітніх дітей.

Досліджено, що на основі вивчення матеріалів кримінальних проваджень вбивств з особливою жорстокістю найчастіше мотивами злочину є помста; ревнощі; користь; ствердження та самоствердження; вчинення «садистських» вбивств; групових вбивств, що вчиняються неповнолітніми. З’ясовано, що метою вбивства з особливою жорстокістю є умисне спричинення смерті, поєднане із сильними або винятковими фізичними чи психічними стражданнями особи; задоволення вбивцею своїх потреб шляхом глумлення над трупом [4].

Відповідно до Кримінального кодексу України ч.4 п.2 ст.115 умисне вбивство з особливою жорстокістю  карається позбавленням волі на строк від  десяти до п’ятнадцяти років  або довічним позбавленням волі [2]

В рекомендаціях щодо призначення покарання за злочини проти життя, які були надані Пленумом ВСУ у постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» № 2 від 7 лютого 2003 року, у справах про вбивства суди зобов’язані як встановлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, а також вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди (п.п. 1, 2 постанови). Також відповідно до п. 2 постанови, призначаючи покарання відповідно до статей 65 – 69 КК України, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання [5].

Злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, характеризується ускладненою виною. По-перше, як злочин з двома наслідками, вбивство з особливою жорстокістю, допускає різне ставлення винного до основного наслідку у вигляді смерті потерпілого, та додаткового – у вигляді виняткових фізичних чи психічних страждань цього потерпілого, або страждань його близьких. По-друге, по відношенню до кожного з цих наслідків можливий і прямий, і непрямий умисел. Отже, при призначенні винному покарання, суди мають врахувати вид вини (по кожному з наслідків) і зафіксувати це у вироку [6],[7],[8].

Таким чином при призначенні покарання судом повинні враховуватись: 1) кваліфікація скоєного злочину; 2) місце об’єкта (об’єктів) злочину в ієрархії соціальних цінностей, характерної для національної правової системи, а також інші об’єктивні ознаки злочину; 3) відповідність караності вчиненого злочину з караністю злочинів інших видів (окремих їх різновидів); 4) суб’єкт злочину та суб’єктивні ознаки даного діяння [9].

Висновок:

Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Тому злочини проти життя особи становлять велику суспільну небезпеку. А умисне вбивство з особливою жорстокістю це найогидніший злочин, який чинять суспільно небезпечні особи. Для вдосконалення системи виявлення та покарання злочинців потрібно навчати високопрофесійних фахівців, які зможуть попереджати протиправну поведінку, а також  з легкістю зможуть відмежовувати умисне вбивство від інших злочинів, наприклад вбивство з необережності чи вбивство в стані сильного душевного хвилювання. Також треба проводити роз’яснювальну роботу із суспільством, знімати соціальні рекламні ролики, документальні фільми. Пояснювати, що жорстокість не виникає на «рівному місці». Вона культивується в сім’ї, коли батько знущається над матір’ю на очах дітей. Коли матір дозволяє над собою знущатись на очах дітей і нічого не робить для вирішення проблеми. Вона культивується в суспільстві, коли всі закривають очі на знущання, які кояться поряд, бо ще їх не стосується.  Тому питання виявлення жорстокої поведінки, це задача не тільки держави а й кожного члена нашого суспільства.

Використані джерела:

1. Конституція України.

2. Кримінальний Кодекс України  від 15 квітня 2001 р.

3. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» № 2 від 2 липня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03

4. Смілянський Я. Г. Обстановка вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю / Я. Г. Смілянський // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 83.

5. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – С. 202-213.

6. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – С. 202-213.

7. Короленко М. П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при

обтяжуючих обставинах: дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2002. 189 с.

8. Кузнецова Н. Ф. Вопросы квалификации умышленного убийства.

Вестник МГУ. Серия право. 1961. No 2. С. 44–45.

9. Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – С.231-246.

_______________________

Науковий керівник: Кікалішвілі Марія Вікторівна, доцент кафедри кримінального права та кримінології



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота