ВИЗНАННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВИЗНАННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ

02.03.2015 21:33

[Секція 7. Податкова система. Бюджетна система]

Автор: Гувернат Анастасія Василівна, студентка Київського фінансово-економічного коледжу Національно університету ДПС України


Витрати на соціальний захист працівників є необхідним елементом витрат суб’єктів господарювання, які працюють в ринкових умовах.

Збільшення витрат на соціальний захист позитивно впливає на соціальну атмосферу в колективі та виступає мотивацією працівників для покращення результативності діяльності. Однак, надмірне збільшення будь-яких витрат, в тому числі і соціальних або здійснення необґрунтованих витрат може поставити під загрозу економічну безпеку суб’єктів господарювання та можливість подальшої економічної діяльності. Соціальна діяльність, при всій своїй значимості, займає другорядну роль, адже метою створення кожного комерційного підприємства є отримання прибутку. 

Витрати на соціальний захист працівників займають центральну позицію в витратах на персонал, адже призначенням цієї категорії витрат є мотивування працівників до більш продуктивної діяльності та розширене відновлення фізичних та розумових сил. 

 Витрати на соціальний захист працівників відносяться до операційних витрат підприємства. Вони представлені в категорії «витрати на соціальні заходи» та «витрати на оплату праці». Списання витрат на фонд оплати праці регулюється законодавством, а саме Податковим кодексом України [1], Інструкцією зі статистики заробітної плати [2],  Постановою «Про затвердження переліку видів витрат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [3]. 

Відповідно до представлених нормативно-правових актів підприємства можуть відносити до фонду оплати праці певні види соціальних витрат, тим самим зменшуючи оподатковуваний прибуток, однак такі витрати збільшують собівартість реалізованої продукції, що суперечить інтересам підприємців, адже в ринкових умовах неможливо досягти успіху з високою собівартістю. Крім того, на витрати, які відносяться до фонду оплати праці, нараховується єдиний соціальний внесок, ставка якого складає в середньому близько 40%. Таким чином, збільшуючи витрати на одну умовну одиницю, необхідно сплатити 1,4 одиниці. Надмірне збільшення витрат скорочує оподатковуваний прибуток, що негативно впливає на інтереси держави та чистий прибуток, зниження якого негативно позначається на діяльності підприємства. Тому і суб’єкти господарювання, і держава зацікавлені в оптимальному розподілі соціальних 

витрат.Особливістю соціальних витрат є двозначність можливості віднесення їх до фонду оплати праці. У табл. 1 наведено деякі види витрат, які можуть бути віднесені і до фонду оплати праці, відповідно до законодавства, а можуть бути сплачені з інших джерел.




Економічні проблеми, які виникли за останні роки, значно похитнули діяльність більшості виробничих підприємств України. Особливо політична та економічна криза відбилася на металургійній галузі країни. Підприємства металургії є матеріаломісткими та залежать від вартості сировини, яка імпортується з інших країн. В структурі операційних витрат питома вага матеріальних витрат складає від 60 до 90% усіх витрат. Надмірна матеріальна залежність не дає можливості роботодавцям збільшувати витрати на соціальні заходи, питома вага яких складає не більше 5%. Низький рівень соціального захисту провокую соціальну незадоволеність трудящих і проявляється у вигляді простоїв з провини працівників, страйків та втратою робочого часу. Іншою стороною недостатніх витрат на соціальний захист є рівень травматизму та профзахворювань на виробництві. Нехтування витратами на охорону праці призводить до формування іншої категорії витрат соціального характеру, а саме компенсаційних витрат. Нераціональне використання трудових ресурсів та необґрунтованість витрат соціального характеру є однією з головних проблем роботодавців. Відсутність відповідних досліджень не дає можливості оцінити доцільність конкретних видів витрат та провести паралель між видами витрат та їх результативністю. Першочерговим завданням для суб’єктів господарювання є розробка механізму управління витратами на соціальний захист працівників, метою якого є задоволення потреби працівників в соціальному захисті та одночасно контролю за формуванням, бухгалтерським та податковим обліком витрат та визначенням оптимальної їх структури з урахуванням фінансових можливостей роботодавців. Створення та апробація такого механізму є перспективою подальших наукових досліджень.




Література:

1. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 13-14. –  С. 112.

2. Інструкція зі статистики заробітної плати. – 2004. - №114/87132.. – Режим доступу: http: www. rada.gov.ua. 

3. Постанова «Про затвердження переліку видів витрат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». – 2010. – №1172. – Режим доступу: http: www. rada.gov.ua. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота