УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

13.05.2021 21:24

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Кононова Ірина Володимирівна, доктор економічних наук, доцент, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ


Цифрова економіка обумовлює цифрове перетворення всіх сфер життєдіяльності, надаючи їм значний економічний і соціальний ефекти, що, своєю чергою, відкриває нові можливості для розвитку підприємництва. Характерними рисами підприємницької діяльності в умовах цифрової економіки є: - діяльність на цифрових платформах (маркетплейсах), що забезпечує безпосередні комунікації між виробниками та споживачами; - скорочення трансакційних витрат за одночасного підвищення продуктивності праці; - глобальна присутність завдяки виходу на електронні ринки та глобальна гіперконкуренція; - підвищення споживчої цінності товарів і послуг внаслідок їх персоналізації; - омніканальність комунікацій зі споживачами та покупцями; - скорочення життєвого циклу інновацій і продуктів; - зростання ризиків і рівня невизначеності при прийнятті стратегічних рішень внаслідок динамічних змін технологій та кон’юнктури ринків. Нові характеристики економічного простору вимагають перейти від культу ефективності й раціональності до перенесення акцентів на відкритість, демократизацію, соціологізацію, креативність організаційних процесів, нерівноважність та нелінійність управлінських ієрархічних ланцюгів, непередбачуваність і різноманітність траєкторій розвитку підприємств [1]. 

Ризики стають фундаментом принципово нової економіки (knowledge-based economy), основою конкурентоспроможності країн, де створюються нові проривні технології надвисокого рівня (high-tech) [3].

Проблеми управління ризиками є, актуальним питанням у світовій практиці, про що свідчить велика кількість стандартів у цій сфері, механізмів та алгоритмів управління ризиками підприємницької діяльності.

Наукова проблематика ризик-менеджменту відображена в наукових розробках багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: І. Балабанова, В. Вітлінського, С.Ілляшенко, Г.Клейнера, А. Мура, О. Устенка, Є. Уткіна, В. Черкасова, Г. Чернової, К. Хлардена О. Ястремського та інших [3, 5]. Серед дослідників-теоретиків, які зробили реальний внесок у розвиток теорії ризику, можна виділити таких відомих вчених, як Дж. Кейнс, А. Маршалл, О. Моргенштейн, Ф. Найт, Дж. Нейман тощо.

Розроблені теоретико-методологічні та методичні підходи ризик-менеджменту є підґрунтям для подальшого наукового дослідження у цьому напрямі. А. Маршаллом одним з перших були розглянуті проблеми виникнення економічних ризиків, його праці стали підґрунтям неокласичної теорії ризику. Дж. М. Кейнс одним з перших приступив до класифікації ризиків та ввів в економічну науку поняття «схильність до ризику», характеризуючи інвестиційні і підприємницькі ризики,. У роботі Ф. Найта «Ризик, невизначеність і прибуток» вперше була висловлена думка про ризик як кількісну міру невизначеності. Праці О. Моргенштейн і Дж. Неймана також були присвячені математичному трактуванню ризику у напрямку встановлення взаємозв'язку понять «невизначеність» і «ризик». 

У значній частині досліджень описаний типовий загальновідомий механізм управління ризиками, що включає побудову в рамках загальної системи управління підприємницькою діяльністю підсистеми управління ризиками та реалізацію типових процедур і алгоритмів управління ризиками: ідентифікацію, якісну і кількісну оцінку, вибір методів і способів нівелювання ризиків. 

Широке поширення такого механізму управління ризиками підприємницької діяльності цілком зрозуміло з огляду на те, що він був сформований під впливом системного підходу в управлінні.

Сучасна парадигма управління ризиками підприємницької діяльності концентрує увагу на перебігу бізнес-процесів та їх ризикованості. Але аспекті цифровізації економіки, яка підвищує ризикованість підприємницької діяльності поки не має конкретних методологічних напрацювань та майже не представлена в періодичній науковій літературі та теоретичних матеріалах з управління ризиками.

Тенденції щодо поширення процесів цифровізації майже на всі сфери економічної діяльності вимагають удосконалення існуючого понятійного апарату теорії ризиків. На базі нових можливостей цифрових платформ змінюється уявлення й розуміння сутності економічної безпеки підприємницької діяльності, породжуючи нові загрози та виклики для учасників економічних процесів. 

Аналіз сучасних робіт, присвячених проблемам ризику [5], дозволяє стверджувати, що ризик - це складне явище, а ризикованість є невід’ємною складовою ведення підприємницької діяльності. Вважається, що чим більша невизначеність при прийнятті господарського рішення, тим більший ступінь ризику. Але процеси цифровізації з одного боку сприяють зменшенню невизначеності, при цьому з іншого боку підвищують ризикованість відцифрованих бізнес – процесів. Саме в цьому і полягає основне протиріччя з існуючими постулатами теорії ризику, згідно з якими чим вище невизначеність тим вище ризик. 

Цифровізація передбачає не лише встановлення сучасного обладнання або програмного забезпечення, але і фундаментальні зміни в підходах до управління ризиками. Цифрові технології, як і будь-яке інше масштабне явище, пов’язані з появою різного роду нових ризиків і загроз, які базуються на їх технологічній особливості. Згідно дослідження [2], здійсненого під керівництвом О. Пищуліної до головних ризиків, пов’язаних з цифровізацією відносять: - кібератаки, цифрові розриви (digital divide) та зростання конкуренції, невідповідність кваліфікації працівників вимогам цифровізації тощо. 

Розширення цифрового сервісу, індивідуалізація багатьох видів послуг підвищили до критичного рівня загрозу шахрайства з боку широкого кола користувачів або провайдерів, а ризики витоку інформації вимагають постійної уваги керівників підприємств до підвищення рівня захисту своїх даних від кібератак. Із точки зору безпеки будь-який вид електронної комунікації виключно вразливий — за допомогою технічних засобів з комп’ютерів можна зняти будь-яку інформацію,отже ризик її втрати зростає [7].

За таких умов виникає необхідність забезпечення безпеки основних інструментів цифрової економіки — захист електронних підпису, платежів, токенів, sim-карт, online-сервісів, захист інформації в електронних хмарах, базах даних, розвиток криптографії і технологій аутентифікації особи, захист системи електронного документообігу, каналів передачі інформації, захист серверів. 

З існуючих підходів до управління ризиками, в умовах цифровізації найбільш доцільним є комбінований активно-адаптивний підхід. 

При реалізації активного підходу до управління ризиками керівництво прагне випереджати ризикові події, безперервно здійснювати моніторинг і контроль над ризиками. Адаптивне управління, або адаптивний підхід будується на адаптації виробничо-господарської діяльності до поточної ситуації. В умовах цифрової економіки, якщо підприємство вчасно не використовує можливостей сучасних технологій, не адаптується до особливостей ведення бізнесу, воно не зможе конкурувати з тими, хто вже це робить. Щоб бути успішним, потрібно бути швидким і гнучким: змінюватися не тоді, коли є можливість, а коли є потреба. Цифрова трансформація бізнес-процесів спрямована на те, щоб оперативно ухвалювати рішення, адаптувати роботу до вимог поточного моменту та задовольняти потреби клієнтів. Отже, комбінування цих двох підходів в один дозволяє посилити переваги кожного з підходів, усунувши їх недоліки.

Втіленням комбінованого активно-адаптивного підходу до управління ризиками є застосування концепції спільного створення цінностей В. Ремесвеймі і Ф. Гілларта. Вона включає в себе такі обов'язкові компоненти: діалог, доступ до інформації, розуміння небезпек, прозорість. Головна ідея - благополуччя власників досягається тільки шляхом створення цінності збереження інформації для інших зацікавлених сторін (постачальників, клієнтів, персоналу). До уваги береться безліч взаємопов'язаних загроз.

Активно-адаптивний підхід до управління ризиками в умовах цифровізації дозволяє: зрозуміти, які пріоритети у власників бізнесу, звести до мінімуму небезпеки за рахунок застосування цифрових знань і навичок усіх зацікавлених сторін. 

Цей підхід передбачає формування атмосфери довіри, залучення всіх зацікавлених сторін до управління підприємницькою діяльністю та її ризиками зокрема. Отже, цифровізація підприємницької діяльності сприяє цьому завдяки прогресивним технологіям, наприклад, Big Data (великі дані) або Artificial Intelligence (AI, штучний інтелект). Вони спрямовані на обробку потоків інформації, на підставі якої можна ухвалювати рішення, адаптувати пропозиції під конкретних клієнтів і прогнозувати їхню поведінку. Але збільшуються можливості здійснення незаконної підприємницької діяльності за допомогою використання мережі іnternet. Сьогодні, коли цифрові технології дедалі більше проникають в усі сфери економічної діяльності, а інформація у цифровому вигляді більш повно відображає всі відомості про підприємство, і сприймається усіма зацікавленими сторонами, потрібно постійно і зважено оцінювати як величезні можливості, які надає цифровізація для розвитку бізнесу, адекватно приймати виклики сучасної економіки так і загрози, які вона несе перш за все економічній безпеці підприємницької діяльності, тобто застосовувати нові підходи до управління ризиками. 

Перелік використаних джерел:

1. Гудзь О.Є. Цифрова економіка: зміна цінностей та орієнтирів управління підприємствами. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2018. № 2 (24). С. 4 – 11.

2. Краус К.М., Краус Н. М., Голобородько О.П. Цифрова економіка: тренди та перспективи авангардного характеру розвитку. Ефективна економіка. №1. 2018. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2018/8.pdf (дата звернення 04.05.2021).

3. Говорунов О. Г. Непередбачуваність в системі понять «невизначеність – ризик». Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2016. № 1 (12). С. 5–12.

4. Коломієць Г. М., Глушач Ю. С. Цифрова економіка: контроверсійність змісту і впливу на господарський розвиток. Бізнес Інформ. №7. 2017. С. 137-143. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/tsifrova-ekonomika-kontroversiynist-zmistu-i-vplivu-nagospodarskiy-rozvitok (дата звернення 05.05.2021).

5. Вдовин М. Л. Моделі та методи оцінювання економічних ризиків у різних функціональних сферах бізнесу.  Львів : Вид-во ННВК “АТБ” . 2015. 248 с.

6. Олейникова Ю.А. Вызовы и модели развития бизнеса в условиях прогрессии цифровой экономики. Вопросы инновационной экономики. Том 9 (№ 4). 2019. URL: https://www.researchgate.net/publication/338235093_Vyzovy_i_modeli_razvitia_biznesa_v _usloviah_progressii_cifrovoj_ekonomiki (дата звернення 15.04.2021)

7. Маркович І.Б., Струтинська І.В. Передумови та особливості зміни вимог до характеру ведення бізнесу в епоху цифровізації глобальної економіки. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 41. С. 105–109.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота