ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ПОДОЛАННЯ ПРОКРАСТИНАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ПОДОЛАННЯ ПРОКРАСТИНАЦІЇ

27.04.2023 22:19

[15. Психологічні науки]

Автор: Кириченко Кристина Максимівна, магістрантка, Інститут післядипломної освіти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка


Розглядаючи наукові дослідження такого явища, як прокрастинація, рідко можна побачити твердження про його однорідність. 

Багато дослідників називають хронічне відкладення зобов’язань поведінковим ефектом, який хоч і може відрізнятися за характером, але має однакові механізми, що лежать в його основі [5; 22]. Наприклад, перевагу негайної винагороди або втечу від потенційно негативного досвіду [13].

Водночас, важливим є розуміння того, що підтримує тенденцію до прокрастинації. Іншими словами, навіть якщо всі змінні певною мірою відповідають за прокрастинацію, їхній вплив може відрізнятися через внутрішні та зовнішні фактори: деякі люди зволікають, тому що із завданням пов’язана недостатня цінність або відсутність винагороди, тоді як інші прокрастинують, бо сприйнятливі до негайного задоволення [21; 25].

З досліджень вбачається, що для подолання прокрастинації може бути корисним ідіографічний підхід, який може надати людині цінну інформацію щодо її поточних труднощів, підвищити обізнаність щодо поведінкової проблеми, підвищити самоефективність та незалежність, полегшити впровадження лікувальних втручань, та мінімізувати ризик рецидиву [12; 29]. Незважаючи на його широке використання в когнітивно-поведінковій терапії для ряду психіатричних захворювань, ідіографічний підхід до прокрастинації з використанням когнітивної концептуалізації або функціонального аналізу не так часто згадується в дослідженнях [28]. Однак ван Ессен, ван ден Гейвел і Оссебаард, а також ван Хоребік, Міхільсен, Нейскенс і Депрю наводять деякі приклади, коли функціональний аналіз прокрастинації був включений у групову терапію [26; 27]. Залучаючи людей до їх власного лікування, погляд на їхню поведінкову проблему з розгляду її як незмінної змінився на розгляд її як керованої.

Лікувальні заходи, спрямовані на зменшення прокрастинації, часто складаються з кількох поведінкових заходів, які підвищують автоматизм, полегшують управління часом і запобігають відволіканню людини під час роботи над завданнями [25]. Контроль стимулів можна використовувати для усунення аспектів, які можуть заважати початку або завершенню дій [15]. Це, наприклад, відключення сповіщень на смартфоні та використання призначеної для роботи зони, яка вільна від відволікань та інших форм негайного задоволення. Стимулюючі сигнали так само можуть вказувати, коли і де саме брати участь у діях, пов’язаних з роботою – наприклад, планувати завдання та доручення, які потрібно виконати в певних місцях (офіс, коворкінг, тощо). Це також може сприяти автоматизму, оскільки стає менш двозначним, у якому контексті особа матиме виконувати свої зобов’язання [16].

Загалом усі лікувальні заходи, які сприяють рутині, є основоположними для запобігання прокрастинації [23]. Встановлення розпорядку дня також важливо для створення нормального денного ритму та запобігання розумовій втомі, таким чином підвищуючи продуктивність і вирівнюючи людину з соціальним годинником. Наприклад, робота над зобов’язаннями вдень і використання вечора для відновлення сил [9]. Запобігання виснаженню є важливим для подолання прокрастинації, оскільки прокрастинатори часто схильні відкладати свої зобов’язання на останню хвилину або працювати протягом тривалого періоду часу без пауз, що призводить до втоми і, врешті, викликає ще більше прокрастинації [6].

Також, оскільки прокрастинація пов’язана з поведінкою уникання, поступове залучення індивіда до діяльності, якої він уникає, має бути корисним для зменшення почуттів, які призводять до відкладення завдань і доручень [4]. Нудьга, занепокоєння – переживання, про які часто повідомляють прокрастинатори. Це вказує на те, що, ймовірно, потрібна певна форма впливу, щоб подолати початковий поріг, який заважає людині брати участь у своїх зобов’язаннях [21]. Як писали дослідниці Бурка та Юен, приділення, для початку, хоч мінімальної кількості зусиль, які людина готова докласти, можна застосувати як засіб подолання почуттів, які спричиняють прокрастинацію. Наприклад, варто попрацювати протягом п’ятнадцяти хвилин, перш ніж оцінити, чи варто продовжувати  [1].

Крім того, постановка цілей загальновизнана як важливий спосіб лікування прокрастинації, оскільки недостатні або неадекватні цілі часто заважають вирішенню проблем і знижують мотивацію [14]. Конкретні цілі можуть підвищити продуктивність, оскільки вони забезпечують зворотний зв’язок, який може скоригувати продуктивність і зміцнити заплановану поведінку. 

Прокрастинація часто пов’язана з відсутністю цінності виконуваного завдання для людини. Це змушує її відкладати виконання зобов’язань на користь діяльності, яка приносить більш негайне задоволення [23]. Використовуючи адекватну постановку цілей, яка підвищує мотивацію, це можна частково обійти [3]. Однак для багатьох прокрастинаторів більшість завдань, які потребують завершення, цілком ймовірно, сприйматимуться як невигідні. Тому це вимагає інтервенцій, які конкретно націлені на цінність виконання потрібних дій [2]. По суті, це передбачає посилення зовнішньої або внутрішньої мотивації, залежно від індивідуальних уподобань і типу зобов’язань, які відкладаються. Зовнішня мотивація виграє від використання винагород, які залежать від виконання певної поведінки, наприклад, випити чашку кави після години письма [7]. Айзенберг називає це навченою працьовитістю, використовуючи постійні підкріплення під час роботи над завданнями, замість винагороди лише за результат [8]. З точки зору внутрішньої мотивації, винагороди може бути недостатньо, щоб мотивувати людину, особливо якщо відкладена діяльність не стосується аспектів, які сприймаються як особистісно значущі [18]. Отже, лікувальні втручання, які підвищують усвідомлення цінностей, можуть мати важливе значення для підвищення відданості, тобто для прояснення сенсу виконання конкретного завдання [11]. Це може бути особливо важливим щодо екзистенційних питань, пов’язаних із прокрастинацією (наприклад, зв’язок між прагненням до отримання освітнього рівня та власними цінностями людини) [20]. 

Лікувальні втручання, що включають когнітивні заходи, часто використовуються для цілеспрямованого впливу ірраціональних переконань на прокрастинацію [17]. Перфекціонізм, страх перед невдачею та невпевненість у собі – все це приклади когнітивних функцій, які можуть заважати здатності брати участь у виконанні завдань і доручень [21]. Хоча дослідники вказують, що загальний зв’язок між ірраціональними переконаннями та прокрастинацією є нерегулярним і слабким, все ж звернення до припущень, основних переконань і негативних автоматичних думок може бути важливим, щоб запобігти відкладенню зобов’язань [23; 10].

Цікавим є дослідження А. Розенталя та П. Калбрінга, яке включає масивний систематичний огляд і мета-аналіз переваг психологічного лікування прокрастинації [19]. Загальний ефект від такого лікування, як зазначають дослідники, був невеликим, але значущим порівняно з відсутністю лікування. Що стосується додаткових переваг психологічного лікування, пов’язаного з прокрастинацією, спостерігався незначний або помірний вплив на регуляцію емоцій, тривогу, депресію та якість життя, що надає перевагу лікуванню. Це може означати, що пом’якшення прокрастинації може бути корисним і для інших станів. Однак, через неоднорідність результатів, інтерпретувати його слід обережно. Аналіз підгруп не був гетерогенним і виявив загальний ефект середнього розміру на користь лікування. Дослідники вказують, і ми з цим погоджуємось, що враховуючи високий ризик упередженості та низьку якість багатьох досліджень, необхідні додаткові рандомізовані контрольовані дослідження. 

Список використаних джерел:

1. Бурка Б.Д., Юен М.Л. Прокрастинація. Чому ви вдаєтеся до неї і що можна зробити із цим вже сьогодні. – К.: Видавництво Старого Лева, 2018. – 376 с.

2. Bandura, A., & Schunk, D. H. Cultivating Competence, Self-Efficacy, and Intrinsic Interest through Proximal Self- Motivation. Journal of Personality and Social Psychology, 41, 1981. – P. 586-598. http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.41.3.586

3. Boice, R. Procrastination, Busyness and Bingeing. Behaviour Research and Therapy, 27, 1989. – P. 605-611. http://dx.doi.org/10.1016/0005-7967(89)90144-7

4. Brown, R. T. Helping Students Confront and Deal with Stress and Procrastination. Journal of College Student Psychotherapy, 6, 1991. – P. 87-102. http://dx.doi.org/10.1300/J035v06n02_09

5. Day, V., Mensink, D., & O’Sullivan, M. Patterns of Academic Procrastination. Journal of College Reading and Learning, 30, 2000. – P. 120-134. http://dx.doi.org/10.1080/10790195.2000.10850090

6. Digdon, N. L., & Howell, A. J. College Student Who Have an Eveningness Preference Report Lower Self-Control and Greater Procrastination. Chronobiology International, 25, 2006. – P. 1029-1046. http://dx.doi.org/10.1080/07420520802553671

7. Eisenberg, R., Cortis Park, D., & Frank, M. Learned Industriousness and Social Reinforcement. Journal of Personality and Social Psychology, 33, 1976. – P. 227-232. http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.33.2.227

8. Eisenberg, R. Learned Industriousness. Psychological Review, 99, 1992. – P. 248-267. http://dx.doi.org/10.1037/0033-295X.99.2.248

9. Ehlers, C. L., Frank, E., & Kupfer, D. J. Social Zeitgebers and Biological Rhythms: A Unified Approach to Understand the Etiology of Depression. JAMA Psychiatry, 45, 1988. – P. 948-952. http://dx.doi.org/10.1001/archpsyc.1988.01800340076012

10. Flett, G. L., Stainton, M., Hewitt, P. L., Sherry, S. B., & Lay, C. Procrastination and Automatic Thoughts as a Personality Construct: An Analysis of the Procrastinatory Cognitions Inventory. Journal of Rational-Emotive & Cognitive- Behavior Therapy, 30, 2012. – P. 223-236. http://dx.doi.org/10.1007/s10942-012-0150-z

11. Hayes, S. C., Luoma, J. B., Bond, F. W., Masuda, A., & Lillis, J. Acceptance and Commitment Therapy: Model, Processes and Outcomes. Behaviour Research and Therapy, 44, 2006. – P. 1-25. http://dx.doi.org/10.1016/j.brat.2005.06.006

12. Haynes, S. N., Kaholokula, J. K., & Nelson, K. The Idiographic Application of Nomothetic Empirically Based Treatments. Clinical Psychology: Science and Practice, 6, 1999. – P. 456-461. http://dx.doi.org/10.1093/clipsy/6.4.456

13. Horner, R. H., & Day, H. M. (1991). The Effects of Response Efficiency on Functionally Equivalent Competing Behaviors. Journal of Applied Behavior Analysis, 24, 1991. – P. 719-732. http://dx.doi.org/10.1901/jaba.1991.24-719

14. Locke, E., & Latham, G. Building a Practically Useful Theory of Goal Setting and Motivation. American Psychologist, 57, 2002. – P. 705-717. http://dx.doi.org/10.1037/0003-066X.57.9.705

15. Mulry, G., Fleming, R., & Gottschalk, A. C. Psychological Reactance and Brief Treatment of Academic Procrastination. Journal of College Student Psychotherapy, 9, 1994. – P. 41-56. http://dx.doi.org/10.1300/J035v09n01_04

16. Neal, D. T., Wood, W., Labrecque, J., & Lally, P. How Do Habits Guide Behavior? Perceived and Actual Triggers of Habits in Daily Life. Journal of Experimental Social Psychology, 48, 2012. – P. 492-498. http://dx.doi.org/10.1016/j.jesp.2011.10.011

17. Pychyl, T. A., & Flett, G. L. Procrastination and Self-Regulatory Failure: An Introduction to the Special Issue. Journal of Rational-Emotive & Cognitive-Behavior Therapy, 30, 2012. – P. 203-212. http://dx.doi.org/10.1007/s10942-012-0149-5

18. Rawsthorne, L., & Elliot, A. Achievement Goals and Intrinsic Motivation: A Meta-Analytic Review. Personality and Social Psychology Review, 3, 1999. – P. 326-344. http://dx.doi.org/10.1207/s15327957pspr0304_3

19. Rozental, A., Bennett, S., Forsstrom, D., Elbert, D.D., Shafran, R., Andersson, G., Calbring, P. Targeting Procrastination Using Psychological Treatment: A Systematic Review and Meta-Analysis / Front. Psychol., Sec. Personality and Social Psychology, Volume 9, 2018. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2018.01588

20. Rozental, A., Calbring, P. Understanding and Treating Procrastination: A Review of a Common Self-Regulatory Failure / Scientific Research, Vol. 05, № 13, 2014. – 14 p. 10.4236/psych.2014.513160

21. Schraw, G., Wadkins, T., & Olafson, L. Doing the Things We Do: A Grounded Theory of Academic Procrastination. Journal of Educational Psychology, 99, 2007. – P. 12-25. http://dx.doi.org/10.1037/0022-0663.99.1.12

22. Steel, P. Arousal, Avoidant and Decisional Procrastinators: Do They Exist? Personality and Individual Differences, 48, 2010. – P. 926-934. http://dx.doi.org/10.1016/j.paid.2010.02.025

23. Steel, P. The Nature of Procrastination: A Meta-Analytic and Theoretical Review of Quintessential Self-Regulatory Failure. Psychological Bulletin, 133, 2007. – P. 65-94. http://dx.doi.org/10.1037/0033-2909.133.1.65

24. van Eerde, W. A Meta-Analytically Derived Nomological Network of Procrastination. Personality and Individual Differences, 35, 2003. – P. 1401-1418. http://dx.doi.org/10.1016/S0191-8869(02)00358-6

25. van Eerde, W. Procrastination: Self-Regulation in Initiating Avserive Goals. Applied Psychology: An International Review, 49, 2000. – P. 372-389. http://dx.doi.org/10.1111/1464-0597.00021

26. van Essen, T., van den Heuvel, S., & Ossebaard, M. (2004). A Student Course on Self-Management for Procrastinators. In H. C. Schouwenburg, C. H. Lay, T. A. Pychyl, & J. R. Ferrari (Eds.) Counseling the Procrastinator in Academic Settings / Washington DC: American Psychological Association, 2004. – P. 59-73. http://dx.doi.org/10.1037/10808-005

27. van Horebeek, W., Michielsen, S., Neyskens, A., & Depreeuw, E. A Cognitive-Behavioral Approach in Group Treatment of Procrastinators in an Academic Setting. In H. C. Schouwenburg, C. H. Lay, T. A. Pychyl, & J. R. Ferrari (Eds.), Counseling the Procrastinator in Academic Settings / Washington DC: American Psychological Association, 2004. – P. 105-118.  http://dx.doi.org/10.1037/10808-008

28. Virués-Ortega, J., & Haynes, S. N. Functional Analysis in Behavior Therapy: Behavioral Foundations and Clinical Application. International Journal of Clinical and Health Psychology, 5, 2005. – P. 567-587.

29. Yoman, J. A Primer on Functional Analysis. Cognitive and Behavioral Practice, 15, 2008. – P. 325-340. http://dx.doi.org/10.1016/j.cbpra.2008.01.002

__________________________

Науковий керівник: Шапошникова Ірина Василівна, доктор соціологічних наук, професор

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота