ІНТЕГРОВАНЕ ТА ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК НОВІ ПІДХОДИ В ОСВІТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕГРОВАНЕ ТА ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК НОВІ ПІДХОДИ В ОСВІТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

29.07.2022 13:02

[4. Педагогічні науки]

Автор: Сергеєва Валентина Федорівна, кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра спеціальної та інклюзивної освіти, Волинський національний університет імені Лесі Українки


У системі освіти протягом століть поступово виникали різноманітні форми спеціальної допомоги особам (дітям) з психофізичними порушеннями, що передбачали застосування різноманітних реабілітаційних та корекційних прийомів та методів навчання. У даний час держава перебуває на початку кардинальних змін освітньої політики щодо визнання права на освіту всіх без винятку дітей. Це стосується, зокрема, і дітей дошкільного віку.

Державна система дошкільної спеціальної освіти на теренах нашої країни відбулася на початку минулого століття. Упродовж 20-70-х рр. існувала досить широка, диференційована мережа закладів спеціального призначення для «аномальних» дітей дошкільного віку, яку складали ясла-садки; дитячі садки; дошкільні дитячі будинки; дошкільні групи при яслах-садках, дитячих садах і дитячих будинках загального призначення, а також при спеціальних школах і школах-інтернатах. Практика базувалась на доволі численних наукових дослідженнях учених – психологів, лікарів, дефектологів. Однак, основне спрямування освітньо-корекційної роботи у спеціальних закладах полягало, як правило, в утриманні, догляді, максимальному розвитку потенційних можливостей дітей, що мали як психічні, так і фізичні, або комплексні порушення, й допомозі родинам у їхньому вихованні. Такі заклади були профільними відповідно до тої чи іншої нозології, тобто комплектування їх відбувалось за принципом провідного відхилення в розвитку.

Нові реалії 90-х років минулого століття, зокрема демократизація українського суспільства, поширення ідей гуманізації й пріоритетів особистості, прийняття освітніх Законів і Концепцій запровадили нову державну політику у сфері освіти, зокрема визначили нові організаційно-правові аспекти освіти дітей з особливими потребами. Українські вчені Н. В. Тарапака та Л. В Кашуба з цього приводу зазначають, що сучасний етап розвитку освіти орієнтується на створення необхідних умов, які забезпечують повноцінний розвиток особистості кожної дитини, допомагає переосмисленню у суспільстві і державі права людей з особливостями у розвитку одержати рівні можливості в різних галузях життя, включаючи освіту [9, с. 7]. 

Відкрити нову сторінку в освіті дітей з психофізичними порушеннями дозволили наукові дослідження таких учених, як Н. Г. Байкіна, В. І. Бондарь, Л. С. Вавіна, Т. М. Дегтяренко, І. В. Дмитрієва, В. Г. Григоренко, В. В. Засенко, І. Г. Єременко, Г. М. Коберник, А. А. Колупаєва, О. В. Колишкін, С. Ю. Конопляста, В. О. Липа, С. В. Литовченко, І. М. Ляхова, Т. Ф. Марчук, С. П. Миронова, Г. М. Мерсіянова, А. Г. Обухівська, Т. В. Сак, В. М. Синьов, Є. П. Синьова, Е. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, К. М. Турчинська, С. В. Федоренко, О. П. Хохліна, М. К. Шеремет, А. Г. Шевцов та ін. Низка праць вітчизняних науковців безпосередньо присвячена питанням освіти дітей дошкільного віку з особливими потребами, новим тенденціям в цій галузі (Л. С. Вавіна, О. В. Вознюк, Т. М. Дегтяренко, В. В. Золотоверх, Л. В. Кашуба, Н. В. Тарапака, Л. О. Савчук та ін.)

Так, у сучасних умовах у практиці надання допомоги дітям, які потребують корекції психофізичного розвитку, існує два підходи:

1) інтегроване навчання в умовах спеціальних (корекційних) груп загальноосвітнього закладу дошкільної освіти (ЗДО);

2) інклюзивне навчання.

Інтеграція в системі освіти означає створення єдиного освітнього простору, що передбачає зближення загальної та спеціальної освіти, а також навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах, наближених до звичайних [2]. 

Дефектологічний словник пропонує наступне визначення: Інтегроване навчання – це спільне навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку в спеціальному класі (групі) загальноосвітнього закладу за спеціальними програмами, адаптованими методами і засобами [1, с. 200]. 

У більшості країн Заходу принцип інтегрованого навчання дітей із затримками розвитку був запроваджений ще у 60-70 рр. ХХ ст. [10]. 

У соціології та педагогіці визначено і обгрунтовано моделі інтеграції (інтернальна, екстернальна, часткова, комбінована, тимчасова, псевдоінтеграція, зворотна), що дозволяє окреслити форми інтегрованого навчання дітей із психофізичними порушеннями. Як констатує аналіз наукових публікацій, інтегроване навчання є комбінованим (коли дитина навчається у групі здорових однолітків та отримує систематичну допомогу корекційного педагога), частковим (окремі діти частину дня проводять у спеціальних групах, іншу частину – у звичайних), тимчасовим (діти із психофізичними вадами та їхні здорові однолітки об’єднуються у групи для проведення спільних прогулянок, свят, змагань тощо), повним (одна-дві дитини з відхиленнями в розвитку вливаються в звичайні групи дитячого садка, а корекційну допомогу їм надають батьки під контролем спеціалістів) [12, с. 4]. 

Українські фахівці (Ю. М. Найда, Н. З. Софій, М. К. Шеремет, Л. І. Фомічова) окремою формою інтеграції вважають навчання дітей з особливими освітніми потребами у спеціалізованих групах загальноосвітнього закладу. Практичний досвід такого навчання засвідчує появу у однолітків різноманітних форм спільної діяльності (ігрової, навчальної, побутової, трудової тощо) і активного  спілкування [7, с. 24]. 

Логічним продовженням ідей інтегрованого навчання є інклюзивне навчання як процес і результат включення (об’єднання) дітей з особливостями психофізичного розвитку та дітей, які не мають таких порушень, до навчання в одному класі (групі) загальноосвітнього закладу [1, с. 194]. 

За твердженням ЮНЕСКО та ОБСЄ, інклюзивний підхід є одним із пріоритетних напрямків розвитку міжнародних національних систем освіти. Зокрема, ЮНЕСКО всіляко підтримує ініціативи країн, спрямовані на вироблення національних стратегій та національних планів дій з інклюзивної освіти. 

У Концепції розвитку інклюзивної освіти в Україні зазначено: «Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» [6].  

Інклюзивна освіта продовжує і розвиває ідеї інтегративної освіти. Однак, вона орієнтується на пошук нових способів задоволення освітніх потреб кожного учасника відповідно до навчальної ситуації та контингенту дітей. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь в освітньому процесі для отримання бажаного результату. Інклюзивне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, на противагу інтегрованому, це, передусім, пристосування середовища до особливих потреб дитини з особливостями психофізичного розвитку [3, с. 24]. 

У науковій монографії А. А. Колупаєвої та О. М. Таранченко зазначається: «Термін «інклюзія» відмінний від терміна «інтеграція» за своїм концептуальним підходом. Зокрема, в документі «Міжнародні консультації з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами» вказується на те, що інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Інклюзія – це політика та процес, що дають змогу всім дітям брати участь у всіх програмах. Відмінність у підходах полягає у визнанні того факту, що ми змінюємо суспільство, аби воно враховувало й пристосовувалось до індивідуальних потреб людей, а не навпаки. Поняття «інтеграції», «інклюзії» розглядаються як антонімічні щодо «сегрегації» і позначають відповідний поступ у розвитку системи здобуття освіти особами з особливими потребами» [4, с. 44]. 

Як засвідчує аналіз наукових досліджень, сучасні українські учені доволі активно вивчають різноманітні аспекти навчання, виховання, розвитку, соціалізації дітей дошкільного віку з особливими потребами. Науковці розглядають дошкільний етап дитинства в контексті проблеми реформування системи дошкільної освіти в умовах інклюзії (О. О. Андрущенко, Г. О. Блеч, І. В. Бобренко, В. М. Вертугіна, О. М. Гаяш, І. В. Гладченко, Г. А. Грищенко, О. О. Завальнюк, О. В. Кас’яненко, Л. В. Коваль, І. Б. Кузава, А. В. Лапін, Н. І. Ліщук, Т. О. Лукіна, Т. Ю. Мальцева, О. І. Мякушко, Н. В. Піканова, О. Т. Писарчук, Л. І. Прохоренко, І. В. Сухіна, О. М. Таранченко, С. В Трикоз, О. В. Чеботарьова та ін.). 

Метою інклюзивної освіти в закладі дошкільної освіти визначено підготовку або підведення дитини до вступу в заклад загальної середньої освіти (школи) з максимально скомпенсованими первинними й вторинними порушеннями, достатнім рівнем загальної та психологічної готовності до навчання, бажанням учитися, сформованим умінням висловлювати й підтримувати соціальну комунікацію з однолітками та дорослими, належним ступенем самостійності й адекватною позитивною самооцінкою.

Наукові джерела та педагогічна практика доводять, що дошкілля ‒ це важливий період становлення дитячої особистості з порушеннями психофізичного розвитку та початкова ланка впровадження інклюзивної освіти. Включення дітей із психофізичними вадами у групи здорових однолітків потребує ранньої діагностики, спеціального навчання, максимальної корекційної психолого-педагогічної підтримки, допомоги батьків, а також відповідного обладнання, спеціальних засобів реабілітації.

Ефективність інклюзивного навчання у великій мірі визначається створенням спеціального освітнього (корекційно-розвивального) середовища (оточення). Таке середовище має забезпечити відповідні умови та можливості для одержання освіти в рамках спеціальних освітніх стандартів, лікування та оздоровлення, виховання та навчання, корекцію психофізичних порушень, ранню соціалізацію дитини. О. Т. Писарчук наголошує на тому, що всі компоненти розвивального середовища «зосереджені забезпечувати й стимулювати вільний вибір і зміну видів діяльності дитини, створюючи актуальні для неї і доступні для її розвитку проблемні ситуації» [5, с. 49]. Авторка вказує, що вони повинні бути експресивними, інформативними і втілювати у собі пізнавальну та емоційну новизну.

Особливою умовою організації корекційно-розвивального середовища у закладі дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання є створення середовища з урахуванням особливостей особистісного розвитку дітей [9]. 

Для всіх дітей з особливими освітніми потребами, незалежно від визначеного рівня підтримки, має бути складена індивідуальна програма розвитку, а для окремих вихованців – індивідуальний навчальний план. Діти з порушеннями психофізичного розвитку здобувають дошкільну освіту, як і всі діти, відповідно до Державного стандарту ‒ Базового компонента дошкільної освіти, проте, за допомогою найбільш прийнятних методів, що враховують їхні потреби та можливості.

Освітній процес у закладі дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання відбувається як за чинними освітніми програмами («Я у Світі», «Дитина» тощо) так і за окремими програмами, затвердженими МОН України, та методиками з огляду на індивідуальні особливості навчально-пізнавальної діяльності дітей. Спеціальні освітньо-корекційні програми орієнтують на комплексний підхід до навчання та корекцію розвитку дітей. 

В умовах інклюзивного навчання дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами у масовому закладі дошкільної освіти провідна роль надається методикам, які спрямовані на оптимізацію психофізичного розвитку вихованців. Як зазначає науковець О. П. Хохліна, методика корекційно спрямованого навчання ‒ це методика не засвоєння знань, умінь і навичок, які передбачені навчальною програмою, а методика корекції та розвитку певної складової психофізичного розвитку дитини [11]. 

Рішенням Уряду України від 28 липня 2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти», які, зокрема, полягають в упровадженні диференційованого підходу до забезпечення підтримки дітей з особливими освітніми потребами, затвердженні нової форми індивідуальної програми розвитку та визначенні 5 рівнів підтримки дітей в освітньому процесі під час інклюзивного навчання (від труднощів І ступеня прояву (незначні чи поодинокі), до труднощів V, найтяжчого ступеня прояву). 

Дітям з особливими потребами інтеграційне і особливо інклюзивне навчання сприяє нормалізації життя, упевненості у собі, забезпечує освіту відповідно до індивідуальних особливостей та потреб, надихає до творчості й самовираження.  

Не зважаючи на змістовні наукові дослідження, розробки навчально-методичного змісту, інклюзивне дошкілля залишається тою ланкою, яка потребує подальшого наукового вивчення й практичного удосконалення. На сьогодні існує потреба усталеної теоретичної концепції, в межах якої було б обгрунтовано педагогічні умови, форми, методи, принципи забезпечення належного розвитку освітньої інклюзивної практики дітей дошкільного віку, що мають порушення психофізичного розвитку. 

Отже, на зміну спеціалізованому навчанню приходять нові форми отримання освіти, завдяки яким діти з особливими потребами, у тому числі і діти дошкільного віку, отримують можливість перейти зі спеціальних закладів освіти у масові за місцем проживання. Сучасні підходи щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами передбачають в першу чергу запровадження інтегрованого та інклюзивного навчання як нових та більш прогресивних освітніх тенденцій. 

Література:

1. Дефектологічний словник : навчальний посібник / за ред. В. І. Бондаря, В. М. Синьова; [упоряд. В. М. Тімашова]. К. : «МП Леся», 2011. 528 с.

2. Інклюзивна школа : особливості організації та управління. Навчально- методичний посібник / [Колупаєва А. А., Найда Ю. М., Софій Н. З. та ін.] / за заг. ред. Даниленко Л. І. К. : Самміт книга, 2007. 128 с.

3. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта : реалії та перспективи : Монографія. К. : «Самміт-Книга», 2009. 272 с.

4. Колупаєва А. А., Таранченко О. М. Інклюзивна освіта : від основ до практики : Монографія. К.: ТОВ «АТОПОЛ», 2016. 152 с.

5. Писарчук О. Т. Особливості формування освітньо-розвивального середовища дошкільних освітніх закладів. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2012. № 2. С.44‒51.

6. Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання. Наказ МОН України від 01.10.2010 № 912. URL : https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklyuzivnogo-navchannya

7. Софій Н., Найда Ю. Філософія інклюзивної освіти : науково-методичний збірник до Всеукраїнської науково-практичної конференції в рамках реалізації проекту «Створення ресурсних центрів для батьків дітей з особливими освітніми потребами» / за ред. В. В. Засенка, Н. З. Софій. К., 2007. 180 с.

8. Тарапака Н. В., Кашуба Л. В. Інклюзія в дошкіллі : розвиток дітей із психофізичними вадами в умовах реалізації Базового компонента дошкільної освіти : Навчально-методичний посібник. Кіровоград, 2013.140 с.

9. Томіч Л. Організація корекційно-розвивального середовища для дітей з порушеннями мовлення в умовах дошкільного навчального закладу корекційно-розвивальної спрямованості. Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія. 2010. С.22‒28.

10. Уманець Г. М., Кобзар О. В., Кулєш В. О. Інклюзивна освіта : Особливій дитині – особлива увага. Донецьк : Витоки, 2010. 135 с.

11. Хохліна О. П. Корекційно-розвивальна робота в спеціальних закладах освіти для дітей з порушеннями психофізичного розвитку : теоретичний аспект проблеми. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. К. : Університет «Україна», 2004. 448с.

12. Шматко Н. Д. Совместное воспитание и обучение детей с ограниченными возможностями здоровья и нормально развивающихся дошкольников. Воспитание и обучение детей с нарушениями развития. 2010. № 5. С. 12‒19.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота