ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЙОГО ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЙОГО ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

01.12.2014 22:43

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Кравчук Руслана Юріївна, студентка Інституту прокуратори та слідства, Національного університету «Одеська юридична академія»


У зв’язку із визначенням Україною стратегічної мети своєї зовнішньої політики – повноправного членства в Європейському Союзі (ЄС) та вдосконаленням договірно-правових механізмів співпраці між ними із врахуванням реалій майбутнього розширення ЄС, особливої ваги в вітчизняній науці міжнародного права набувають проблеми міжнародної правосуб’єктності Європейського Союзу та трансформації його правової природи.  Справді, Європейський Союз являє собою унікальне політико-правове явище, яке не має аналогів у світі. У самому тексті Договору про ЄС немає чіткої дефініції його правової природи. ст.1  Договору про ЄС лише вказує, що: " Цим Договором ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ засновують між собою ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ , якому держави-члени надають повноваження для досягнення їхніх спільних цілей. Цей Договір позначає новий етап процесу утворення … тісного союзу народів Європи, де рішення приймають якомога відкритіше та ближче до громадянина. Союз замінює та стає правонаступником Європейського Співтовариства....".

Для правової природи Європейського Союзу властивим є поєднання двох форм: інтеграції (у цьому випадку ми маємо на увазі наддержавні органи цього утворення) та співробітництва між державами.  Ст. 3 передбачає , що метою Союзу є підтримувати мир, свої цінності та добробут своїх народів.  Союз надає своїм громадянам простір свободи, безпеки й правосуддя без внутрішніх  кордонів, на якому забезпечено вільний рух осіб разом з належними заходами, пов’язаними із контролем на зовнішніх кордонах, притулком, імміграцією та попередженням і боротьбою зі злочинністю. Союз підтримує економічну, соціальну та територіальну єдність держав-членів та солідарність між ними. Союз підтримує мир, безпеку та сталий розвиток планети, солідарність та взаємну повагу народів, вільну справедливу торгівлю, викорінення бідності та захист прав людини, зокрема прав дитини, а також суворе дотримування й розвиток міжнародного права, зокрема дотримання принципів Статуту ООН.

Складність позиції щодо правової природи ЄС, труднощі у її визначенні, визнається навіть Судом ЄС, який обмежується з цього питання загальними сентенціями типу: "ЄС – це новий правопорядок", однак також не розкриває зміст цього поняття.  Більше того, в правових актах ЄС відсутнє визначення остаточного стану, тобто кінцевої мети європейської інтеграції, що зумовлює часті суперечки на науковому і офіційному рівнях між прихильниками різних концепцій подальшого розвитку ЄС.  У цілому, виділяють дві основні позиції:

–  федеративна держава – союз держав;

– "Сполучені Штати Європи" – Європа, як спільнота національних держав.

Формальна відсутність положень про правосуб’єктність ЄС в установчих договорах ніколи не зупиняло держави – не члени ЄС, зокрема, від укладання договорів з ЄС. Правосуб’єктність реалізовувала здійснення всіх повноважень, необхідних для досягнення визначених цілей ЄС. Саме таку позицію щодо правосуб’єктності висловив у 1949 р. Міжнародний суд. Організація не зможе відповідати намірам своїх засновників, якщо не буде володіти міжнародною

правосуб’єктністю. Такий функціональний підхід до правосуб’єктності продемонстрував Європейський Союз, який, за влучним висловом С.Ю.Кашкіна, є найамбітнішою з погляду цілей та найефективнішою з погляду досягнутих  результатів інтеграційною організацією.

Порівняно з іншими міжнародними організаціями, Європейський Союз унікальний з огляду на здатність створювати ефективні правові норми для забезпечення досягнення визначених цілей та ще ефективніші механізми забезпечення їх виконання, причому не тільки державами-членами, а й іншими суб’єктами

Отже, з моменту створення ЄС об’єктивно мав правосуб’єктність, необхідну для досягнення визначених установчими договорами цілей. З набуттям чинності Лісабонською угодою правосуб’єктність ЄС набула нормативного закріплення. Під міжнародною правосуб’єктністю сучасного ЄС належить розуміти юридичну властивість, яку ЄС має на основі установчого договору – Договору про Європейський Союз, а також Договору про функціонування ЄС. Оформлення міжнародної правосуб’єктності de jure обумовлено поглибленням інтеграційних процесів у Європі і висловленою згодою держав-членів ЄС. ЄС має власну, відмітну від держав-членів «волю», яка дозволяє ЄС, відповідно до визначених в установчих договорах цілей, самостійно діяти на міжнародній арені, реалізовуючи власні права й обов’язки, створювати правові норми та забезпечувати їх виконання.

Договірна правосуб’єктність – чи не головний критерій міжнародної правосуб’єктності,яка характеризує здатність створювати норми міжнародного права. Сьогодні ЄС de jure наділений договірною правосуб’єктністю , яка сприяє досягненню цілей Союзу.         Аналіз положень Установчих договорів ЄС у редакції Лісабонської угоди засвідчує, що правовий статус Європейського Союзу отримав формальне визначення шляхом закріплення його правосуб’єктності, в тому числі  міжнародної, яку, на наш погляд, Європейський Союз об’єктивно мав і використовував до відповідних змін установчих договорів. Підтвердженням правосуб’єктності, зокрема, можна вважати значну договірну практику, участь у міжнародних організаціях тощо. Європейський Союз як суб’єкт права компетентний укладати угоди, мати відповідні права  й обов’язки, нести відповідальність за зобов’язаннями.

Європейський Союз є особливим суб’єктом міжнародного права - міжнародною організацією інтеграційного типу, наділеною державами-членами відповідною компетенцією і повноваженнями.

Громадянство, бюджет, що формується за рахунок власних джерел, інституційна система, порядок прийняття рішень і, врешті-решт, правова система sui generis у межах ЄС відрізняють Європейський Союз від інших міжнародних організацій сучасного світу, що й спонукає науковців до постійних досліджень його феномену.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота