СУДДЯ ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО Ч. 2 СТ. 374 КК УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СУДДЯ ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО Ч. 2 СТ. 374 КК УКРАЇНИ

27.04.2017 14:04

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Карпова Наталія Юріївна, аспірантка, Академії Адвокатури України


Відповідно до ст. 59 Конституції України [1) ] однією з найважливіших правових гарантій прав і свобод людини і громадянина є право кожного на  правову допомогу. Право на правову допомогу – це гарантована конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Одним з найважливіших видів правових послуг є захист затриманих, заарештованих, підозрюваних, обвинувачених, підсудних осіб, через його важливість окремо закріплений в Конституції України. Згідно зі ч.2 ст. 63 [1) ]  Конституції України  підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному гарантується право на захист.

Ст. 374 КК України (далі КК) [ 2)]    охороняє  суспільні відносини, що забезпечують дотримання при здійсненні правосуддя конституційного принципу права на захист службовими особами, які повинні забезпечити дотримання при здійсненні правосуддя конституційного принципу права на захист – слідчим, прокурором, суддею стосовно окремих категорій осіб – підозрюваного, обвинуваченого у вигляді надання у встановленому законом порядку можливості реалізації права на захист у формі правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги чи у формі самозахисту [3) ]. Сучасний стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні,  однією з найважливіших частин якого є дотримання права на захист, обумовлює актуальність розгляду порушення права на захист як шляху до дотримання прав і свобод людини і громадянина під час судового розгляду . Проблемами порушення права на захист останнім часом займались такі  українські автори, як  Дідик C. Є. [4) ] ,  але його дослідження  судді як суб’єкту порушення права на захист застаріло в зв’язку з прийняттям в 2012 році нового КПК України [5) ]    і нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6) ].

Ст. 374 КК [ 2)]     містить в  своїй першій частині основний склад злочину, який передбачений ст. 374 КК [ 2)]   і кваліфікований склад цього ж злочину в своїй другій частині. Кваліфікований склад порушення права на захист (ч. 2 ст. 374 КК України) передбачає особливий характер дій слідчого, прокурора або судді які порушили право підозрюваного, обвинуваченого на захист в спричиненні  тяжких наслідків діями слідчого, прокурора або судді, які порушили право підозрюваного, обвинуваченого на захист у вигляді засудження невинної у вчиненні кримінального правопорушення особи, або у вчиненні цих дій  за попередньою змовою групою осіб, чи інших тяжких наслідків. Метою цієї статті є детальна та повна характеристика судді як спеціального суб’єкту злочину, що передбачено ч. 2 ст.374 КК [ 2)] . Суддя має спеціальну правосуб’єктність, яку   визначає здатність конкретної людини бути носієм спеціального правового статусу – здійснювати судову владу в державі. Криміналізація діянь судді як спеціального суб’єкта злочину зумовлена характером його правового статусу.  Правовий статус професійних суддів законодавець розкриває в Конституції України [1) ], законі України «Про судоустрій і статус суддів»  від 02.06.2016 № 1402-VIII [6) ]  та деяких інших правових актах. Відповідно до ч. 1 ст. 52  Закону України «  Про судоустрій і статус суддів» [6) ] суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Ст. 126 Конституції України [1) ]    гарантує незалежність і недоторканість судів, які виражаються в тому, що без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя може вчинити злочин, який передбачено ч. 2 ст. 374 КК України[ 2)], за попередньою змовою з прокурором і слідчим, наприклад, всупереч процесуальному законодавству відмовитись винести ухвалу про залучення захисника за призначенням. Якщо слідчий суддя відмовиться винести ухвалу про залучення захисника за призначенням  після того, як підозрюваний чи обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, якого за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може  залучити самостійно, і  вмовить слідчого і прокурора не постановляти постанови про  залучення захисника за призначенням,  вони за попередньою змовою вчинять злочин, який передбачено ст.374 КК України [ 2)]  у формі злочинної бездіяльності. Якщо слідчий суддя відмовиться винести ухвалу про залучення захисника за призначенням  у випадку, коли відповідно до вимог ст. 52 КПК України [5) ] участь захисника є обов’язковою, і вмовить слідчого і прокурора не постановляти постанови про  залучення захисника за призначенням,  вони за попередньою змовою вчинять злочин, який передбачено ст. 374 КК України [ 2)]  у змішаній формі злочинної дії і злочинної бездіяльності, тому що  в цьому випадку відмова слідчого судді, прокурора та слідчого в залученні захисника повинна трактуватися як намір спростувати ті обставини справи, які відповідають вимогам ст.52 КПК України [5) ].

Перший, виокремлений як найтяжчий з обтяжуючих наслідків  - засудження невинної у вчиненні кримінального правопорушення особи може бути вчинений слідчим суддею самостійно, чи за попередньою змовою судді з слідчим чи прокурором чи з ними обойма, чи слідчим з прокурором самостійно чи слідчим чи прокурором самостійно. Якщо слідчий суддя самостійно чи за попередньою змовою слідчого судді з слідчим чи прокурором чи з ними обойма порушував право підозрюваного чи обвинуваченого на захист ще під час досудового розслідування чи судового розгляду внаслідок чого сторона обвинувачення отримала  неприпустимим шляхом докази вини обвинуваченого і слідчий суддя знав про неприпустимість доказів вини, але на їх основі постановив обвинувальний вирок, то слідчий  суддя підлягає кримінальній відповідальності за сукупністю ст. 374 КК України « Порушення права на захист» [ 2)]   і ст. 375 КК України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» [ 2)]. Якщо суддя мав інформацію про порушення прокурором чи слідчим права на захист під час досудового розслідування чи судового розгляду, вступив з ними в змову і засудив невинну у вчиненні кримінального правопорушення особу, але не приймав участі в порушенні права невинної особи на захист під час досудового розслідування і судового розгляду, його злочинні дії мають кваліфікуватися лише за ст. 375 КК України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» [ 2)]. Найменш імовірним, але також можливим є випадок, коли слідчий чи прокурор, чи вони разом під час досудового розслідування чи судового розгляду порушили право невинної особи на захист, отримали шляхом порушення права на захист неприпустимі докази вини невинної особи і так приховали своє порушення ( підробили матеріали кримінальної справи), що слідчий суддя ні про що не здогадався і постановив обвинувальний вирок на основі підроблених матеріалів кримінальної справи, помилково ввважаючи, що порушення права на захист не було. В цьому випадку мова може йти лише про низьку кваліфікацію слідчого судді і він заслуговує на дисциплінарну догану чи на відсторонення від посади через невідповідність кваліфікації займаній посаді.

Визначення інших тяжких наслідків залежить від обставин конкретної справи. Зокрема, іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися: смерть однієї чи декількох осіб, значна шкода здоров’ю людей, майнова шкода в великому і особливо великому розмірах, істотне порушення прав людини.

Список літератури:

1) Конституція України [Електронний ресурс].-Режим доступу -http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80  

2) Кримінальний Кодекс України [Електронний ресурс].-Режим доступу -http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

3) Карпова Н.Ю. Особливості визначення потерпілого від порушення права на захист /Часопис Київського Університету права – 2016- № 4 –стор. 336-340 (Конституція України [Електронний ресурс].-Режим доступу -http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80)

4) Дідик С.Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб’єкта злочину: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 // Дідик Сергій Євгенович – Київ–2008,  210 с.  

5) Кримінальний Процесуальний Кодекс України [Електронний ресурс].-Режим доступу - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/4651-17

6) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс].-Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

__________________

Науковий керівник: Фесенко Євген Володимирович, доктор юридичних наук, професор, Академія адвокатури України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота