ЩОДО ОСНОВНИХ ПІДСТАВ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ОСНОВНИХ ПІДСТАВ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ

24.10.2023 11:34

[2. Юридичні науки]

Автор: Бевз Юлія Володимирівна, аспірантка, Донецький національний університет імені Василя Стуса, адвокат



Відповідно до  частини 1 статті 36 Конституції  України громадяни України мають право на свободу  об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей [1].

Особливої уваги потребує  процедура припинення діяльності політичних партій та їх регулювання у національному законодавстві, оскільки на законодавчому рівні не знайшли належного закріплення, а в наукових дослідженнях ці питання порушуються в окремих роботах здебільшого оглядово й не набули самостійного наукового аналізу. 

Порядок та  процедуру припинення юридичних осіб в  Україні регулюють, зокрема, Цивільний кодекс України (ЦК) та  Господарський кодекс України (ГК), тому об’єднання громадян  – юридичні особи припиняють свою діяльність у спосіб, визначений вказаними кодифікованими актами. Так, відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в  результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або  в  результаті ліквідації [2]. Отже, на  сьогодні термін «реорганізація» цивільний закон не  вживає, проте передбачає його через передання майна та перехід прав і обов’язків до  правонаступника. Водночас ч.  1 ст. 59 ГК використовує поняття реорганізації як способу «припинення діяльності суб’єкта господарювання» [3].

Загальні правила щодо припинення юридичних осіб встановлені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  – підприємців та громадських формувань» [4].

Так, системний аналіз вищевказаного закону дозволяє виокремити наступні форми  припинення юридичної особи: реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідація.  

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України [5].

Таким чином, профільним законом передбачено наступні форми припинення політичних партій: а) Реорганізація політичної партії. б) Ліквідація (саморозпуск) політичної партії. в) Заборона діяльності політичної партії. г) Анулювання реєстрації.

Вказані форми припинення політичних партій можна умовно розділити на дві групи: 

1) добровільне припинення діяльності політичної партії (реорганізація, ліквідація(саморозпуск));

2) примусове припинення діяльності політичної партії (заборона діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва).

Добровільне припинення діяльності політичної партії є виразом конституційного права на свободу об'єднання, оскільки свобода створення політичних об'єднань передбачає також свободу їхньої добровільної самоліквідації. 

Частина 2 стаття 23 Закону України «Про політичні партії в Україні» встановлює, що рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з’їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з’їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі [5].

Згідно частини 3 статті 23 вищевказаного Закону рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) політичної партії з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не може бути скасовано політичною партією [5].

Оскільки Україна відноситься до країн, де законодавством частково визначено зміст статутів політичних партій, тому потрібно розглянути можливість визначення основних принципів процедури добровільного припинення діяльності політичної партії на рівні спеціального закону.

Більш чіткого регулювання потребує і процедура ліквідації (саморозпуску) політичної партії.

 По-перше, політична партія повинна бути зареєстрована згідно з встановленим порядком, у зв’язку з чим, політична партія  має бути виключена з реєстру не на підставі однієї заяви, а після виконання відповідних організаційних дій – виконання певної процедури, порядку. 

По-друге, статутні положення щодо ліквідації партії можуть надавати певним внутрішньо-партійним структурам більше впливу, включаючи можливість ухвалення рішень про добровільне припинення діяльності. Цей підхід може зміцнювати централізацію влади в партії та обмежувати можливості членів партії впливати на цей процес. Зважаючи на  те, що для легалізації партії необхідно провести установчий з’їзд, то остаточне рішення про припинення діяльності теж повинно прийматися на з’їзді партії.

 Наприклад, у законодавстві Федеративної Республіки Німеччина  передбачено, що  процедура саморозпуску політичної партії можлива лише після проведення з’їзду, в результаті якого відповідне рішення має підтримати більшість членів партії. Задля цього проводиться  опитування всіх членів партії, від результатів якого залежить легітимність або нелегітимність рішення з’їзду щодо саморозпуску партії [6].

У Республіці Болгарія виділяють такі підстави припинення політичних партій: 1) злиття або приєднання; 2) розкол на дві або більше партій; 3) саморозпуск відповідно до статуту; 4) розпуск за рішенням Верховного Суду [7].

Законодавством Республіки Румунія передбачено наступні підстави припинення діяльності політичних партій: 1) саморозпуск; 2) рішення суду або Конституційного Суду; 3) висновок Трибуналу Муніципалітету Бухарест про відсутність активності партії.

Так,  у профільному законі про політичні партії в Румунії передбачено, що документи, які стосуються розпуску політичної партії, повинні бути подані протягом 10-ти днів до Трибуналу Муніципалітету Бухарест з метою виключення партії з Реєстру політичних партій. У разі, якщо кандидати від партії протягом двох виборчих кампаній поспіль не будуть представлені принаймні у 10-ти виборчих округах, або партія не буде представлена в Національній Асамблеї протягом 5-ти років, на прохання Публічного Міністерства (Public Ministry) Трибунал Муніципалітету Бухарест приймає рішення про припинення діяльності партії [8]. 

Таким чином, аналіз законодавства європейських країн свідчить про майже аналогічні підходи щодо визначення підстав припинення діяльності політичних партій, разом з тим кожна країна має свої особливості регулювання даного питання.

Література: 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. No    254к/96–ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. No 30. Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України. URL: http://za on0.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

3. Господарський кодекс України: Закон України № 436-IV від 16.01.2003 р.  Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. №18-22 URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  – підприємців та громадських формувань: Закон України від 15.05.2003 №755-IV. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text.

5. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 року №2365-III  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text.

6. Gesetz über die politischen Parteien (Parteiengesetz) Ausfertigungsdatum : 24.07.1967 [Electronic resource]. Access mode : http ://www.gesetze-iminternet.de/bundesrecht/partg/gesamt.pdf

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.  Чернівці: “Рута”. 2015. 424 с., С. 180

8. Порівняльна таблиця окремих положень про політичні партії зарубіжних країн // Парламент. 2011. №5. С.134.

__________________

Науковий керівник: Щебетун Ірина Степанівна, кандидат юридичних наук, доцент, Донецький національний університет імені Василя Стуса



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота