ПОВІДОМЛЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОВІДОМЛЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

09.03.2015 14:45

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Карпов Никифор Семенович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ; Дьомін Юрій Михайлович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, державний радник юстиції 2 класу


13 квітня 2012 року Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який набрав чинності з 19 листопада 2012 року. У цьому Кодексі передбачено декілька глав, які відсутні у КПК України 1960 року. Розглянемо зміст однієї з таких глав, а саме глави 6 чинного КПК України, яка має назву «Повідомлення» та включає в себе ст. 111 «Поняття повідомлення у кримінальному провадженні» та ст. 112 «Зміст повідомлення».

Згідно з ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.

У ч. 3 ст. 111 КПК України зазначено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Потрібно акцентувати увагу на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Разом з тим не тільки КПК України, але і інші закони, які є джерелом кримінально-процесуального права, передбачають направлення відповідних повідомлень зацікавленим особам.

Як приклад, наведемо Закон від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», до якого 13 квітня 2012 року внесені зміни у зв’язку з прийняттям нового КПК України. У ч. 2 ст. 11 цього Закону зазначено, що у разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, слідчий, прокурор або суд зобов’язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Враховуючи те, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється не лише у випадках, передбачених цим Кодексом, пропонуємо змінити редакцію ч. 3 ст. 111 КПК України. Згідно з ч. 2 ст. 1 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України складається не тільки з цього Кодексу, а і з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших законів України. Тому у ч. 3 ст. 111 КПК України слід вказати, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

У ч. 3 ст. 111 КПК України зазначено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Таким чином, для того, щоб з’ясувати, у чому полягає цей порядок, потрібно розглянути зміст статей глави 11 КПК України, які його встановлюють, за виключенням вказаних положень.

У ст. 133, 134 КПК України йдеться про здійснення : 1) виклику слідчим, прокурором під час досудового розслідування підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження для допиту чи участі в іншій процесуальній дії; 2) виклику слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.

У ч. 1-8 ст. 135 КПК України визначений порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами кримінального провадження. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

У ч. 1-2 ст. 136 КПК України йдеться про підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

Стаття 138 КПК України передбачає поважні причини неприбуття особи на виклик. Такими причинами є : 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

Ознайомлення зі змістом наведених статей дозволяє зробити висновок, що порядок, передбачений главою 11 КПК України, можна застосовувати лише для виклику слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом учасників процесу. На наш погляд, у главі 6 КПК України необхідно визначити порядок повідомлення певного учасника кримінального провадження про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Зміст повідомлення встановлений ст. 112 КПК України. У повідомленні повинно бути зазначено : 1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення; 2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв’язку; 3) ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення; 5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; 6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; 7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; 8) вказівка щодо необов’язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття; 9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Отже, у ст. 112 КПК України визначені лише загальні вимоги до будь-якого повідомлення у кримінальному провадженні. Вважаємо, що у главі 6 КПК України необхідно встановити вимоги до повідомлень про прийняті слідчим, прокурором процесуальні рішення.

Такі повідомленні слід направляти учасникам кримінального провадження у тих випадках, коли КПК України передбачено направлення їм копії постанови слідчого, прокурора. Наприклад, ч. 5 ст. 284 КПК України передбачено, що копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному. На наш погляд, разом з такої копією цим учасникам кримінального провадження потрібно направити і письмове повідомлення, у якому повинно бути роз’яснено : – підстави закриття кримінального провадження; – право на оскарження прийнятого рішення до слідчого судді; – порядок виконання постанови.

Необхідно зазначити, що вимоги до деяких із повідомлень про прийняті процесуальні рішення встановлені не законом, а підзаконними нормативними актами. У якості прикладу можна навести Положення про застосування вищевказаного Закону від 1 грудня 1994 року, яке затверджене спільним наказом Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Міністра фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 4. У п. 6 цього Положення вказано, що реабілітованій особі направляється повідомлення, в якому роз’яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням незаконно заподіяної шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. Вважаємо, що вимоги до такого повідомлення необхідно визначити у главі 6 КПК України.

Слід звернути увагу на те, що крім глави 6 КПК України про направлення тих чи інших повідомлень певним учасникам кримінального провадження йдеться і у інших главах КПК України. Так, наприклад, статті 276-279 глави 22 КПК України визначають : – випадки повідомлення про підозру; – зміст письмового повідомлення про підозру; – вручення письмового повідомлення про підозру; – зміну повідомлення про підозру. Стаття 213 КПК України встановлює обов’язок уповноваженої службової особи повідомити зацікавлених осіб про затримання особи. У ст. 253 КПК України передбачено, що особи, конституційні права яких було тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

На наш погляд, наявність у КПК України окремої глави 6 «Повідомлення» обумовлює необхідність врегулювання у ній змісту кожного повідомлення, направлення якого певному учаснику кримінального провадження передбачено іншими главами цього Кодексу.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота