ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

01.10.2014 13:38

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Баранова Анастасія Сергіївна, аспірантка Київського національного торговельно-економічного університету, головний спеціаліст управління бухгалтерського обліку та звітності Міністерства освіти і науки України


Забезпечення системи вищої освіти передбачає цілий комплекс заходів та інструментів стимулюючого характеру і водночас включати економічний механізм більш досконалого управління галуззю. 

Виходячи з практичного досвіду функціонування ВНЗ, витрати поділяються на постійні (умовно постійні), тобто такі, що не зростають зі збільшенням чисельності студентів, та змінні – такі, що зростають зі збільшенням чисельності студентів. До умовно постійних витрат відносяться, як зазначено в Законі України  “Про вищу освіту”, необхідність установлення нормативів фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення вищих навчальних закладів – штатна чисельність співробітників, співвідношення кількості студентів і викладачів, навчальне навантаження викладачів, розміри земельних ділянок, фінансування наукових досліджень, утримання навчальних аудиторій і лабораторій, бібліотек та фондів наукової і навчальної літератури, фінансування капітального будівництва, ремонту та утримання будівель і спортивно - оздоровчих споруд, придбання технічних засобів навчання, диференційованих залежно від статусу, рівня акредитації, типу вищого навчального закладу,  напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців [1]. 

До змінних витрат відносяться: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, виплати по тимчасовій непрацездатності, придбання бланків дипломів,  підручників тощо.  Водночас, ринкові відносини, на які переходить економіка освіти України,  вимагають розглядати діяльність вищих закладів освіти як виробників і продавців відповідних освітніх послуг. Загальну сукупність фінансових потоків,  які забезпечують діяльність ВНЗ, можна розділити на кілька складових: держбюджетне фінансування, позабюджетні кошти за надання платних освітніх послуг громадянам України, валютні кошти, які ВНЗ отримують за контрактну підготовку іноземних громадян, госпрозрахункові кошти від виконання договірних робіт для підприємств і організацій, позабюджетні кошти за надання ресурсів (землі, обладнання, приміщень) юридичним особам. Фінансування освіти державою в Україні здійснюється на трьох рівнях: з Державного бюджету, обласних і місцевих бюджетів. Видатки державного бюджету в першу чергу направляються у сфери загальної середньої, вищої та професійно-технічної освіти. Основним джерелом фінансування освіти завжди був Державний бюджет[2]. Соціально-економічні зміни, які відбулися останнім часом в Україні, зробили неможливим використання в господарській практиці тих прийомів і методів, які визначали і регулювали економічні відносини в освіті протягом багатьох років. 

З моменту прийняття Закону України “Про вищу освіту” все ще недостатньо опрацьованими залишаються питання господарської самостійності вищих навчальних закладів, а головне – відсутні реальні механізми забезпечення пріоритетного фінансування вищої освіти з бюджетних фондів і захисту прав навчальних закладів у процесі їх взаємодії із органами державного управління. Прогнозуючи новий варіант надання ВНЗ коштів із Державного бюджету, нагадаємо, що головною його перевагою має стати диференційований підхід до потреб кожного вищого закладу освіти. Запропонований спосіб фінансування може здійснюватися відповідно до категорій, присвоєних вищим освітнім закладам за результатами атестації. Вихідними даними для атестації повинні бути моніторинг і оцінка рівня теоретичної і практичної підготовки випускників, професорсько-викладацького складу і наукових співробітників, стану матеріально-технічної бази закладу та інших факторів. Реєстр державних і недержавних вищих закладів освіти, який відображає категорію кожного з них, стане інформаційною базою не лише для державних служб, а  для приватних користувачів освітянських і науково-дослідних послуг. Іншим важливим кроком у зміні механізму державного фінансування вищої державної освіти має стати перехід від централізованої структури розподілу бюджетних коштів до децентралізованої. 

Одним із суттєвих факторів благополучного стану справ у ВНЗ у сучасних умовах є активний пошук недержавних джерел фінансових і матеріальних ресурсів. На стадії широкомасштабного здійснення в нашій країні ринкових перетворень у галузі вищої освіти основними завданнями фінансового менеджменту освіти є підвищення ефективності впливу фінансової системи на розвиток вищої освіти, пошук економічної рівноваги між необхідними видатками і можливими надходженнями коштів на рівні держави та окремого навчального закладу, своєчасна адаптація вищих навчальних закладів до зміни умов діяльності і стимулювання рушійних сил їх розвитку та інвестиційної активності. 

Економіку вищої освіти треба розглядати у двох аспектах: по-перше, як ВНЗ витрачати кошти, яких не вистачає; по-друге, як зробити, щоб цих коштів стало більше. Загальний аналіз теперішнього фінансового стану вітчизняної вищої школи дає змогу зробити висновок про необхідність розробки економічного механізму прогнозування і планування у сфері фінансового забезпечення розвитку вищої освіти України. Головним джерелом фінансування вищих освітніх закладів повинен залишатися бюджет. Тим більше, що без цього джерела в перехідний період державні ВНЗ просто не зможуть нормально працювати. Огляд і узагальнення праць багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного прогнозування дають змогу констатувати, що на сьогодні розглядаються лише окремі методи бюджетного прогнозування, при цьому немає їхньої класифікації, що не дає можливості комплексно розглянути їх широкий спектр, сфери застосування та критерії вибору[3]. 

Оскільки вищі навчальні заклади є відкритими системами зі змінним внутрішнім середовищем, то під час розроблення прогнозних бюджетів доцільно враховувати характеристики, динаміку і особливості середовища функціонування. В умовах ринкових перетворень більш ефективним може бути не метод стабільного (фіксованого) бюджетного прогнозування, а метод гнучкого прогнозування, який дозволяє вибрати більш ефективний варіант, виходячи з песимістичних і оптимістичних даних. 

Новації моделі фінансування вищої школи в першу чергу повинні передбачати: заміну попереднього витратного механізму виділення коштів з Державного бюджету на цільовий; надання вузам коштів з державного бюджету на основі диференційованого підходу до потреб кожного вищого навчального закладу; перехід від централізованої структури розподілу бюджетних коштів до децентралізованої. 




Література:

1. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта. – 2002. – С. 10. – 20 – 27 лютого. 

2. Польшаков В.І., Дмитрусенко О.І. Модель управління вищим навчальним закладом // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 418. 

3. Партин Г.О. Бюджетування у системі управління витратами підприємства // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 50 – 53. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота