САМОВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЯК МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

САМОВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЯК МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ

10.07.2023 11:08

[4. Педагогічні науки]

Автор: Воронцов Олександр Володимирович, аспірант, Київський міжнародний університет, м. Київ


В усі часи основним завданням будь-якого закладу вищої освіти була й залишається підготовка висококваліфікованих фахівців. Ціннісно-орієнтована оцінка якості освіти дозволяє вирізняти суперечності між нормативно-формуючими, відтворюючими та внутрішньо розвиваючими сенсотворчими аспектами освіти. Водночас, якість підготовки фахівців у ЗВО визначається психологічною готовністю випускника до професійної діяльності та його професійними знаннями. Тобто, кожна із сторін, зацікавлених у результаті процесу навчання та виховання (держава, педагоги, батьки, роботодавці, студенти, суспільство), має свої критерії визначення якості професіоналізму, що встановлюються в результаті виокремлення персональної мети студента, співвіднесеної із його особистісними цінностями. Сукупність таких критеріїв становить поняття якості в цілому [1, с. 73].

Надзвичайно актуальним залишається питання визначення ступеня розвиненості професійних якостей людини, для виокремлення котрих єдиний критерій відсутній. Проте професіоналізм як явище можна представити, визначивши ступінь наявності певних індивідуальних якостей особистості. Зокрема, критерії розвиненості основних якостей особистості (патріотизм, колективізм, інтернаціоналізм, гуманність, чесність, працьовитість, дисциплінованість, активність, принциповість, цілеспрямованість, відповідальність, допитливість, естетичність, фізична досконалість) більшість педагогів і психологів пропонують визначати за таким алгоритмом: «В» – висока, «С» – середня, «Н» – низька [1, с. 74]. Однак, вимірювальна методика в науково-педагогічних дослідженнях часто вважається неперспективною, адже ступінь розвиненості певних якостей особистості не може бути визначено з максимальною точністю, як у точних науках.

Як результат, до оцінки якостей особистості (в тому числі, й професійних) слід ставитися як до засобу формування характеру. Кожна людина індивідуальна в силу тільки їй властивих рис характеру, темпераменту, моральних понять і правил, які можуть сприяти успішній діяльності особистості чи, навпаки, гальмувати її. У зв’язку з цим, у професійній діяльності якості особистості слід системно розділити на чотири групи: необхідні якості (без яких неможливе здійснення професійної діяльності); бажані якості (котрі посилюють ефект від професійної діяльності); допустимі якості (які є безпечними для професійної діяльності); неприпустимі якості (котрі унеможливлюють здійснення професійної діяльності) [4, c. 301].

Справедливо вважати, що вимірювальні матеріали (якості особистості) одночасно можуть бути дієвими програмами самовиховання, перевиховання та виховання. Першорядне значення для врівноваження образу світу та образу «Я» має розвиток соціальних потреб майбутніх фахівців та трансформація їх у життєві цінності. Цей процес, описаний у психології як інтеріоризація соціальних цінностей, відбувається за умови участі студентів у соціально корисній діяльності. Стаючи учасниками та ініціаторами соціально значущих проєктів, студенти розвивають свої здібності до самоаналізу й самовиховання, створюють основу для найповнішого розкриття свого потенціалу, гармонізації свого оточення; набувають практично підкріплених знань про суспільне визнання, життя з користю для інших. Можна припустити, що готовність до професійного самовиховання, як суб’єктивна форма співвідношення внутрішнього світу студента та діяльнісних способів розвитку його власної особистості, має складну структуру, котра включає когнітивний, мотиваційний, емоційний та діяльнісний компоненти [3, с. 366-367]. Під час навчання у ЗВО дані компоненти розвиваються нерівномірно, оскільки зумовлені ступенем та характером професійного самовизначення й самовиховання майбутніх фахівців.

У єдиному процесі свідомого виховання особистості як майбутнього фахівця, котрому притаманні всі необхідні професійні якості, громадському вихованню, на наш погляд, належить визначальна, а самовихованню – вирішальна роль. Пояснюється це тим, що основний зміст виховання закладено в суспільному досвіді: чи зробить особистість його надбанням свого «Я», вирішальним чином залежить від самої особистості. Більше того, громадянське виховання досягає мети лише в тому разі, якщо воно переходить із зовнішнього виховання у внутрішнє, тобто в самовиховання – процес, під час якого вимоги суспільства до особистості стають її власними вимогами до самої себе [2, с. 72-74].

Самовиховання студентів проявляється через пошук смислів; як формування їх ставлення до світу і самих себе; як процес становлення якостей, властивостей, функціональних здібностей; як процес вироблення умінь, навичок, звичок будувати свою життєдіяльність (а також професійну діяльність) відповідно до певних нормативних вимог (норм культури або антикультури, норм світського чи релігійного життя тощо). Самовиховання здійснюється через багаторазове повторення тих чи інших дій, реальних відносин із метою набуття ними стійкого характеру. Самовиховання в даному випадку, будучи процесом становлення особистості як професіонала, – це навчання та самонавчання, під час яких майбутній фахівець набуває здатності діяти відповідно до певних ідеалів і технологій; це внутрішня робота з вироблення у студента здатності виконувати певні професійні функції [4, c. 305].

Тому завдання самовиховання студентів – перш за все, формування у них позитивних мотивів, установок в аудиторній та позааудиторній діяльності, оволодіння методами та технологіями досягнення в них цілей у навчанні й професійному розвитку. При цьому самовиховання, яке розглядається з точки зору внутрішнього світу особистості, – це не особлива діяльність, а певний момент у різних видах діяльності та одночасно їхня умова. Тому валеологічне виховання, приміром, відсутнє поза заняттями особистості фізичною культурою, а професійне становлення – поза самовихованням студентів як процесом підготовки до реальної професійної діяльності та подальшого заняття нею [5]. Інакше кажучи, майбутній фахівець має докладати зусиль, щоб самотужки розвивати свої професійні якості засобами самовиховання, адже без виховання відсутня дисципліна й саморозвиток у реальній діяльності повноцінного спеціаліста.

Література:

1. Ахмедова М. Г. Самовоспитание студента в процессе диагностики профессиональных качеств. Вестник Дагестанского государственного университета. 2007. Вып. 3. С. 73-77. 

2. Москаленко В. В. Соціалізація особистості: монографія. Київ: Фенікс, 2013. 540 с.

3. Особистість у розвитку: психологічна теорія і практика: монографія / за ред. С. Д. Максименка, В. Л. Зливкова, С. Б. Кузікової. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. 430 с.

4. Ingram P. B., Lichtenberg J., Clarke E. Self-Stigma, Personality Traits, and Willingness to Seek Treatment in a Community Sample. Psychological Services. 2016. No. 13(3). P. 300-307.

5. McChesney K. The Design and Impact of Professional Development Activities in a Diverse International Education Reform Context. Teaching and Teacher Education. 2022. Vol. 119. No. 2. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0742051X22002578 (дата звернення: 08.07.2023).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота