РУХОВА АКТИВНОСТЬ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПІДТРИМКИ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РУХОВА АКТИВНОСТЬ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПІДТРИМКИ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

21.03.2024 17:27

[4. Педагогічні науки]

Автор: Щурова Наталія Василівна, ВСП «Фаховий коледж ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»; Макагон Анастасія Сергіївна, ВСП «Фаховий коледж ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»


В останні роки все частіше йдеться про фізичний стан організму не тільки як про абстрагований соціальний феномен, але і як про властивість особистості. В системі фізичного виховання акцентуються механізми й ефекти впливу на її розумовий розвиток та розширення пізнавальної інформативності, вдосконалення почуттів і соціальної поведінки, моральності й духовності. 

Головними проблемами сучасного фізичного виховання є адекватність фізичної підготовки індивідуальному стану дитини, гармонізація і оптимізація фізичних навантажень, свобода вибору форми рухової активності, яка б відповідала морфофункціональним особливостям і особистим здібностям дитини. При виборі засобів і методів фізичного виховання в сучасній школі недостатньо враховуються особливості дитячого організму, і часто, програмні вимоги неадекватні фізичному розвитку та фізичній підготовленості школярів. Дана ситуація сприяє виникненню конфліктів: незадовільну оцінку, як правило, одержує дитина, а не вчитель, який не враховує особливостей дітей [1, с. 25-26].

За останні роки склалося стійке відставання сфери фізкультурної освіти від інших освітніх напрямів. Підростаюче покоління у більшості своїй порівняно успішно опановує природно-наукові і гуманітарні знання, освоює виробничі й інформаційні технології, і в той же час фізично не готове до трудової діяльності, часто не здатне протистояти стресовим діям соціуму на основі здорового способу життя. Ці проблеми стали загальнонаціональними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми дає підстави стверджувати, що вивчення проблеми привертає увагу вчених і педагогів-практиків. Сучасні концепції фізичної активності розроблені і науково обґрунтовані В. Бальсевич, Л. Лубишевою, О. Комковим. Педагогічний контроль за розвитком рухових здібностей школярів вивчався в низці масштабних досліджень, серед яких виділяємо дослідження Т. Круцевич, Л. Сергієнка, О. Отравенко, О. Ливацького та ін.

Мета роботи – приділити увагу саме профільній освіті в області фізичної культури, яка сприяє збереженню здоров’я та дає можливість учням зрозуміти закономірності розвитку і зміцнення власного тіла засобами фізичного виховання. Саме така профілізація допоможе вирішити одну з найважливіших проблем сучасної школи.

Виховання людини на всіх етапах еволюційного процесу проходило в нерозривній єдності з активною руховою діяльністю, яка є індикатором фізичного, психічного, соціального здоров’я та впливає на фізичний розвиток школярів, підвищує функціональні можливості серцево-судинної, дихальної, нервової систем організму. На підставі рухової діяльності проходить включення школярів у процес соціалізації, формується особистість, її свідомість, фізична культура, здоров’я, відбуваються психічні процеси, через які виховуються й удосконалюються фізичні якості підлітків.[2, с.12]

У наш час особливу тривогу викликає здоров’я учнів старшого шкільного віку. Доведено, що одним із засобів зняття нервово-емоційного напруження є заняття фізичними вправами. Однак, лише невелика частина старшокласників залучені до фізкультурно-оздоровчої роботи та обрали спортивний профіль навчання. Попередньо проведене опитування школярів свідчить, що під впливом інтенсифікації навчального процесу із загальноосвітніх предметів, вони віддають перевагу проведенню дозвілля, не пов’язаному із руховою активністю, а швидше вибирають: комп’ютерні ігри, прослуховування музики, перегляд телепередач, спілкування з друзями. Таким чином, слабшає природна потреба в рухах. Ще однією причиною рухової пасивності старшокласники назвали падіння інтересу до традиційних уроків фізичної культури та позаурочних занять. Не дивно, що стало більше школярів з ожирінням, чим раніше, а це – один з чинників ризику розвитку сердечної хвороби в майбутньому. Багато досліджень показують, що зниження рівня фізичної активності найсильніше виявляється саме серед старшокласників.

Пошук ефективних методичних підходів для прищеплення учням інтересу до занять фізичною культурою та впровадження новітніх технологій у систему шкільного фізичного виховання набуває особливого значення. Результати досліджень свідчать, що при вступі до школи різні відхилення у стані здоров’я спостерігаються у кожної третьої дитини, а у десятому класі – у кожної другої [3, с.36]. Це пояснюється тим, що навчання у школі супроводжується дефіцитом рухової активності, нервовим перенапруженням, необхідністю засвоєння та переробки школярами великої кількості інформації.

Визначено, що профільне навчання за спортивним напрямом орієнтує організацію навчального процесу на ознайомлення старшокласників з основними формами професійної діяльності вчителя фізичної культури або тренера з виду спорту, обраного в школі як профільного, спрямовує навчальний процес на оволодіння учнями первинними засобами і формами педагогічної діяльності та підвищення спортивної майстерності в обраному виді фізкультурно-оздоровчої або спортивної діяльності [4].

Спортивний профіль навчання сприяє залученню дітей і підлітків до регулярної фізичної активності в цілях зміцнення їх здоров’я і отримання істотного оздоровчого ефекту від процесу фізичного виховання. Школи мають, принаймні, три очевидні переваги в плануванні фізичної активності учнів :

• школи відвідують люди в тому віці, коли відбуваються найбільш значні зміни в їх розвитку;

• стратегія діяльності освітніх установ дозволяє усім школярам здобути базову освіту;

• організація і зміст фізичного виховання здійснюються головним чином через застосування відповідних освітніх програм і використання системи методів навчання.

На жаль, рівень фізичної підготовленості є тимчасовою категорією і відбиває попередній досвід, оскільки дитині не гарантований такий же рівень фізичної підготовленості в дорослому житті, якщо він не залишатиметься активним. Природно, що користь для здоров’я, пов’язана з фізичною активністю і підготовленістю, істотна тільки тоді, коли підтримуються відповідні рівні активності і підготовленості. Цілеспрямований процес формування і підтримки необхідної фізичної підготовленості учнів – це істотний освітній компонент фізичного виховання. У нашому суспільстві дійсно оцінюється фізична активність протягом усього життя як дуже важливий стиль поведінки для зміцнення здоров’я. Фізично активні люди мають тенденцію бути здоровішими і більш пристосованими до того, щоб насолоджуватися життям якнайповніше, тоді як фізично пасивні люди страждають від різноманітності хвороб. 

Оптимальна фізична активність заснована на наступних принципах:

• розвиток м’язової сили і витривалості, оскільки сильніші кістки і суглоби розвиваються за допомогою спортивної і неспортивної рухової діяльності;

• підвищення рівня аеробної витривалості;

• збільшення гнучкості;

• спалювання зайвих кілокалорій при збереженні нормальної м’язової маси, контроль маси тіла;

• зменшення випадків стресу;

• поліпшення загального самопочуття [5, с. 96-97].

У старшій школі завершується диференціація змісту освіти: всі учні займаються тільки обраними видами фізичних вправ. Таким чином, надання учнем свободи вибору виду фізичних вправ, з одного боку, є чинником виникнення і розвитку інтересу до занять фізичною культурою. З іншого боку, систематичні заняття обраними видами фізичних вправ, при існуючих між ними істотними відмінностями, призводять до досягнення одній і тій же, загальною для старшокласників мети: формуванню фізичної культури особи.

Таким чином, програма з фізичного виховання повинна будуватися так, щоб прогресивно вести до досягнення остаточної мети: працездатні члени суспільства беруть на себе особисту відповідальність за участь в оздоровчій фізичній активності не лише тому, що вони знають наскільки це корисно для організму, але також і тому, що вони знають, які методи і способи слід застосовувати і як насолоджуватися цією діяльністю. Серед поставлених завдань передбачається організація освітнього процесу з урахуванням його психологічної і фізіологічної дії на організм старшокласників.

Література

1. Теория и методика физического воспитания. /Под ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – Т.2. – 391 с.

2. Ливацький О. В. Виховання фізичних якостей учнів основної школи в умовах допрофільної підготовки: автореферат... канд. пед. наук, спец.: 13.00.07 - теорія і методика виховання / Ливацький О. В. – Луганськ : Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2013. – 20 с.

3. Кириленко С. В. Моніторинг школи культури здоров’я / С. В. Кириленко, О. М. Михайлов, Є. М. Павлютенков. – Х.: Видавнича група «Основа», 2008. – 176 с.

4. Зубалій М. Зміст навчальної діяльності старшокласників зі спортивного профілю / М. Зубалій // Здоров’я та фізична культура. – 2008. – № 3. – С. 18 –24.

5. Отравенко О. В. Педагогічні умови формування духовного здоров’я школярів у процесі фізичного виховання // Спортивний вісник Придніпров’я: науково-практичний журнал. – Дніпропетровськ: Інновація, № 1, 2015. – 180 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота