ТРАСЛІТЕРУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВЛАСНИХ ІМЕН АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТРАСЛІТЕРУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВЛАСНИХ ІМЕН АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

26.05.2023 23:40

[8. Філологічні науки]

Автор: Харкевич Галина Іліодорівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов та перекладу, Волинський національний університет імені Лесі Українки


Транслітерáція – це передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої [1]. Однією із важливих транслітераційних вимог є однозначність, що забезпечує стабільність конверсії знаків, простоту, зворотність перетворення. У чистому вигляді транслітерація застосовується для небагатьох мов [2, с. 83]. 

У перекладознавстві застосовують два принципи передачі власних назв: 1) побуквене відтворення; 2) записування звучання слова без уваги на його буквене оформлення у мові оригіналу [2, с. 84]. Таким чином, зрозумілість передачі знаків латиницею не в повній мірі відтворює передачу значущості того, чи іншого слова для інших культур. Однак, це дає змогу відтворювати будь-які власні назви латиницею, знакова система якої є більш зрозумілою для інших народів. 

Розглянемо найбільш уживані помилки при перекладі власних українських назв англійською мовою. 

1. Відтворення приголосних «г» і «ґ». Раніше вони передавалися майже в усіх словах англійською літерою «g». Літера «г» позначає дзвінкий гортанний фрикативний приголосний, а «ґ» – задньоязиковий проривний приголосний, тому транслітеруємо «г» – «h» і «ґ» – «g». Наприклад: Гончар – Honchar, Ґудзинова – Gudzynova [3, с. 58]. 

2. Передача голосних літер «и», «і», «й». Помилка у їх транслітеруванні виникає найчастіше. Адже раніше англійським відповідником була лише літера «y». Проте, сьогодні маємо відповідники для кожної літери окремо «и» – «y», «і» – «i» (наприклад, Київ – Kyiv, Інна – Inna). Щодо фонеми «й», то на початку слова пишемо «y», в інших позиціях «i». Наприклад: Йосипчук – Yosypchuk, Сікорський – Sikorskyi. 

3. Транслітерація голосних «я», «ю», «є», «ї». Ці літери передаються не лише двома звуками в українській мові, а й двома латинськими літерами, перша з яких пом’якшує наступну. На початку слова ці голосні передаємо: Yа – «я», Yu – «ю», Ye – «є», Yi – «ї», а в інших позиціях iа – «я», iu – «ю», iе – «є». Літера «ї» відтворюється як «і». Наприклад: Яковенко – Yakovenko, Юрій – Yurii, Євген – Yevhen, Їжакевич – Yizhakevych; Аня – Ania, Гаєвич – Haievych, Кадиївка – Kadyivka [2, с. 85]. 

4. Відтворення приголосних «х», «ц», «ч», «ш», які позначаються двома звуками в українській мові. При транслітеруванні вони передаються такими буквосполученнями: «х» – «kh», «ц» – «ts», «ч» – «ch», «ш» – «sh», незалежно від позиції у слові. Наприклад: Харків – Kharkiv, Біла Церква – Bila Tserkva, Чернігів – Chernihiv, Шостка – Shostka [3, с. 59]. 

5. Транслітерування приголосного «щ». «Щ» латиницею передається двома звуками: [ш] і [ч], тому необхідно писати як «shch» Наприклад: Щербань –  Shcherban.

6. Власні українські назви, які закінчуються на «-ський» та «-цький». Такі закінчення транслітеруються як «-skyi» або «-tskyi». Наприклад: Шептицький – Sheptytskyi, Полянський – Polianskyi [2, с. 86]. 

7. Транслітерування буквосполучення «ьо». Відомо, що знак м’якшення латиницею не відтворюються, тому при перекладі на англійську мову не передається (наприклад, Ковель – Kovel). Для того, щоб наблизити слова з буквосполученням «ьо» до реальної вимови при перекладі, його відтворюють як «io». Наприклад: Альона – Aliona, Васильович – Vasyliovych. 

8. Відтворення буквосполучення «зг». Транслітерування цього буквосполучення відбувається за допомогою трьох літер «zgh», на відміну від «zh» – відповідника української літери «ж» (наприклад, Згорани – Zghorany) [2, с. 86]. 

9. Апостроф і м’який знак (як ми вже згадували вище) не відтворюється латиницею. За правилами української транслітерації апостроф перед «я», «ю», «є» потрібно писати як буквосполучення «ia», «iu», «ie». Наприклад: Мар’яна – Mariana; Пилип’юк – Pylypiuk. 

Іноземні імена передаються при перекладі з української мови на англійську в їх прийнятій англійській формі. Це стосується також передачі іншомовних власних імен в українських текстах при їх перекладі на англійську мову. Як правило, іншомовні імена в англійській мові зберігають написання відповідною мовою (якщо мова використовує латиницю). Наприклад: Войцех Вітольд Ярузельський – Wojciech Witold Jaruzelski (як у польській мові), Шарль де Голь – Charles de Gaulle (як у французькій мові) [3, с. 60]. Якщо перекладач не знає англійського написання імені, він повинен знайти його написання в англійських текстах (довідниках, енциклопедіях тощо).

Отже, проблема відтворення українських власних імен залишається актуальною, адже, перекладачі повинні вміти транслітерувати українські власні назви згідно правил сучасної транслітераційної системи. 

Література:

1. Транслітерація. URL: https://uk.wikipedia.org/wik/Транслітерація (дата звернення: 24.05.2023).

2. Свідер І. А. Інформаційні технології у філології та перекладі : навчально-методичний посібник для філологічних спеціальностей. Кам’янець-Подільський: Рута, 2021. 184 c. 

3. Лексичні аспекти перекладу : метод. рекомендації з теорії і практики перекладу для студентів IV курсу ф-ту міжнародних відносин / Карпчук Н. П., Петровська Н. М., Сахащик О. І., Семенюк Л. Й. Луцьк : Вежа, 2006. 116 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота