НАПАД З МЕТОЮ ЗАВОЛОДІТИ ЧУЖИМ МАЙНОМ, ПОЄДНАНИЙ ІЗ НАСИЛЬСТВОМ, НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ЖИТТЯ ЧИ ЗДОРОВ'Я ОСОБИ ЯК ОЗНАКА РОЗБОЮ - Наукова спільнота

Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

НАПАД З МЕТОЮ ЗАВОЛОДІТИ ЧУЖИМ МАЙНОМ, ПОЄДНАНИЙ ІЗ НАСИЛЬСТВОМ, НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ЖИТТЯ ЧИ ЗДОРОВ'Я ОСОБИ ЯК ОЗНАКА РОЗБОЮ

25.04.2017 21:37

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Морозюк Руслан Андрійович, студент, Національний університет ім. Ярослава Мудрого


Право людини на власність є природним та невідчужуваним. Необхідність охорони власності кримінально-правовими засобами визначається тим, що повноцінне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи країни. Передбачення в Кримінальному кодексі України відповідальності за всі посягання на власність забезпечує кримінально-правовий захист відносин власності.

 У сучасних умовах економічної й фінансової нестабільності залишається актуальним дослідження проблем ефективності кримінально-правової охорони власності. За статистичними даними Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України сукупна частка злочинних посягань на протягом минулого десятиріччя продовжує перевищувати 70% загальної кількості зареєстрованих злочинів і має тенденцію до зростання [2]. Розбій є найбільш небезпечним злочином проти власності, адже розбій - злочин, при скоєнні якого злочинець посягає на суспільні відносини у майновій сфері шляхом безпосереднього впливу як на власність, так і на особу, застосовуючи до власника майна фізичне або психічне насильство як засіб заволодіння його цінностями. Його обов'язковим додатковим об'єктом виступають життя і здоров'я потерпілих.

 Відповідно до ст. 187 КК, розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства [1]. 

 У Кримінальному кодексі немає визначення поняттю «напад». Пленум Верховного Суду України тлумачить «напад» як умисні  дії,  спрямовані  на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного  насильства,  зазначеного  в частині першій цієї статті [3]. 

 Але в юридичні літературі не завжди погоджують з цим тлумаченням та серед вчених виникають різні думки. Наприклад, В.О. Навроцький називає ознаками нападу те, що він полягає лише в активній поведінці, вчинюється раптово, є одномоментним, супроводжується застосуванням відповідного насильства чи погрози ним, вчинюється для пригнічення волі потерпілого до опору в процесі заволодіння майном [4]. П.С.  Матишевський зазначав, що суть нападу і насильства в розбої одна – це двоєдиний спосіб заволодіння майном, одже напад і насильство – це теж саме, оскільки без насильства про напад не може йтися [5]. 

На мою думку, найбільш вдалим є тлумачення Н.О. Антонюк, яка вважає, що під нападом потрібно розуміти активні, раптові дії винного, які створюють реальну небезпеку негайного і безпосереднього застосування насильства або погрозу його застосуванням з метою заволодіння чужим майном. Напад може бути відкритим і таємним (наприклад, удар по голові ззаду, застосування сильнодіючих речовин, що призвело до втрати потерпілим свідомості тощо). Однак напад і насильство не варто ототожнювати. Ці терміни позначають два різні діяння, які можуть збігатися, а можуть існувати і окремо один від одного. Також науковець вважає, що вживання законодавцем терміну “напад” для позначення суспільно небезпечного діяння в складі розбою не можна назвати вдалим. Адже ціль, яку ставили перед окремим складом злочину, який назвали розбій в тому, щоб диференціювати відповідальність за посягання на власність за ознакою застосування насильства. Водночас застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, чи погрозу таким насильством не обов’язково пов’язують з нападом [6]. 

Таким чином, вживаючи терміни «напад» та «насильство» одночасно, законодавець припускається тавтології, яка негативно впливає на якість закону та практику його застосування. Окрім викривлення змісту явищ вказана тавтологія тягне за собою й інші негативні наслідки, такі, як неможливість описати напад та насильство у відриві одне від одного, у якості предмету доказування у процесуальних документах, неможливість точного визначення моменту закінчення розбою, з часу нападу чи насильства неоднозначну кваліфікацію умисного вбивства вчиненого під час розбою та інші. 

Отже, є достатні підстави для того, щоб переглянути традиційне визначення розбою у кримінальному законі, враховуючи думки науковців, адже це сприятиме підвищенню ефективності кримінально-правової протидії цьому небезпечному прояву.




Список використаної літератури:

1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за злочини проти власності: еволюція наукової думки та законодавства // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2015. - № 3. - С. 122-130. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_Jur_2015_3_21

3. Про судову практику у справах про злочини проти власності - Верховний Суд; Постанова від 06.11.2009 № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0010700-09

4. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина. 

5. Матышевський П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – 1996 – 240 с

6. Кримінально-правова охорона власності : навч. посібник /Н. О. Антонюк. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 514 с.

___________________________

Науковий керівник: Демидова Людмила Миколаївна, доктор юридичних наук, професор, Національний університет ім. Ярослава Мудрого






допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014