ВВП ЯК РІЧНИЙ ПРОДУКТ НАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВВП ЯК РІЧНИЙ ПРОДУКТ НАЦІЇ

24.06.2014 12:08

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Ільченко Вікторія Миколаївна, старший викладач, Дегтярьова Єлизавета Миколаївна, студентка, Дніпропетровська державна фінансова академія


Адам Сміт вважав, що джерело багатства не слід шукати у зовнішній торгівлі (меркантилісти) або сільськогосподарському виробництві (фізіократи). Багатство - продукт сукупної праці всіх сфер виробництва , представників різних видів праці і професій.

Отже, за концепцією класиків, істинний творець багатства - «річна  праця кожної нації » , що направляється для споживання. За сучасною термінологією , це - валовий внутрішній продукт ( ВВП). Термінологія змінилася , і в даний час під національним багатством розуміють вже не річний продукт нації , як за часів Сміта , а накопичений і синтезований працю за багато років , багатство нації як результат матеріалізованого праці кількох поколінь.

Тобто основним показником, який характеризує економічну діяльність в реальному секторі, є показник ВВП. За сучасним формулюванням  ВВП характеризує кінцевий результат функціонування і розвитку національної економіки або виробничої діяльності суб’єктів — резидентів господарювання у сфері матеріального і нематеріального виробництва і вимірюється вартістю товарів і послуг, виготовлених цими суб’єктами для кінцевого споживання. З боку вартісних критеріїв він виражає вартість кінцевого продукту (товарів і послуг), виготовлених впродовж року в країні з використанням національних та інтернаціональних факторів виробництва (в останньому випадку це можуть бути іноземні прямі інвестиції, оскільки інвестиції відносять до одного із факторів виробництва)[1].

ВВП України є досить нестабільним і це можна прослідкувати за нижченаведеними даними.




Таблиця 1        Валовий внутрішній продукт (ВВП) України, 1990-2013 рр.




Проаналізуємо стан ВВП з 1990 – 2013 р.р.

1996-1997 р. – це роки, коли вдалося уповільнити  падіння вітчизняної економіки і отримати у наступному – 1997 році – суттєве покращення ситуації, що підтверджується першими в історії незалежної України темпами зростання ВВП на рівні 111,1 %. 

Починаючи з 2001 року відбувається позитивний  зріст ВВП аж до 2009 року, що демонструє налагодження економічний зв’язків, визначення пріоритетів та стабілізацію в економіці самої країни. Але 2009 рік визначається стрімким спадом ВВП, що пояснюється світовою економічною кризою. В цьому році показник (порівнюючи з 2008 р.)  впав на 77  млрд. дол., а  темп росту зменшився майже вдвічі.  

П’ять років знадобилось Україні, щоб відновити свої позиції , які були  ще до світової економічної кризи. Адже показник ВВП лише в 2013 році зрівнявся з показником 2008 року,  а скільки ще потрібно часу для  відновлення темпу росту, який, нажаль, спадає, - невідомо. Тобто, можна сказати, що  початковий потенціал зростання економіки, на сьогодні, вичерпує себе. 

Проводячи аналіз темпів зростання  ВВП, що наведені у таблиці 1, можна помітити певну циклічність, яка спостерігається протягом наведених років. Стрімке зростання обсягу ВВП протягом першого та другого років певною мірою змінюється досить меншими темпами зростання в наступному третьому році. Дана ситуація свідчить про циклічність динаміки зростання обсягів ВВП в Україні за останні 13 років.

Так  проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні узагальнення та висновки щодо збільшення показників обсягу зростання валового внутрішнього продукту.  Досить значні темпи збільшення реального ВВП, що спостерігалися на початку 2001-2005 років залишились у минулому. Статистичні показники останніх років вказують на значне уповільнення росту валового внутрішнього продукту вітчизняної економіки. Основними причинами даного явища є збільшення цін на енергоносії, погіршення кон’юнктури на міжнародних ринках, популістські дії ряду урядів, відсутність кардинального реформування економічних відносин в нашій державі.

В даному аспекті важливим стимулом для зростання валового внутрішнього продукту в нашій державі повинна стати структурна перебудова. Реалізація основних її цілей повинна бути здійснена по наступним напрямкам:

- формування продуманої та зваженої макроекономічної політики, яка повинна забезпечити сприятливі умови для підвищення темпів зростання ВВП як основного показника та ефективного його використання в таких сферах, як кінцеве споживання, інвестиції та зовнішня торгівля.

- формування галузевої структури виробництва ВВП, наближеної до структури розвинених країн. Це потребує високих темпів розвитку сфери послуг;

- досягнення ефективнішого використання ВВП за рахунок збільшення частки споживання населенням матеріальних благ і послуг, нарощування експортного потенціалу та формування позитивного сальдо торгового балансу[2].

Зараз в нашій країні піднімається питання про фінансову та уповноважену децентралізацію, що , на нашу думку, може вплинути  на валовий внутрішній продукт, бо при правильній й справді керуючій владі та при  залученікошт можна буде сфокусуватися саме на розвитку валового  внутрішнього продукту регіонів.  

Розглянемо саме Дніпропетровську область її ВРП і частку в ВВП України.

Господарство Дніпропетровської області має індустріально - аграрну структуру. Частка сільського господарства у ВВП області складає 8 %. 

За результатами  щорічного «Звіту про конкурентоспроможність регіонів України 2012» Дніпропетровська обл. посіла 3 місце, що на 1 позицію гірше ніж поза торік . Дніпропетровська область зайняла 2‑е місце серед 27 регіонів України за загальною чисельністю населення (7,3%) та 3‑є місце за внеском до валового внутрішнього продукту країни (10,6%). Валовий регіональний продукт області складає 36 218 грн. на особу, або 145,4% від середнього показника по Україні[3].

Серед визначеної групи регіонів сусідів, та регіонів, що належать до одного типу регіонів, Дніпропетровська область є лідером серед українських регіонів за показником ВРП на душу населення, проте поступається Кемеровській області Російської Федерації та Сілезькому воєводству Республіки Польщі[4].

У Дніпропетровській обл. просліджується нормальна тенденція субсидій і тенденцій порівняно з віддачею регіону. Наприклад, частка Донецької області у ВВП України в 2010 році становила 12 % , а загальна сума отриманих цим регіоном субсидій та трансфертів - 21 %. У 2011 році показник зріс до 27% від загальнодержавної суми. Луганська область при частці в 4 % ВВП України отримала 8 % (2010 р.) І 11 % ( 2011 р.).

У Дніпропетровській області ситуація протилежна: при частці регіону в загальнодержавному ВВП в 11 % область отримала тільки 2 % зазначених субсидій та трансфертів в 2010 році і 3,8 % - в 2011 році. Такі ж диспропорції існують у більшості областей України , крім Києва . Частка Києва у ВВП - 18 %,  а частка витрат - 16 % і 18,3 % в 2010 і 2011 роках відповідно.56 % субсидій поглинули Київ , Донецька і Луганська області . Загальна сума їх дорівнює 31,2 млрд. гривень. 

За «Звітом конкурентоспроможності регіонів України 2013»  показники Дніпропетровської області суттєво погіршились і із третього місця область потрапила на 5, пропускаючи вперед місто Київ, Харківську область, Одеську, Донецьку[5].

Сформулюємо приклади майбутнього розвитку  ВРП  Дніпропетровської  обл.

При нинішній ситуації на протязі перших 30 років моделювання відбувається зростання ВРП, проте через 30 років у зв’язку з тим, що невідновлювані ресурси починають закінчуватись добувна промисловість поступово починає скорочувати обсяги виробництва поряд з тим починається зменшення виробництва і переробної промисловості, що призводить до колапсу у наступні роки .

Застосування стратегії 1 дозволяє досягти невеликого збільшення виробництва валового регіонального продукту, проте потім даний ріст промисловості нівелюється погіршенням екологічного стану області через те, що з’являється людей більше ніж дозволяє несуча спроможність регіону. 

 

 Рисунок 1  Стратегії розвитку ВРП Дніпропетровської обл.




Стратегія 2 є більш вдалою для покращення ситуації у регіоні. Виділення значних сум коштів на освіту та інновації  дозволяє досягти більш ефективного використання невідновних ресурсів, або знайти їх заміни. Тому, практично на проміжку моделювання спостерігається сталий розвиток економічної складової регіону. Інновації не дуже суттєво впливають на народженість або смертність, а сталість розвитку економіки не забезпечує великої кількості імігрантів, тому населення регіону продовжує зменшуватись.

Для вирішення цієї проблеми застосовуємо стратегію 3. Виділення додаткових коштів на медицину, незважаючи на сповільнення розвитку економіки на початку проміжку моделювання зменшує рівень смертності та підвищує кількість осіб, що вижили при народженні, що дозволяє сповільнити рівень спадання кількості населення і привести до сталості демографічної складової.

На відміну від двох попередніх стратегій, остання стратегія (4) є абсолютно неефективною. Виділення усіх ресурсів задля отримання інвестицій на розвиток промислових підприємств та виділення усіх вільних коштів бюджету на дану задачу, нехтуючи потребами інших галузей призводить до дивовижного зростання валового регіонального продукту на протязі перших десяти років, проте потім на відновлення екологічного стану регіону, виснаженого нераціональним використанням ресурсів, потрібні десятки років. І лише на завершенні моделювання з’являється невелика надія на вихід економіки регіону із кризи.

Отже, зараз економіка України перебуває у летаргічному сні і в найближчі роки треба  надати їй прискорення, перебудувати деструктуровану країну – експортера металу та інших сировинних продуктів при темпах зростання на рівні 2–3% неможливо. Необхідно забезпечити зростання економіки на 6–8% на рік . Але й такі показники протягом найближчих років не забезпечать соціально-економічні умови життя громадян України на рівні стандартів, наприклад США, та не дозволять державі увійти в 20-ку провідних країн світу, наприклад за показником ВВП на душу населення. Тобто Україна має знайти особливий шлях стрімкого економічного розвитку в умовах глобалізації. Тому, на нашу думку, збільшення ВВП України треба починати  з вирішення проблем внутрішнього та міжрегіонального характеру, бо для кожної області можна знайти свою стратегію розвитку, яка б дала  поштовх для розвитку всієї країни або треба ввести в дію таку економічну систему, яка б повернула  і розвинула той потенціал зростання економіки, який був у нас раніше




Література:

1. Є.В. Алімпієв  Розрахунок ВВП та моделювання фінансово-монетарної трансмісії [Електронний ресурс] /Алімпієв Є.В.//Ефективна економіка: електронне наукове фахове видання.-2013.-№7.-Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2160

2. В.Г. Алмосов  Аналіз динаміки ВВП України [Електронний ресурс] /Алмосов В.Г., Коваль В.Д.//Наукова конференція.-Режим доступу:http://int-konf.org/konf112013/575-almosova-v-g-koval-v-d-analz-dinamki-vvp-ukrayini.html

3. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України 2012/- 2012-С.113-115

4. Комплексна  стратегія розвитку Дніпропетровської області [Електронний ресурс].-С.8.-Режим доступу:http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmode=envelope&url=http%3A%2F%2Fprofapk.dp.ua%2Fdocs%2F2011.05.31.pdf&lr=141&tld=ua&lang=uk&text=комплексна%20стратегія%20розвитку%20дніпропетровської%20області&l10n=uk&mime=pdf&sign=f83e49af8e99ef8556c6b50416c22156&keyno=0

5. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України 2013 [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://www.feg.org.ua/news/foundation_news/prezentaciya_shestogo_izdaniya_otcheta_o_konkurentosposobnosti_regionov_ukrainy_2013.html



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота