БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

14.05.2014 19:34

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Бахновська Ірина Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри психології, соціології та права Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Левкович Олексій Миколайович, студент факультету економіки та менеджменту Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ


Актуальність теми. За роки незалежності в Україні спостерігається процес формування ринкових відносин, який має незворотній характер. В той же час процес супроводжується окремими негативними явищами, викликаними недосконалістю ринкових механізмів.

Більшість вітчизняних підприємств України на даному етапі потерпають від фінансових ускладнень, викликаних як зовнішніми загальнодержавними проблемами (нестабільність політичної ситуації, недосконалістю законодавчої бази, криза неплатежів, спад виробництва), так і внутрішніми (неефективні використання коштів, недосконалий маркетинг, відсутність успішного виробничого та фінансового менеджменту, незбалансованість фінансових потоків і т.д.). Усе це призвело до того, що підприємства, які багато років пропрацювали стабільно опинились в кризовому стані і стали банкрутами. Адже, як свідчать статистичні дані, в Україні починаючи з 90-х років спостерігається стабільна тенденція збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств. 

У теперішній час багато вітчизняних підприємств знаходяться на межі банкрутства і досить багато вже збанкрутували, тому дослідження цієї проблеми є досить актуальним.

Мета статті. Висвітлення проблеми банкрутства підприємств України у організаційно-правових аспектах, розгляд порядку документального оформлення процесу банкрутства на всіх його стадіях.

Проблемі банкрутства присвячені наукові праці наступних вчених:  Домбровського В.С., Козлянченко О.М., Матвієць М.В., Прокоповича Н.І., Фурмана Т. Ю.,Плаксюк О.Ф. та інших науковців.

Основний матеріал. Н.В. Сабліна, В.В.Кривеженко вважають, що з економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості [6, с.7]. А.Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін визначають банкрутство як неспроможність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов’язання [9, с.145].Таким чином, вищенаведені наукові твердження поєднані розумінням правової категорії «банкрутство» як нововиявленої, деструктивної якості суб’єкта господарювання, яку визначено як неспроможність задовольнити вимоги кредиторів та задовольнити зобов’язання перед державним бюджетом.

Науковці М. М. Береста та А. П. Тимошенко, які мають більш широкий науковий погляд, визначають, що банкрутство – це визнана судом неспроможність господарюючого суб’єкта виконувати свої зобов’язання та продовжувати підприємницьку діяльність унаслідок її економічної неефективності, що є негативним наслідком кризи, призводить до порушення фінансових відносин і ставить під загрозу подальше існування підприємства [3, c.72]. Відповідне твердження найбільш ґрунтовно надає визначення правовій категорії «банкрутство», перелічуючи основоположні його ознаки.

З моменту прийняття Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в періодичних виданнях та спеціальній літературі з'явився цілий ряд робіт [10], присвячених проблемам оздоровлення, відновлення платоспроможності підприємств, заходам по виведенню їх із кризового стану[2, с.46].

Виходячи зі статистичних даних за останні роки, кількість збанкрутілих підприємств є надзвичайно високою, тому правові аспекти припинення діяльності підприємства у випадку визнання його банкрутом з позиції господарського права на даному етапі є досить актуальними. Доцільним було б з'ясувати яким чином припиняється діяльність підприємства, що визнане банкрутом. 

Справа про банкрутство починається із подання заяви про банкрутство до господарського суду[7, с.358].

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою), органи державної податкової служби, органи державної фінансової інспекції, сам боржник у письмовій формі. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні утворюють так звані збори кредиторів. Письмова заява кредитора до господарського суду і є підставою для порушення справи про банкрутство.

Після прийняття заяви проводиться попереднє засідання господарського суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховуються пояснення сторін і, в разі необхідності, призначається розпорядник майна боржника. Попереднє засідання суду провадиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Якщо суд вирішує, що всіх процедурних вимог дотримано, то він призначає судовий розгляд справи.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак господарський суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається усім учасникам, причетним до цього процесу. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру[7, с.367].

Призначені господарським судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, якій надаються широкі повноваження. До ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всіма його майновимиправами та обов'язками. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу господарську документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Оцінка ліквідаційної вартості збанкрутілого підприємства має певні особливості– це активний вид оцінки, на підставі якої приймаються відповідні управлінські рішення, здійснюються певні практичні дії; що безпосередньо впливають на інтереси третьої сторони. Для визначення ліквідаційної вартості активу використовуються дані балансу підприємства, розраховується ринкова вартість земельних ділянок, вартість інших активів. Визначення ліквідаційної вартості має відбуватись з метою реалізації активів банкрута, для розподілу виручених коштів між кредиторами.

Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок реалізації названого майна.

Усі форми продажу майна банкрута оформляються договорами купівлі- продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства- банкрута та покупцем. Кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної комісії, ліквідаційна комісія складає й подає в господарський суд ліквідаційний баланс. Результати розгляду господарським судом ліквідаційного балансу становлять кінцевий етап ліквідаційної процедури.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна і не надійшло будь-яких заперечень  суд виносить ухвалу про ліквідацію цієї юридичної особи. У разі коли господарський суд доходить висновку, що ліквідаційна комісія не виявила  або не реалізувала всіх наявних майнових активів, необхідних для повно задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нових ліквідаторів.

З метою попередження такої ситуації, доцільним є в термін дії ліквідаційної процедури складати доліквідаційний баланс, який являє собою щомісячне надання достовірної інформації про те, якими ресурсами володіє збанкрутіле підприємство і які вимоги кредитора буде задоволено, інформація дасть можливість правильно визначити об'єм продажі майна повного задоволення вимог кредитора.

Також слід відмітити, що діяльність ліквідаційних комісій, які призначаються в рамках провадження справ про банкрутство, не завжди є цілком неупередженою. Скажімо для України тривалий час характерною була ситуація, коли ліквідаційна комісія складалася з представників банків кредиторів, енергетичних компаній та податкових адміністрацій, які, природньо є найбільшими кредиторами банкрутів. Вони були абсолютно не зацікавлені„зберегти” боржника, і всі їхні зусилля спрямовувалися на продаж найліквіднішої частини майна – того, на чому базується вся діяльність підприємства.

Висновок. Отже, банкрутство являється складним процесом, яке може бути охарактеризоване з різних сторін: юридичної, управлінської, організаційної, фінансової, обліково-аналітичної та ін. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого та неефективного функціонування підприємства, яке слід розглядати не як збіг негативних обставин, а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Значимість проблеми, яка висвітлюється в даній статті не викликає сумніву, так як більша частину підприємств України потерпає від фінансових ускладнень, що призводить до їх банкрутства. Тому розробка організаційно- правових заходів ліквідації підприємства вимагає додаткових наукових досліджень у сфері господарського права.




Література:

1. Бабич Л.М. Актуальні проблеми удосконалення організаційно- методологічного механізму запобігання банкрутства / Л.М. Бабич // Актуальні проблеми економіки. – №4. – 2013. – С.71-74

2. Байрам М., Амблятифова А. Некоторые методологические аспекты составления ликвидационного баланса при банкротстве предприятия /              М. Байрам, А. Амблятифова // Економіст. – 2010. – №11. – С.46-47

3. Берест М.М. Критичний аналіз змісту економічної категорії «банкрутство» / М.М. Берест, А.П. Тимошенко // Вісник економіки транспорту і промисловості.– 2010. – №29. – С.69-72

4. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

5. Гавриш О. Ліки від банкрутства. Санація - це не боляче / О. Гавриш  // ПІК. – 2012. – №46. – С.44-45

6. Саблина Н. В. Банкротство предприятия: причины и пути преодоления / Н. В. Саблина, В. В. Кривеженко // БИЗНЕСИНФОРМ. – 2010. – №10. – С. 7-11.

7. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємства: навч. посіб. / Р.А. Слав'юк. – ЦУЛ, 2011. – 460с.

8. Проніна В. Поняття та ознаки банкрутства / В. Проніна // Вісник податкової служби України. – 2009. – №37-38 – С.24-26

9. Шеремет А. Д. Финансы предприятий / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин. – М.:ИНФРА-М, 1999. – 343 с.

10. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 14 травня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота