ВІДМЕЖУВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОСТУПКІВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ВІД ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВІДМЕЖУВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОСТУПКІВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ВІД ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ

20.04.2017 14:12

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Фомінова Андріана Олександрівна, провідний спеціаліст департаменту економічної політики Львівської обласної державної адміністрації, докторант спільної заочної докторантури МАУП/МКА


Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. [1] містить законодавчу дефініцію дисциплінарного проступку державного службовця, під яким розуміється протиправна винна дія або бездіяльність чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65).

У правовій доктрині розуміння дисциплінарного проступку не характеризується уста¬леністю поглядів науковців. Так, Р. Миронюк визначає дисциплінарний проступок - як протиправну, винну, шкідливу дію чи бездіяльність, що посягає на встановлений порядок проходження публічної служби, а також службову дисципліну, за які до державного службовця застосовується дисциплінарна відповідальність [9, с. 205]. О. Новак - як суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що полягає у невиконанні або у неналежному виконанні державним службовцем своїх службових обов’язків, порушенні морально-етичних правил, а також інших порушеннях службової дисципліни, за які в законодавстві передбачено дисциплінарну відповідальність [10, с. 130] На думку М. Іншина, дисциплінарний проступок - це правопорушення, що виявляється у невиконанні або неналежному виконанні з вини працівника покладених на нього обов’язків [15, с. 402]. Л. Сироватська акцентує на тому, що про дисциплінарний проступок можна говорити лише в тому разі, коли правопорушення пов’язане з порушенням трудових обов’язків, але за характером не становить суспільної небезпеки [13, с. 43]. Л. Прогонюк,  навпаки, зазначає, що закон не вимагає, щоб порушення трудової дисципліни обов’язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків, а для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований факт порушення. Водночас наслідки порушення враховуються під час визначення тяжкості дисци¬плінарного проступку та вибору дисциплінарного стягнення, але це питання покладається суто на розсуд власника [11, с. 61]. Схожої позиції дотримується А. Андрушко, який зазначає, що однією з особливостей дисциплінарної відповідальності є те, що завдання внаслі¬док вчинення дисциплінарного проступку матеріальної чи іншої шкоди не є обов’язковим, а суспільно шкідливим є вже факт вчинення дисциплінарного проступку [2, с. 374].

Отже, основними ознаками дисциплінарного проступку є: 1) протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; 2) винність особи, яка є суб’єктом трудових відносин; 3) наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних тощо) для підприємства, колективу, установи, суспільства; 4) причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; 5) дисциплінарна відповідальність у вигляді застосування дисциплінарних санкцій [12, с. 127]. У науковій літературі триває дискусія стосовно питання, чи є дисциплінарний проступок суспільно небезпечним, чи все ж суспільно шкідливим явищем. Одним із перших на категорію «суспільна небезпека» звернув увагу М. Шаргородський, який визначав її як дії, що вчиняються в конкретних умовах, і небезпеку осіб, які їх учинили [6, с.7]. Ступінь суспільної небезпечності діяння визначаєься не правозастосовником, а законодавцем, коли він те чи інше діяння відносить до кримінального, адміністративного чи дисциплінарного правопорушення. На думку Н. Вапнярчук, ознака суспільної небезпеки (шкідливості) дисциплінарного проступку не є вирішальною для встановлення факту наявності невиконання чи неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов’язків, тому й не може служити його обов’язковою ознакою [3, с.95]. Розглядаючи таку ознаку як суспільна небезпечність, варто звернути увагу на відмежування дисциплінарних проступків державних службовців від посадових злочинів. Існує декілька моделей відмежування посадових злочинів від дисциплінарних проступків державних службовців. Так, автори першої (В. Владимиров, В. Кириченко [4], М. Таганцев [14] та ін.) - не бачали якісної різниці між ними. Основою розмежування вказаних порушень вони вважали такий критерій як ступінь суспільної небезпечності вчиненого. Оцінка ступеня суспільної небезпечності порушення службових обов’язків визначається глибиною та інтенсивністю низки об’єктивних та суб’єктивних обставин, що характеризують вчинене. В. Владимиров та В. Кириченко виокремлюють ознаки, що здатні впливати на кваліфікацію діяння, зокрема: ступінь тяжкості наслідків вчиненого; характер завданої шкоди; характер дії (бездіяльності); повторюваність вчинених деліктів; обстановка, час і місце порушення; форма, ступінь вини; мотив, ціль і особа правопорушника [4, с.9]. З нашої точки зору, ступінь суспільної небезпечності дозволяє розмежувати однорідні злочини як діяння однакові за характером суспільної небезпечності, але не може розглядатися як основний критерій відмежування злочинних посягань від проступків.

Представники іншої моделі (Н.Ф. Кузнєцова [7], Б. Куринов [8], В. Ширяєв [16] та ін.), навпаки, вважали, що досліджувані порушення якісно відмінні один від одного. При цьому пропонували відмежовувати посадові злочини від дисциплінарних проступків державних службовців за об’єктом правопорушення. При цьому загальним об’єктом дисциплінарного проступку постає дисципліна - становище, за якого всі суб’єкти правовідносин влади і підпорядкування неухильно дотримуються порядку і правил, встановлених законами, статутами, положеннями, а родовим - трудова дисципліна на підприємстві, тобто встановлений порядок, правовий режим трудової діяльності. Безпосереднім об’єктом дисциплінарного проступку можуть бути: а) службові обов’язки, визначені за посадою, порушення яких може призвести до обмеження прав, інтересів, честі, гідності, особистої недоторканності окремих громадян, інтересів і прав державних і громадських організацій; б) правила додержання службової дисципліни (режим робочого часу, розпорядок дня працівників, правила поводження зі службовими документами); в) загальні правила поведінки працівника поза роботою (службою), а також етичні вимоги, що ставляться до них [5, с. 277-278].

Цей підхід, на нашу думку, є більш переконливим. Дисциплінарні проступки стосуються сфери організаційних відносин, тоді як посадові злочини - відносин управлінського характеру. Організаційні відносини виникають між особами стосовно здійснення спільної діяльності і обумовлені необхідністю їх організаційної єдності для успішного вирішення особливих завдань. Тому дисциплінарні проступки розглядаються як порушення службових обов’язків, покладених на осіб, які займають посади в державних органах.

На підставі проведеного аналізу можна дійти таких висновків: відмінність посадових злочинів та адміністративних правопорушень від дисциплінарних проступків визначає охоронюваний об’єкт;  основним перспективним напрямом розвитку законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності державних службовців має стати прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які б чітко регламентували кожний різновид дисциплінарних проступків, що передбачені у ст. 65 нового Закону України «Про державну службу».




Література:

1.Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page 

2.Андрушко А.В. Основні проблеми загальної дисциплінарної відповідальності у трудовому праві / А.В. Андрушко // Держава і право : збірник наукових праць. Серія «Юридичні і політичні науки». - К., 2007. - Вип. 37. - С. 374 - 379. 

3.Вапнярчук Н.М. Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні. - Х.: Юрайт, 2012. - 312 с. 

4.Владимиров В.А., Кириченко В.Ф. Должностные преступления. Лекция: Учебное пособие. - М.: ВШ МООП РСФСР, 1965. - 42 с.

5.Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение / Д.А. Гавриленко ; под ред. А.П. Шергина. - Минск: Наука и техника, 1988,- 365 с. 

6.Голик Ю.В. Философия уголовного права: современная постановка проблемы. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. - 316 с. 

7.Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1969. - 232 с. 

8.Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 182 с.

9.Миронюк Р.В. Новітні підходи до встановлення дисциплінарної відповідальності в публічній службі / Р.В. Миронюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. -2015.-№ 1.-С. 205 – 210. 

10.Новак О.Д. Дисциплінарний проступок як підстава дисциплінарної відповідальності державного службовця / О.Д. Новак // Часопис Київського університету права. - 2012.-№2.- С. 130 – 134. 

11.Прогонюк Л.Ю. Поняття дисциплінарного проступку / Л.Ю. Прогонюк // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія «Право». - 2009. - Вип. 12. - С. 61 - 64. 

12.Середа В.В. Поняття, ознаки та склад дисциплінарного проступку / В.В. Середа II Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. -2014.-№ 12.- С. 127 - 131. 

13.Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства / Л.А. Сыроватская. - М.: Юридическая литература, 1990. - 327 с. 

14.Таганцев Н.С. Русское уголовное право: лекции, часть общая. - 2-е изд., пересмотр. и доп. - Спб., 1902. - Т. 1. - 823 с. 

15.Трудове право : [підручник] / [М.І. Іншин, В.І. Щербина, Д.І. Сіроха та ін.] ; за ред. М.І. Іншина, В.І. Щербини. - X., 2012. - 500 с.

16.Ширяев В.Н. Дисциплинарная ответственность служащих. - М.: Право и жизнь, 1926. - 64 с.

________________________

Науковий керівник: Моршнєв Євген Іванович, доктор наук в галузі права, професор, завідувач кафедри правознавства  Прикарпатського інституту ім. М. Грушевського МАУП (м. Львів)

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота