ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХОДУ ДО ЛІБЕРАЛЬНО-РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХОДУ ДО ЛІБЕРАЛЬНО-РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ

01.06.2017 16:43

[Секція 8. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка]

Автор: Лавров Марк Віталійович, аспірант Інституту агроекології природокористування НААН


Агропромисловий сектор України є однією з найважливіших ланок економічної системи ринку землі, що розвивається за умов домінуючого спектра агротехнічних прийомів, природозберігаючих технологій і енергетичної забезпеченості. Зараз, враховуючи той факт, що земельні відносини постійно змінюються і є дуже динамічними залежно від конкретної ситуації в країні, залишаються актуальними і потребують подальшого дослідження окремі питання регулювання земельних відносин у сільськогосподарському підприємництві: визначення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств за умови дії ринкових механізмів у земельній сфері; формування ринкової ціни на земельні ділянки сільськогосподарського призначення; підвищення рівня раціонального використання земельних ресурсів з врахуванням світового досвіду ринку землі[1; 2]. 

Враховуючи особливості сьогодення і тенденції глобалізації економічних процесів, можна зазначити, що потрібна економічна ідеологія, яка б брала до уваги сучасні умови входження агропромислового сегменту України в міжнародні ринкові структури.

У найбільш розвинених країнах умовно виділяють три основні моделі розвитку національних економік[5]:

- неоліберальну економіку англосаксонського типу, або спрощено-ліберальну (американську) модель;

- модель соціально-орієнтованої економіки (німецька модель);

- східно-азійську (японську модель). 

Модель називається ліберальною, оскільки вільна конкуренція не передбачає держаної підтримки окремих виробників і протекціоністських заходів у сфері зовнішньої торгівлі і валютних відносин. Тобто, ліберальна модель, яка є характерною для англосаксонських країн, базується на домінуванні принципів вільної конкуренції і зведенні до мінімуму ролі держави: теоретичне підґрунтя формують два провідних напрямки сучасної економічної думки – кейнсіанство(надаються пільги певним галузям економіки з метою стимулювання сукупного попиту) і монетаризм (проведення жорсткої грошово-кредитної політики, перегулювання підприємницької діяльності, тощо).

Модель соціально-орієнтованої економіки (соціально-ринкового господарства) притаманна континентальним країнам Західної Європи, а також Канаді та Ізраїлю. До відмінних особливостей моделі соціально-ринкового господарства слід віднести: вагомі державні видатки на реалізацію соціальних програм; високий рівень оподаткування приватного сектору і населення зі значними доходами; сприяння розвитку конкурентного середовища через державну підтримку малого і середнього бізнесу; використання макроекономічного регулювання засобів інвестиційної і структурної політики й регулювання зайнятості[3; 5]. Тобто для країн з соціально-орієнтованою економікою характерним є поєднання ринкових відносин з непрямими методами державного регулювання економіки, які нерідко набувають домінуючого значення. Переплетіння ринкового механізму з державними методами регулювання, розвиток поряд з потужним державним сектором відмінних приватних підприємств, а також висока соціальна спрямованість функціонування економіки дають підставу класифікувати модель соціально-ринкового господарства як змішану економіку.

Якщо американська модель базується на ідеях кейнсіанства і монетаризму, який вважається одним із напрямків неолібералізму, то методологічну основу соціально-орієнтованої економіки складають виключно неоліберальні принципи: держава повинна сприяти розширенню приватного сектора, стимулювати населення інвестувати заощадження у виробництво через надання кредитів для придбання акцій, відкриття нових підприємств, будівництва тощо[5]. 

На відміну від класичного лібералізму, теоретики соціально-ринкового господарства вважали, що конкурентний порядок не може встановитися сам по собі, його має встановити держава через прогресивну систему оподаткування.  Структура японської економіки відрізняється значною питомою вагою і урівноваженістю підприємств малого і середнього бізнесу. Особливістю функціонування такої структури є об'єднання великих компаній із дрібними і середніми через переплетіння капіталів. Основою такого об'єднання виступає виробнича кооперація, фінансування спільних проектів.

 До особливостей японської національної моделі слід віднести: значно суттєвішу ніж в країнах американської і європейської моделей роль держави урегулювання економічних процесів при невеликій частині державної власності; об'єднання великих компаній з малими і середніми; безумовний пріоритет інтересів нації, компанії і виробничої групи над інтересами особистості.  

 Таким чином, подальші шляхи розвитку агропромислового сектору в Україні передбачають, на підставі економічного неолібералізму з врахуванням досвіду соціально-ринкового господарства змішаної економіки, збалансовані та взаємозв’язані структурні перебудови[3; 4]: максимальне впровадження провідних наукових досягнень; прогресивних форм організації виробництва на засадах першочергового рішення проблем перерозподілу землі та відносин власності на землю; реструктуризації агропідприємств; введення ринкових методів господарювання, регулювання аграрної економіки шляхом ефективнішого використання цінових підваг державою. 

Це ще раз підкреслює також необхідність комплексних кардинальних структурних зрушень в управлінській сфері, у тому числі в природо-ресурсній площині:  раціональне використання природних ресурсів, підвищення рівня організації процесу природокористування з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу територій; паритетність екологічного використання природних ресурсів, адекватного процесам суспільних трансформацій[1; 4]. Тому особливе значення для зменшення деградації та виснаження земельних ресурсів мають розробка й практична реалізація широкомасштабних заходів, спрямованих на інтенсифікацію та організацію виробництва в національному АПК, що необхідно для формування моделі зрівноваженого і продуктивного розвитку на підставі здобутків неоліберальної економічної системи та інших світових економічних ідеологій. Оскільки в агропромисловому виробництві використовується величезна кількість земельних і водних природних ресурсів, його вплив поширюється на більшу економічну площу України, то цілком зрозуміло, чому це завдання слід вважати першочерговим і суттєво вагомим.




Література:

1. Буркинський Б.В. «Зелена» економіка крізь призму трансформаційних зрушень  в Україні / Б.В. Буркинський, Т.П. Галушкіна, В.Є. Реутов. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України - Саки: ПП «Підприємство Фєнікс», 2011. – 346 с.

2. Галушко В.П. Формування ринку земель в Україні / В.П. Галушко, Ю.Д. Білик, А.С. Даниленко та ін.; за ред.. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білик – 2-ге вид. – К.: Урожай, 2006. – 277 с. 

3. Третяк А. Концепція вдосконалення земельних відносин в Україні. Державна цільова програма на 2007–2015 роки / А. Третяк // Землевпорядний вісник. – 2006. – № 3. – С. 27–30.

4. Рутицкая Владислава Как Украина становится продуктовой корзиной Европы. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://businessviews.com.ua/ru/economy/id/kak-ukraina-stanovitsja-produktovoj-korzinoj-evropy-rutickaja

5. Теоретичні основи дослідження національної економіки: ринкові моделі національних економік. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/17540906/ekonomika/natsionalna_ekonomika_svitogospodarska_sistema_mizhnarodna_ekonomichna_integratsiya



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота