ЩОДО ВРАХУВАННЯ СТУПЕНЮ ЧІТКОСТІ ТА ЗРОЗУМІЛОСТІ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ВИЗНАЧЕННІ УМИСЛУ ПІД ЧАС КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ОСОБИ ЗА СТ.212 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ВРАХУВАННЯ СТУПЕНЮ ЧІТКОСТІ ТА ЗРОЗУМІЛОСТІ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ВИЗНАЧЕННІ УМИСЛУ ПІД ЧАС КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ОСОБИ ЗА СТ.212 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

22.11.2023 22:19

[2. Юридичні науки]

Автор: Іванова Богдана Денисівна, студентка магістратури Університету митної справи та фінансів


Статтею 212 Кримінального кодексу України (надалі - КК України) передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Обов’язковим елементом складу даного кримінального правопорушення є вина у формі прямого умислу, а диспозиція даної норми є бланкетною (відсилає до норм податкового законодавства) Згідно ч.2. ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання [1]. 

Тому, для правильної кваліфікації за ст. 212 КК України необхідно дослідити як пов’язана можливість усвідомлення особою суспільної небезпеки діяння та передбачення його суспільно-небезпечних наслідків зі ступенем чіткості та зрозумілості податкового законодавства.

Об’єктивна сторона досліджуваного кримінального правопорушення полягає в ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) – діяння, та недоотриманні даних платежів державним та/або місцевим бюджетом в обсязі, встановленому податковим законодавством України – наслідок.

Виходячи з наведеного, суспільна небезпечність таких діянь та наслідків безпосередньо випливає з існування обов’язку сплачувати податок чи збір, а відсутність такого обов’язку виключає суспільну небезпеку.

Отже, необхідною умовою для кваліфікації діяння за ст. 212 КК України є чітке усвідомлення особою наявності зобов’язання зі сплати податку, збору (обов'язкових платежів). Водночас можливість такого усвідомлення прямо залежить від чіткості та зрозумілості норм податкового законодавства, що встановлюють такий обов’язок. За відсутності чітко та зрозуміло сформульованого обов’язку неможливо точно зрозуміти зміст його та порядок його виконання.

Такий підхід, зокрема, узгоджується з приписом п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, що встановлює презумпцію правомірності рішень платника податків в разі якщо податкове законодавство припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податків [2].

Крім того, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові  від 18.01.2022 року по справі №711/1481/20 висловив наступну правову позицію: «… несплата податку або сплата його в меншій сумі, ніж передбачено відповідними законодавчими положеннями, сама по собі не є достатньою підставою для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку у значенні цього положення сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, тобто що особа розуміла наявність в неї обов`язку сплатити податок у певному розмірі, який вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов`язку…» [3].

Щодо необхідності дотримання вимог щодо чіткості та зрозумілості закону наголошує також практика Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 р.) Суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях [4]. 

Виходячи з викладеного, при кваліфікації діяння особи за ст. 212 КК України слід враховувати, що сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, а саме розуміння наявності в неї обов’язку щодо сплати податку чи збору в певному розмірі, який вона свідомо не виконала. При цьому, прямий умисел не може мати місця у разі якщо податкове законодавство не відповідає критерію чіткості та зрозумілості, що породжує множинне трактування прав та обов’язків платника податків.

Література:

1. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14;

2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.07.2023 № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text;

3. Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.01.2022 року по справі №711/1481/20 / URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102634456;

4. Рішення Європейського суду з прав людини від 25 листопада 1999 р. у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» / URL: https://ips.ligazakon.net/document/so0564?ed=1999_11_25.

____________________

Науковий керівник: Батраченко Тетяна Сергіївна, , кандидат юридичних наук, доцент в.о. завідувача кафедри правоохоронної діяльності Університету митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота