ВЧЕННЯ ЄВГЕНА ХРАПЛИВОГО НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНО-ОСВІТНЯ СПАДЩИНА У ВАЖЛИВОСТІ ДЛЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ТА КООПЕРАТИВНОЇ ОСВІТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВЧЕННЯ ЄВГЕНА ХРАПЛИВОГО НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНО-ОСВІТНЯ СПАДЩИНА У ВАЖЛИВОСТІ ДЛЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ТА КООПЕРАТИВНОЇ ОСВІТИ

19.05.2016 09:14

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Голубка Михайло Михайлович, викладач вищої категорії Львівського кооперативного коледжу економіки і права Україна, м.Львів


УДК 37 : 33 : 93/94

Одним з організаторів руху в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття був Євген Храпливий (1898-1949 рр.), який наголошував у своїх працях потребу самоосвіти для цивілізованого відновлення українського народу. Постать Євгена Храпливого є непересічною в історико-економічному контексті, оскільки саме завдяки його роботі позашкільна освіта на селі мала розвиток та право на існування. Прогресуючі ідеї Євгена Храпливого дозволили йому першим укласти підручники та порадники для сільської молоді, почати розвивати українське шкільництво в умовах утисків та заборон, а також популяризувати питання самовдосконалення та самоосвіти. У своїх працях Євген Храпливий доводив необхідність навчання протягом усього життя, аналізував досвід європейських країн у даній галузі, наводив низку порад щодо використання різних організаційних форм. Загалом, у сучасній літературі майже немає досліджень, які б повністю висвітили наукову та громадську діяльність Євгена Храпливого, проте його значення та місце у науці є вагомим.

Відзначимо, що Євген Храпливий (упродовж 1930–1939 рр.) успішно реалізував свої плани щодо розбудови сільського господарства, а також професійної економічної освіти у Західному регіоні України; у співпраці з вітчизняною кооперацією Євген Храпливий (зокрема базуючись на зарубіжному досвіді Данії та Німеччини) успішно організував нову систему громадської агрономії в українських селах [2, с. 210].

Особистість науковця формувалась під впливом його виховання в Україні та навчання за кордоном, а також за рахунок спілкування з оточуючим середовищем. Досить вагому роль у становленні Євгена Храпливого, як науковця та дослідника мав його дідусь, який був активним громадським діячем, що узяв на себе відповідальність за відродження свідомості українців на Галичині. 

На Галичину Євген Храпливий повернувся у 1925 р., там почав брати активну участь у написанні посібників для кооперативних молочарень. Вперше, на Західній Україні ініціював фаховий молочарський журнал «Українське молочарство» та видав посібник «Молочарське книговодство». Метою даних видань було ознайомлення читачів зі створенням кооперативного молочарства, можливі шляхи його покращання та популяризації серед сільського населення. Разом з селянами реалізовував план удосконалення сільського господарства та економічної освіти на краях Галичини, організовував сучасну та непоширену систему агрономії.  Євген Храпливий прагнув перебудувати західноукраїнське село за прикладом сіл Європи, де теоретик побував емігруючи.

Досить вагомим був вклад Євгена Храпливого у розробку та модернізацію спеціальної української освіти та хліборобства. Під час організації професійної та хліборобської освіти він звернувся з вимогою до польського керівництва щодо заснування школи агрономіки у Львові, а ще проконсультував з приводу бюджету до названого проекту.

Саме тоді по всій Україні широкої популярності набували різноманітні товариства та таємні організації. Досить відомим таким товариством був «Сільський господар», який у січні 1928 року очолив Євген Храпливий. Завдяки його умілому керівництву, важкій праці та прагненню до досконалості дана організація набувала широкого поширення на селі [5, с. 21]. Основним завдання товариства була боротьба за шкільництво та розвиток сільського господарства. Євген Храпливий чимало уваги приділив хліборобському шкільництву. У той час хліборобське шкільництво лише зароджувалось, тоді як за кордоном уже декілька років розвивалося. У деяких закордонних закладах для отримання диплому агронома, потрібно було лише закінчити школу та пройти навчання у так званій «агрономічній школі» [6, c. 25-26].

Саме при таких умовах розвивалась самоосвіта господарів на селі, створювався новий вид селянина, який був не лише зразковим хліборобом, але й освіченим громадянином.

Отже, дане товариство здійснило величезну працю для освічення селян, що посприяло розвитку української кооперації [4, c. 21]. Навіть здійснюючи практичну педагогічну роботу, вчений постійно шукав шляхи поглиблення своїх знань та займався написанням докторської дисертації на тему: «Погляд на плекання рогатої худоби в Східній Галичині в рр. 1880-1930» [3, c. 22].     Є. Храпливий завжди переконував у важливості освіти та розвитку умінь та навичок для створення справжньої особистості та громадянина.

Не можливо не згадати той факт, що Євген Храпливий належав до однієї з найбільших українських політичних партій на Галичині («Українське національно-демократичне об’єднання»), яка намагалася досягти компромісу між українською й польською владою. Він не залишався осторонь партії, постійно приймав участь у політичній та колективній діяльності. Євген Храпливий був впевнений, що без постійної роботи кооперація не може повністю функціонувати. Значну увагу діяч приділяв новим законам та проектам польського керівництва так званим, хліборобським самоврядуванням. Відповідно до цього у періодичних виданнях почали друкуватися його статті, які присвячені хліборобському самоврядуванню. 

У 1934-1939 рр. Євген Храпливий почав готувати до друку «Українську сільськогосподарську енциклопедію». В ній, діяч відобразив і практику закордонних країн в організації та існуванні хліборобського шкільництва. Науковець належав до категорії вчених з різностороннім зацікавленням, вигадливістю та величезним досвідом у дослідженнях. Витанович І. у своїй праці пише, цитуємо: «Євген Храпливий належав до нечисленних у Західній Україні вчених-економістів з широким різнобічним зацікавленням, відзначався жвавою винахідливістю проблематики й солідним досвідом у науці та у своєму покликанні організатора громадської агрономії» [1, с. 428; 2, с. 213]. Так, у 1935 року був іменований дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, брав активну участь в організації і розвиткові його Комісії економіки, соціології, статистики. На кількох сесіях Комісії НТШ Є. Храпливий читав свою працю «Сільське господарство Галицько-Волинських Земель» У 1935 р. був обраний членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка та працював над удосконаленням різноманітних сфер Комісії з економіки та статистики. Належав до співавторів «Енциклопедії Українознавства», а також був учасником Комітету Допомоги Українському Студентству [1, c. 428]. Саме завдяки педагогічно-виховній праці діяча пройшли навчання та здобули освіту чимало молодих агрономів. Навіть у еміграції, науковець продовжував допомагати молоді шляхом участі у студентській організації «Пласт». 

Розуміючи важливість освіти загалом, та фінансово-економічної та кооперативної освіти зокрема на сторінках своєї праці Є. Храпливий зазначив: «на молодь мусимо звернути увагу, якщо хочемо мати з неї добрих громадян і розумних господарів, виховати молодь, защепити їй усі добрі прикмети, загартувати її волю, сталити її характер, плекати її душу... Молодь мусить зрозуміти, що у наших умовах вона сама повинна взятися за роботу над собою і своїми власними зусиллями мусить добувати те знання і ту освіту, яку повинна дати їй загальноосвітня та хліборобська школа» [7, с. 43]. Поміж інших економічних здобутків варто вважати також: поширення економічних знань серед сільського жіноцтва в секціях господинь при гуртках товариства «Сільського господаря»; перебуваючи у середовищі української (з 1939 р.) займався викладацькою діяльністю, будучи професором сільськогосподарської економіки в Українському Вільному Університеті (м. Мюнхен);видав економічний нарис «Карпатська Україна в числах», був співредактором п’ятого тому «Студій з поля суспільних наук і статистики»; написав працю «Сорок літ праці краєвого господарського товариства «Сільський Господар» [2, с. 213-214], тощо.

Діяльність Євгена Храпливого стала вагомим етапом в історії розвитку української економічної думки, наслідком піднесення фінансово-економічної та кооперативної освіти, науки, культури, а також відродження та побудови національного суспільства.




Література:

1) Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. – Нью-Йорк, 1964. – 624 с.

2) Гіптерс З. Проблеми економічної освіти та хліборобського шкільництва на західноукраїнських землях у педагогічній спадщині Євгена Храпливого / З. Гіптерс // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2012. – № 43(2). – С. 208–215

3) Качор А. Євген Храпливий / А. Качор. – Львів: РВО «Основа», 1997. – С. 15–40.

4) Качор А. Роль духовенства і церкви в економічному відродженні Західної України / А. Качор. – Вінніпеґ, Накладом Української Вільної Академії Наук, 1992. – Ч.30. – 31с.

5) Павликовський Ю. Становище та завдання інструкторів / Ю. Павликовський // Кооперативна Республіка. – 1937. – Ч.5. – С.308.

6) Храпливий Є. За наше хліборобське шкільництво / Є. Храпливий. – Львів: Накладом кураєвого господарського товариства «Сільський Господар» у Львові, 1933. – 50 с.

7) Храпливий Є. Про хліборобський вишкіл сільської молоді / Є. Храпливий. – Львів: Сільський Господар, 1932. – 72 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота