ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЄС З УКРАЇНОЮ ЗА ВІДСУТНОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЄС З УКРАЇНОЮ ЗА ВІДСУТНОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ

31.05.2018 10:11

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Лобарєва Анастасія Олександрівна, студентка 5 курсу 3 групи Інституту прокуратури та кримінальної юстиції, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Актуальною темою в Українському суспільстві є інтеграція з ЄС. Ця тема здобула значного суспільного і політичного резонансу у зв’язку з підписанням Угоді про Асоціацію між ЄС та Україною. У зв’язку з цим постає питання, яке значення слід надати асоціації України та ЄС.

Вивченням цого питання займалися такі вчені як Анакіна Т. М.,  Калититчак Р. Г., Барна Б. Ю., Панагарія А., Лавенекс С.

Згадаймо, що поняття «асоціація» позначається як найменування об’єднань держав, а саме, з міжнародними організаціями, координаційного характеру, органи яких не включають наднаціональних повноважень. Міжнародно-правова доктрина розглядає термін «асоціація» у декількох напрямках: 1) як одна з форм взаємодії міжнародної організації з третіми країнами у випадку, коли організація спеціально вигадує перешкоди задля прийому нових членів з огляду на значущість наслідків, які статус члена може мати для діяльності самої організації; як організаційно-правова форма, що використовується з метою встановлення постійного зв’язку з третьою державою, внаслідок якого створюються взаємні права та обов’язки; 2) не маючи статусу члена і перебуваючи поза організацією, відповідна держава починає часткову співпрацю; 3) поняття «асоціація» як складова категорії «угоди про належність», що включає різні форми участі держави в діяльності міжнародної організації, які не визначають набуття такою державою повноправного членства в останній.

В Європейському Союзі асоціація як організаційно-правова форма взаємовідносин із третіми країнами має свою специфіку і реалізується особливим чином. Специфіка і особливість реалізації асоціації в Європейському Союзі як організаційно-правової форми взаємовідносин із третіми країнами має певну характеристику. «Асоціація» як загал міжнародних відносин не розкривається в жодному нормативному-правовому акті ЄС. Зміст установчих договорів Союзу дає нам можливість підвести підсумок про те, що поняття «асоціація» використовується у двох достовірних значеннях. В першу чергу, його розуміння полягає в специфічному правовому зв'язку неєвропейських країн і територій, залежних від окремих держав-членів ЄС (Великої Британії, Данії, Нідерландів, Франції) із Союзом. До цього ж міжнародні угоди з такими державами або територіями не укладаються, отже вони не приєднуються до установчих договорів ЄС. Правовими засадами відносин Союзу з такими територіями визнаються норми ч. IV Договору про функціонування ЄС 1957 р. (далі – ДФЄС) «Асоціація із заморськими країнами та територіями» та правові акти інститутів ЄС, передусім Ради ЄС. Найважливішим завданням цього виду асоціації є підтримка економічного і соціального розвитку цих територій та тісних економічних зв’язків між ними та Союзом в цілому. Асоціювання постає насамперед інтересам та процвітанню мешканців цих країн та територій з метою довести їх до економічного, соціального та культурного розвитку, якого вони прагнуть (ч. 2 і 3 ст. 198 ДФЄС). По-друге, вищезазначений термін використовується для позначення правового режиму відносин між ЄС та третіми державами або міжнародними організаціями, що виявляє «взаємні права й обов’язки, спільні дії та особливі процедури», встановлений за ст. 217 ДФЄС на основі міжнародних договорів про асоціацію. Саме на цьому моменті слід зазначити, що асоційоване партнерство, яке здійснюється через спеціально створені органи та полягає у запровадженні взаємовигідного посиленого співробітництва сторін у різних галузях предметної компетенції ЄС. Цей тип угод включає й проект Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Швейцарська дослідниця процесів європейської інтеграції, С. Лавенекс, виокремлює декілька типів асоціації ЄС з третіми країнами. Ключовими типами асоціації вова вважає:

- квазічленство (з країнами Європейського економічного простору чи двосторонні угоди зі Швейцарією);

- предвступна асоціація (з Туречинною і державами Західних Балкан);

- асоціація сусідства (саме сюди слід зарахувати Україну);

- співпрацця заради розвитку ( з країнами Африки, Карибського басейну, Тихого океану);

- трансатлантична співпраця (формат взаємовідносин із США та Канадою).

На сьогодні Україна знаходиться з ЄС у відносинах асоціації сусідства із підтримкою економічного і соціального розвитку, встановленням тісних економічних зв'язків, втім без чітко визначеної позиції ЄС щодо перспективи вступу України до союзу. Значна кількість Українського суспільства прагне до вступу країни у Європейський Союз, втім це довгий шлях зі значною кількістю критеріїв з вимогами до країни. 

 Критерії вступу до ЄС включають в себе:

- Політичні критерії

- Економічні критерії

- Територіальний критерій

- Критерій визнання країною цінностей та політики ЄС.

Вчені виділяють також неписані критерії для вступу до ЄС, наприклад критерій відсутності збройних конфліктів та визначеності території держави, чисельності населення, спроможності ЄС прийняти нових членів та інщі.

На сьогодні Україна, як молода держава, лише розпочинає свій шлях розвитку до європейського рівня, тож відповідність більшості із зазначених критерієв не є можливою на сьогодні. Шлях розвитку країни може тривати десятиріччя.

На даний час Україна може обрати для себе один із шляхів побудови взаємовідносин із ЄС, зокрема це може бути прагнення розпочати предвступну асоціацію або прагнення до квазічленства. Тож чім різняться ці два напрямки?

У разі предвступної асоціації держава набуває статус країни-кандидата на вступ до ЄС. З моменту початку підготовки країни до всупу в ЄС ці держави стають об'єктом досить ретельного контролю з боку наднаціональних інституцій. Зокрема, у значній частині міжнародних договорів, які були укладені за участю ЄС та сусідніх держав, передбачене обов'язкове застосування окремих частин законодавства ЄС. Це призводить до правової інтеграції без отримання членства і надає ЄС додатковий вплив на країни, що прагнуть вступити до союзу. Втім, приклад Туречинни демонструє, що навіть значний рывень выдповыдносты критеріям які висунуті до держав, що прагнуть вступити до ЄС  і наявність інтеграційних процесів законодавства не гарантує країні статус держави-члена ЄС. Тож доцільним є розглянути інщі шляхи взаємодії з ЄС на прикладі квазічленства.

Квазічленство з ЄС базується не на зобов’язанні країн до зближення законодавства, а на тому, що таке зближення розглядають як належний інструмент для забезпечення функціонування власної державної системи. Добровільне зближення не обов’язково грунтується на положеннях обов’язкової угоди з ЄС. Одним з найкращіх прикладів є взаємовідносини ЄС із Швейцарією, які базуються на автономній адаптації швейцарського законодавства до правової системи ЄС.

Ще одним прикладом квазічленства є взаємовідносини ЄС з країнами Європейського економічного простору. Він є однією з найглибших форм інтеграції без членства в ЄС. При цьому йдеться про ступінь законодавчої інтеграції, що стосується спільного ринку, інших суміжних політичних напрямків та залучення країн до Шенгенської зони.

Значні вимоги щодо рівня розвиненості країни для вступу в ЄС ставлять перед Україною завдання щодо значного розвитку економіки і суспільства. На сьогодні до ЄС може вступити лише дуже розвинена країна, яка жодним чином не поступається рівнем розвитку країнам-членам ЄС. Втім законодавство ЄС, як і будь яке інше у світі, не є досконалим і може не зовсім відповідати потребам Української державності. Тож, на нашу думку, для України буде доречним прагнути не до вступу в ЄС, а до рівня Європейської розвиненості і піти шляхом країн, що обрали квазічленство в ЄС. Такий шлях надасть країні змогу брати кращі інструменти з розробок ЄС, враховувати потреби власного суспільства і культури, розвиватися як незалежна держава.

________________________

Науковий керівник: Бойчук Д.С., асистент кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота